Господарські заняття мешканців Старої Самарі
(завершення)
Цікаво, що плануючи озброєння фортеці,
російський уряд передбачив наявність кніпелів – артилерійських снарядів,
призначених для боротьби з вітрильною оснасткою кораблів. У серпні 1692 р., під
час штурму військами Петра Іваненка Богородицької фортеці, залога
використовувала такі снаряди.
Прямо про наявність пристані неподалік (40
саженів) від самарських воріт говорить документ 1707 р. Стара Самарь згадується
як останній пункт річкової подорожі інженера І. Путімцева, який звідси
суходолом вирушив на р. Московка, щоб приступити до проєктування т. зв. Нової
Дніпровської укріпленої лінії. Проте, річкова подорож вниз Дніпром через пороги
була можливою для кораблів, які стояли в Старій Самарі. Так, наприклад, під час
російсько-турецької війни 1768–1774 р. переганяли зі Самари байдаки до
Новосіченського ретраншементу, для чого Кіш шукав лоцманів.
Старосамарські мешканці, очевидно, надавали
транспортні послуги. Про їхню прибутковість свідчить сума у 414 рублів, які
компенсувала державна скарбниця запорожцям у 1765 р. за перевезення хлібного
жалування на Січ. Проте, на вимогу київського генерал-губернатора надалі
кошовий мав оголошувати тендер на перевезення припасів. Очевидно, що мешканці
Старої Самарі об’єктивно мали конкурентні переваги. Транспортні підряди були
актуальними і під час війни – у травні 1771 р. російське військове командування
виділило гроші (по 50 копійок на лантух) для оплати перевезення провіанту зі
складів Старосамарського ретраншементу на Січ.
Також у документах трапляються свідчення про
досить серйозний чумацький промисел. Наприклад, улітку 1756 р. старосамарський
сотник І. Березань готував для поїздки до Криму по сіль валку з 86 волів.
Навіть якщо припустити, що тільки він споряджав таку валку, то і в даному
випадку це означало долучення до справи досить великої кількості найманих
працівників.
Отже, поштовхом до появи Самарі стали зручні
шляхи та перевіз. Відповідно, з самого початку існування тут сталого поселення
торгівля та її обслуговування грали надзвичайно важливу роль. Загалом же
характеристики господарського розвитку цього поселення мало в чому відрізняються
від характеристик запорозьких слобід, які були важливими торгівельними
центрами.
Особливістю Старої Самарі була наявність тут
російського гарнізону, значного за чисельністю наприкінці XVII – на початку
XVIII ст. Відповідно, попит на різноманітні товари та послуги у цьому поселенні
суттєво перевищував відповідні показники в запорозьких слободах. Потреби
війська стимулювали також розвиток ремесла. Наявність тут перевозу та
військових складів перетворювало Стару Самарь на важливий комунікативний центр.
Вагомим негативним чинником для господарства Старої Самарі було протистояння
Січі та Старосамарської сотні Полтавського полку, коли запорожці всіляко
протидіяли будь-якій господарській діяльності мешканців Старої Самарі
Олег Репан,
доцент кафедри історії України ДНУ ім.
Олеся Гончара, к. іст. наук
Джерело: Історія і культура
Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки, 2013, вип. 10.
Фото:
Чумацький
віз в експозиції «Традиційні промисли козаків» на о. Хортиця // https://zpkrai.jimdofree.com/2017/07/17/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8F-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%81%D1%96%D1%87%D1%96-%D0%B7%D0%B0-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2-xviii-%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар