Сторінки

четвер, 1 вересня 2022 р.

Що читають бібіліотекарі

Шевчук, Василь Андрійович. Предтеча: роман / В. А. Шевчук. – Київ : Дніпро, 1982. – 471 с.


Ні про що не турбуватись, ні про що не переживати – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух. Де труд, там і спочинок. Де турбота, там і радість.

Григорій Сковорода


Вона безмежна – мудрість!

Василь Шевчук 


Василь Шевчук – автор цілої низки художньо-біографічних творів, перший з яких роман «Предтеча» присвячено постаті відомого українського мислителя XVIII століття, поета та просвітителя Григорія Сковороди. Предтечею правди й волі називає його автор, змальовуючи образ Сковороди як оригінальну самобутню особистість. Назва роману є символічною, вона красномовно вказує на головну тему твору. Своєю творчістю поет і філософ підсумував найвищі досягнення давнього українського письменства, підготувавши основу для розвитку нової української літератури.

У романі в художній формі відображено все життя філософа: його дитинство, навчання, діяльність, прихильності, світогляд. Знехтувавши кар'єрними можливостями, Сковорода обрав стезю мандрівного філософа. Впродовж останніх 25 років свого життя мандрував він містами та селами України, проповідуючи власні ідеї, переконання, шукаючи відповіді на вічні питання про добро та зло, смерть і безсмертя, любов і ненависть. Одяг філософ мав найпростіший, споживав звичайну їжу, спав не більше чотирьох годин на добу. Завжди бадьорий, рухливий, всім задоволений, прихильний до убогих, «мав набожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів». Наодинці з природою він віддавався написанню віршів, пісень, награваючи собі на сопілці. Через пісні, кантати і псалми він викладав свої філософські погляди, таврував соціальне зло, прославляв природу, волелюбність людини, оспівуючи добро, справедливість, загальнолюдські цінності. Обрана ним у «театрі життя» роль мандрівника, «старчика», дозволяла залишатися самим собою в будь-якій ситуації, бути живим утіленням високих духовних принципів, праведності.

Усім своїм життям Сковорода доводив, що ні матеріальні блага, ні високі титули не спроможні принести щастя. «Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним», – проповідував Сковорода. 

Провідною для нього стала тема  щастя, яке «всередині тебе», яке досягається через розкриття божественної суті людини, виявлення таланту, закладеного Богом, працю за покликанням: «бути щасливим – це значить пiзнати, знайти самого себе». Згідно з думкою філософа, праця є життєвим призначенням та джерелом наснаги кожної людини.

Маючи неабиякі здібності в галузі літератури, мовознавства, поетики, мистецтва, риторики, античної та нової філософії, надавав перевагу педагогічній діяльності: «Любив своїх … учнів, цікавих, вдумливих. Горів бажанням віддати їм не тільки те, що знає, а й те, що знатиме, бо розумів, як ще багато є незбагненного, і твердо вірив у неосяжну силу людського розуму». Вчителем він був старанним і неординарним, навчав тих етичних норм, яких завжди дотримувався сам. Він учив, як жив, а жив, як навчав. Його любили, поважали, брали з нього приклад. На нього чекали, запрошували в гості, прислухалися до його порад.

Роман «Предтеча» має своєрідну хронологічну побудову – він складається з дванадцяти розділів – сітей, кожна з якої присвячена певному періоду життя філософа, непохитного поборника свободи, освіти, способу життя «за покликанням», і знаменує собою певну віху, впродовж якої він одержує чергову перемогу над умовностями світу задля реалізації своєї мрії.

«Світ ловив мене, але не спіймав», – таку епітафію заповідав залишити на своєму надгробку Григорій Сковорда, підсумувавши нею своє життя.

Авторові роману вдалося створити портрет мудрої та дивної людини, мандрівного філософа, чиє вчення про любов, свободу і життя залишається актуальним і сьогодні.

Чудова мова твору – багата, образна, насичена метафорами, через яку постає образ великого гуманіста-філософа – живий, своєрідно побачений і цікаво трактований: «Співав і плакав, і дужокрилим соколом шугав над рідним степом, не міг натішитися його красою-вродою, не міг напитися його цілющих пахощів...».

Роман Шевчука «Предтеча» не просто знайомить із незвичайним життям великого українця. Він викликає бажання глибше познайомитися з творчістю видатного філософа, торкнутися його мудрого слова, обравши своїм співрозмовником на кожен день.

«Кінець – початок. Зерно згниває, коли виходить із нього нова, здорова зелень. Смерть і народження, буття і вічність... В житті людини такий же плин, така ж безмежна зміна одного іншим: веселості – смутком, здоров'я – хворістю, надії – відчаєм. І навпаки. Ось так, як версти; там, де одна кінчається, бере початок друга...», – Василь Шевчук («Предтеча»).


Лариса Гусак, провідна бібліотекарка відділу зберігання основного фонду




 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут 

  


 

Немає коментарів:

Дописати коментар