Господарські заняття мешканців Старої Самарі
(продовження)
Розвинена торгівля вимагає відповідної
інфраструктури. Заможні козаки та посполиті володіли заїжджими дворами,
шинками, льодовнями. Шинок на території м. Самарь, який є найстарішим на
теренах сучасного Дніпра, досліджено поруч із перевозом. Під час археологічних
розкопок тут на невеликій ділянці виявлено значну кількість монет дрібних
номіналів, їхніх фрагментів і битого гутного скла: переважно чарок, кухлів і кварт.
Поруч із шинком розташовувався льох або льодовня. Цей шинок упевнено датується
першою половиною – серединою XVII ст. за нумізматичними знахідками. Привертає
увагу половина срібної копійки часів царя Михайла Федоровича. Річ у тому, що
інша половина цієї ж монети знайдена за кількасот метрів. Надзвичайно
промовистою є знахідка у дворі шинкау ще однієї монети: приблизно чверть її
обрізана, край заточений, а на корпусі прошліфовані виїмки під пальці.
Очевидно, маємо справу зі злодійським інструментом для зрізання гаманців. Цей
шинок не занепав, а загинув від вогню. Виходячи з того, що наймолодша монета у
його культурному шарі – російська копійка Федора Олексійовича (1676–1682), то
пожежу варто віднести до часу будівництва фортеці у 1688 р. або трохи раніше.
Право
вільно шинкувати для мешканців Богородичного було обумовлено царським указом
про поселення тут 1 000 родин із Гетьманщини. При цьому, пивом і медом
шинкувати можна було без оподаткування, а з діжки вина шинкар мав сплатити 1
єфимок дрібними срібними грошима або чехами. Броварський промисел не припинявся
у Старій Самарі й у середині XVIII ст. Справа ця була явно прибутковою – сотник
М. Зуб скористався першою-ліпшою можливістю, щоби привласнити чужу броварню
собі. Наступний сотник, І. Березан, володів винокурнею та солодовнею. Господар
шинку сплачував податки до військового скарбу. В 1768 р. зі звичайного шинку
збирали 2 руб. 50 коп., з шинку із льохом та льодовнею – 5 руб. У 1770 р. у
другому випадку сума зменшилася до 4 руб. 50 коп. У 1765 р. у Богородичному
діяв шинок місцевого мешканця Павла Кравченка. У серпні 1771 р. військовий
довбиш Яків Соколовський збирав гроші за шинкування. Згідно з цими документами,
у Старій Самарі функціонували 13 шинків, причому у двох із них господарювали
шинкарки – Катря Байрачка та Явдоха Сіковка. Найбільшим був шинок Панаса
Миколенка, який єдиний із власників таких закладів у містечку сплатив 5 руб.
податку. Загалом за шинкування у Богородичному цього року Кіш отримав 39 руб.
50 коп. У 1773 р. у Старій Самарі було три таких заклади – Нестора Латишенка,
Савка Мигайченка та Данила Батрака, які разом сплатили до січового скарбу 7 руб.
50 коп.
Певним доповненням до старосамарських,
очевидно, були шинки Одимківки, яка обслуговувала перевіз із правого берега
Самари. Документи кілька разів згадують тут відповідні заклади. У 1765 р. тут
діяв шинок Остапа Рябошапки, у 1767 р. шинкуванням у найнятому будинку займався
козак Сергіївського куреня Іван Лях. Для забезпечення діяльності таких «центрів
відпочинку» у період Нової Січі горілку у великих обсягах ввозили з
Гетьманщини. Наприклад, у 1745 р. заможний старосамарський купець віз понад 7
куф горілки.
Далі буде.
Джерело:
Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки, 2013, вип.
10.
Фото: Чумацький віз в експозиції «Традиційні
промисли козаків» на о. Хортиця //
https://zpkrai.jimdofree.com/2017/07/17/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8F-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%81%D1%96%D1%87%D1%96-%D0%B7%D0%B0-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2-xviii-%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар