Джон Роберт Фаулз: «Правда в посмішці» (продовження)
Наступним літературним кроком після
усамітнення на березі моря в маленькому містечку Лайм-Ріджис, на півдні
Британії стає роман «Жінка французького лейтенанта» (1969). За власним
ствердженням Джона Роберта, мова не про книгу, котру забув написати хтось із
романістів-вікторіанців, а про книгу, яку б ніхто написати не зміг. Ні, це не
про самовпевненість, це саме про його історію пізнання людей та світу. Він віддзеркалив
в сюжеті та героях теорію психоаналізу, сексуальну революцію, постмодерністські
спірні нюанси, які не давали йому спокою. «Жінка…» стала найбільш комерційно
успішною та теж успішно екранізованою. Мова про стрічку Карела Рейша за сценарієм
Гарольда Пінтера з Меріл Стріп і Джеремі Айронсом у головних ролях. До того ж,
роман залишався в списку бестселерів New York Times понад рік.
Він відчував багато зі запропонованого
літературною історією, світом, запитами аудиторії. Але, як зазначають біографи,
наприкінці життя зробив найкраще, що міг зробити справжній письменник: писав
ніби для себе. Хоча, здається, секрет його стійкого успіху в читачів і полягав
в цьому моменті завжди. А може й у тому, як захоплено він сприймав світ, так
само, як в юнацькі роки, коли з братом матінки – Стенлі подорожував місцевістю Темзи. Або ж під час експедицій, організованих натуралістом
Пітером Скоттом із Фонду диких птахів. Відвідуючи арктичні тундри та ялинові
ліси, Фаулз зіткнувся з захоплюючим відокремленим північним пейзажем, який, немов
віддзеркалив його особливе місце в літературі. Пронизливо талановите, тому й окремішне.
«Двоє в пустелі намагаються відшукати не тільки один одного, а й оазу, де вони зможуть бути разом».
«Коли
уряд починає боятися натовпу, це означає, що він боїться себе».
«Кохання
– це таємниця, пролегла між двома людьми, а чи не подібність двох».
«Людина
не може побудувати своє найкраще "я" інакше як на руїнах колишнього».
«Ось
вона, правда. Не в серпі та молоті. Не в зірках і смугах. Не в розп'ятті. Не в
сонці. Чи не в золоті. Не в інь і янь. У посмішці».
«Хворобам
марно повідомляти, як вони називаються».
«Цілком
стороння людина… і до того ж іншої статі… часто буває неупередженим суддею».
«Чим
глибше ви усвідомлюєте свободу, тим менше її маєте».
«Є
три види людей: перші настільки розумні, що, коли їх називають розумними, це є
справедливим і природним; другі досить розумні, щоб відрізнити правду від
лестощів; треті швидше дурні, бо все приймають на віру».
«Якщо
відчуваєш по-справжньому глибоке почуття, не соромся його виявляти».
Далі буде.
Фото https://www.charlesdrazin.com/article-john-fowles
Джерела:
https://blog.karlib.kz/ru/node/2327
https://www.theguardian.com/books/2005/nov/13/johnfowles
https://www.charlesdrazin.com/article-john-fowles
Фаулз,
Джон (1926–2005). Арістос / Дж. Фаулз. – Вінниця : Тезис, 2003. – 336 с. – Пер.
з англ.
Фаулз,
Джон (1926–2005). Башня черного дерева : повести / Д. Фаулз ; пер.: А.
Панасьев, Т. Титов. – Киев : Ника-Центр, 2000. – 446 с. – (Серия 700 ; вып.
34).
Фаулз,
Джон (1926–2005). Волхв роман / Д. Фаулз. – М. : АСТ, 2007. – 700 с.
Фаулз,
Джон (1926–2005). Загадка = The Enigma : навч. посібник / Д. Фаулз . – Київ :
[s. n.], 1996. – 64 с. – (Б-чка для тих, хто вивчає англійську).
Фаулз,
Джон (1926–2005). Любовница французского лейтенанта / Д. Фаулз. – СПб. :
Художественная литература, 1993. – 480 с.
Фаулз,
Джон (1926–2005). Коллекционер: роман / Джон Фаулз; Пер. с англ. Бессмертной И.
; Пер. с англ. Бессмертной И. – М. : Махаон, 2005. – 384 с.
Фаулз,
Джон (1926–2005). Кротовые норы / Дж. Фаулз. – М. : АСТ, 2004. – 702 с. –
(Мировая классика).
Фаулз,
Джон (1926–2005). Куколка : роман / Д. Фаулз ; пер.: А. Сафронов, О. Серебряная.
– СПб. : Домино ; М. : Эксмо, 2012. – 460 с. – (Интеллектуальный бестселлер.
Читает весь мир).
Фаулз,
Джон (1926–2005). Мантисса : роман / Д. Фаулз. – М. : АСТ, 2004. – 313 с. –
(Мировая классика).
Фаулз,
Джон (1926–2005). Маг : роман / Д. Фаулз ; пер. з англ. О. Король. – Харків :
Кн. клуб сімейного дозвілля, 2016. – 528 с.
Фаулз,
Джон (1926–2005). Червь : роман / Дж. Фаулз ; Пер. с англ. В. Ланчикова. – М. :
Махаон, 2002. – 572 с. – (Современная классика).
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар