Люді, які завжди в серці

Марія Аністратівна Данилевська: вимогливий керівник із найдобрішим серцем

 

Сьогоднішні ветерани бібліотеки з хвилюванням і сердечним теплом хотіли б передати пам’ять про колег, які залишили значний слід в історії обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія, намагаючись віддзеркалити їхні портрети у підсумкових матеріалах проведених історичних розвідок. Серед таких професіоналів – Марія Аністратівна Данилевська.

Народилась Марія Аністратівна 14 січня 1924 року в с. Хорошеве, Синельниківського району Дніпропетровської області в родині селянина. Батько батрачив, після 1917 року пішов працювати на завод у м. Дніпропетровську (зараз – Дніпро). Під час німецько-фашистської окупації примусово була відправлена в Німеччину, де перебувала з 20 грудня 1943 до 5 червня 1945 року. З поверненням додому вступила до Дніпропетровського технікуму культосвітроботи (зараз – Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури), якій закінчила у 1948 році. Після закінчення технікуму, була направлена на роботу до Царичанської районної бібліотеки, де працювала до 1950 року бібліотекарем, потім, до 1962 – завідувачкою. У 1949 році вступила до Харківського державного бібліотечного інституту (зараз – Харківська державна академія культури) і закінчила навчання у 1953 році.

У вересні 1962 року Марія Аністратівна переведена з Царичанської районної бібліотеки до Дніпропетровської обласної бібліотеки ім. Жовтневої революції (зараз – КЗК «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія»). Характеристику-обґрунтування для переведення до наукової бібліотеки готував директор обласної бібліотеки – Микола Андрійович Билбас, де він відзначав: «Очолювана нею бібліотека була одна з провідних в організаційно-методичному керівництві, оперативно впроваджувались нові, прогресивні форми роботи. Бібліотеки району одні з перших в області перейшли на роботу з відкритим доступом до книжкових фондів».

У Бібліотеці серед інших керівниць відділами вона вирізнялась своєю зовнішністю: невеликого зросту, завжди зібрана, серйозна, з легкою ходою, пильним поглядом з-під окулярів. Під час спілкування відчувалась її внутрішня енергія і в той же час щира доброзичливість.

Величезний обсяг роботи нашої бібліотеки позначений її працею. Під її керівництвом збільшували й удосконалювали каталоги – основний ключ до ресурсів найбільшої бібліотеки України. Працювала в Бібліотеці Марія Аністратівна тридцять років: з 1962 по 1992 рік спочатку старшим бібліотекарем, гол. бібліотекарем з координації роботи бібліотек різних систем і відомств, методистом. З листопада 1966 по лютий 1967 року очолювала відділ комплектування та обробки літератури. Першого лютого 1967 року очолила відокремлений на той час відділ обробки літератури. На цій посаді Марія Аністратівна працювала до 1 травня 1985 року. Продовжила працю вже на півставки бібліотекаря у патентно-технічному відділі до кінця життя.

Призначення її у 1966 році на завідування об’єднаним відділом комплектування та обробки літератури говорить про високу професійну кваліфікацію. Переконатися в цьому можна, познайомившись з «Матеріалами ювілейної наукової сесії, присвяченої підведенню підсумків діяльності бібліотек за 50 років радянської влади» (22.09.1967 р.), де розміщена її праця «Формування та раціональне розміщення книжкових фондів обласної бібліотеки». Відчувається, що готувала матеріал професійна людина, яка розуміє значення досліджень з вивчення якісного складу фондів, його використання, тематики читацьких запитів. В цій роботі вона аналізує результати статистичного та бібліографічного методів вивчення фондів, вільно орієнтується в методичних питаннях з підтримки бібліотек області в питаннях формування та використання бібліотечних фондів. Логічно, що у 1967 році, коли відділ роз’єднали, вона, по праву, зайняла місце завідувачки відділу обробки літератури та організації каталогів. Для відділу збільшили штат, з’явилися головний бібліотекар, завідувачка сектору, три систематизатори, кількість надходжень нової літератури на рік збільшилось до 36–38 тисяч примірників.

Багато років потому нова завідувачка цього відділу – Надія Григорівна Литвиненко в матеріалах з історії відділу відзначала роботу Марії Аністратівни як організаторки яка чітко визначила внутрішню структуру відділу, відповідальних за кожен напрям роботи, встановлювала задачі й аналізувала якість праці колег, находила мотиваційні засоби щоб розкрити здібності кожного співробітника відділу. «Штат відділу на той час складався з 8-ми спеціалістів. Нові надходження класифікувала класифікатор Корженко Людмила Полікарпівна. За стан та ведення систематичного каталогу відповідала Гребенюк Валентина Григорівна. Генеральний службовий алфавітний та читацький алфавітний каталоги вели провідні спеціалісти відділу. Із січня 1976 року виділена група систематизаторів, які класифікували літературу за комплексами: суспільно-політична література, технічна література, природничо-наукова література, філологічні науки та художня література.

Класифікатори працювали з каталогами, згідно закріплених за ними комплексів. Це давало змогу покращити якість класифікації літератури, а також стану систематичного каталогу. Класифікували літературу за таблицями бібліотечної класифікації для обласних бібліотек за редакцією З.Н. Амбарцумяна.

Поряд з обробкою літератури та веденням каталогів один працівник відділу чергував біля каталогів. В його функції входило: роз'яснення читачам правил користування каталогами, допомога в пошуках літератури, консультації. В 1979 році було виділено сектор алфавітних каталогів, який очолила Рубан Наталія Іванівна. В сектор входили 3 спеціалісти. Вони займалися розстановкою карток на нові надходження в алфавітні каталоги, вилученням карток на списану літературу, поточним та плановим методичним редагуванням. Крім цього два спеціалісти чергували в читацьких каталогах, надаючи консультації читачам»

Виробнича дисципліна у відділі була на дуже високому рівні: відповідальне ставлення до роботи кожного співробітника на своєму місці, дотримання технологічних вимог, взаємоконтроль за якістю – все це приносило високі результати.

Навантаження співробітників було високим: кожного року опрацьовували близько 40 тис. книг, відповідно розставляли понад 80 тис. карток у різні каталоги. Проводили велику роботу з очищення фондів від застарілої, зношеної літератури. Якщо у 1968 році – першому році роботи Марії Аністратівни як завідувачки відділу, вилучили з каталогів 4700 карток на списану літературу, то, наприклад, у 1979 р. – 87 460. Колектив постійно працював над підвищенням якості роботи. Впроваджуючи різні на той час передові технології, було суттєво скорочено термін опрацювання літератури з 1,5–2 місяців (до 1978 р.) до 20 днів у 1978 році, а у 1979 році цей термін скоротився до 10–12 днів. Завдяки зусиллям Марії Аністратівни відділ був (і досі залишається) однім із кращих у Бібліотеці. Вона досконало знала і любила свою справу, була відкрита для професійного спілкування, вчила не тільки працівників свого відділу, а й виховувала колег з інших структурних підрозділів.

Їй вдавалось находити дорогу до кожного, щоб показати важливість і прищепити відповідальність до роботи з каталогами. На все життя запам’ятався отриманий від неї урок з підготовки актів на списання літератури. Починаючи роботу на посаді завідувачки патентного відділу, я через недосвідченість не перевірила акт на списання, підготовлений співробітниками. Що за велика наука? Які помилки? Марія Аністратівна просто попросила мене попрацювати в генеральному каталозі та по нашому акту знайти і списати книги. Одразу все стало на свої місця. Так необразливо, з гідністю, але дуже переконливо вона на практиці вказала на нюанси, які трапляються в технологічних процесах, і як неуважність одних працівників негативно впливає на роботу інших.

Бібліотечні працівники області з вдячністю слухали її професійні консультації, іноді спеціально приїжджали на індивідуальні практичні заняття. І хоча в ті роки ще панував авторитарний стиль методичного керівництва, вона була винятком, бо розумілася в людях і могла «заразити» своєю любов’ю до роботи. Більшість бібліотекарів, які проходили її школу, ставали «стовпами» бібліотечної справи і надовго залишалися в професії. За роки роботи у відділі Марія Аністратівна була нагороджена медаллю «Ветеран праці», значком «Відмінник роботи культури», грамотами Міністерства культури, обласного управління культури, почесними грамотами обласної бібліотеки. Вона була вимогливим керівником, але, насамперед, сама була прикладом і в роботі, і в житті. Марія Аністратівна не замикалася тільки на своєму відділі, брала активну участь у житті бібліотеки: протягом декількох років була головою профспілкового комітету.

Співробітники, які працювали з нею все життя, згадували свою завідувачку як незвичайну людину. Наталія Іванівна Рубан писала, що вона «…була не тільки чудовим керівником, але й уміла організувати дозвілля співробітників відділу. Такі свята як Новий рік, 8 березня у відділі проводили дуже цікаво. Вона доручала підготовку цих заходів Нінелі Миколаївні Пасовій і Лідії Олексіївні Денеці. Свята проводили у вигляді вікторини, лотереї з обов'язковим виграшом. Кожному співробітникові присвячувалося поздоровлення у віршованій формі…». Її доброта створювала дружню, майже сімейну атмосферу у відділі. Наталія Іванівна продовжувала розповідь про свою  керівницю: «…Марія Аністратівна була доброю й чуйною людиною. Вертаючись із відряджень, вона завжди цікавилася в кожного співробітника відділу – чи все благополучно, чи не хворіють діти, як батьки? Якщо потрібна була її допомога, вона ніколи не відмовляла. І хоча вона не мала своєї родини, ніколи не залишалася одна. Постійно допомагала родичам, друзям. Зовсім чужа родина Мохначових стала їй близької й рідною, також як і вона для них, до останніх днів її життя. Кому довелося працювати з Марією Аністратівною, ті чимало в неї навчилися…» .

Деяким співробітникам пощастило не тільки поруч працювати із Марією Аністратівною, а бути сусідами, жити в одному будинку. Звичайно ж, вони отримали від неї більше тепла та душевних порад, краще знали її особисте життя. Це її колеги і сусідки Лідія Михайлівна Надтока, Алла Андріївна Рудик (Обревко). Тягнулись до неї інші колежанки, серед них – Валентина Романівна Романець, колишня завідувачка обмінно-резервного фонду, яка  згадувала: «Вона була самотня, ніколи не мала своєї родини. Але мала дар бути для багатьох рідною людиною… Люди, з якими вона дружила, були їй більше ніж родичі. Вона була всебічно обдарованою людиною: прекрасно готувала, була чудовим кондитером, добре шила. Марія Аністратівна могла б бути досить процвітаючою людиною, але все, що вона вміла робити, вона робила для інших. Пам'ятаю, якось прийшла я до неї додому, а вона показала мені тільки що зшиту сукню, я від побаченого прийшла в захват. Надягла її, вона була саме мені в пору. І Марія Аністратівна, ні на хвилину не замислюючись, віддала мені цю сукню. Я дуже довго й з великим задоволенням носила її. Усе своє життя Марія Аністратівна присвятила своїм племінникам і родині Мохначових, у якій жила якийсь час. Ця, по суті, чужа родина стала для неї рідною. Я з усіма своїми лихами й неприємностями завжди йшла до Марії Аністратівни. Вона вміла вислухати, дати правильну пораду, підтримати у важку хвилину».

Необхідно пояснити – хто такі Мохначови, родину, яку згадують колеги. Коли Марія Аністратівна переїхала з Царичанки до Дніпра, вона деякий час знімала квартиру на вул. Сєрова (зараз – Лазаря Глоби) у бухгалтера Бібліотеки – Ксенії Логвинівни Мохначової. Ксенія Логвинівна – легендарна людина в історії нашого закладу, яка працювала з довоєнного часу – 1938 року до середини 80-х років ХХ століття бухгалтером, головним бухгалтером, а останнім часом, уже в поважному віці – сторожем.

А ще Марія Аністратівна була джерелом знань історії бібліотеки, історії країни. Вона пережила війну, була вивезена на роботу до Німеччини, на собі випробувала, як у сталінські часи ставилися до таких людей. «Для неї були дорогі такі свята як 9 травня, День визволення Дніпропетровська, до них вона ставилась з особливим хвилюванням. При визволенні Дніпропетровська загинув її брат. Вона розповідала потім, що після війни їй довелося виховувати разом з мамою трьох сиріт…» (Н. Рубан). Її професіоналізм розвивався під впливом багатьох цікавих людей: Миколи Андрійовича Билбаса, Володимира Васильовича Пупченка, Маргарити Федорівни Іванової, ділилася вона враженнями від знайомства з колегами, в майбутньому відомими поетами Наталкою Нікуліною, Іваном Сокульським, які деякий час працювали в бібліотеці. Про своїх колег вона розповідала з повагою,  ставало зрозумілим, що для неї мали значення їхні високі людські якості.

Згадуючи сьогодні Марію Аністратівну Данилевську, без сумніву, можна сказати, що вона одна з тих людей, чиєю працею була сформована основа нашої Бібліотеки плоди якої й сьогодні продовжують живити її розвиток.

Тетяна Абраїмова

Джерела:

Данилевська М.А.: Особиста справа працівника комунального закладу культури «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія (КЗК ДОУНБ). – 1992. – Архів «КЗК ДОУНБ». Дніпро.

Данилевська М.А. Формування та раціональне використання книжкових фондів обласної бібліотеки // Матеріали ювілейної наукової сесії, присвяченої підведенню підсумків діяльності бібліотек за 50 років радянської влади: 22.09.1967 р. [роc. мова]. – С. 38–47. –  Архів «КЗК ДОУНБ» (Ф. 107). – Дніпро

Відділ наукового опрацювання документів та організації каталогів: історична хроніка. – ДОУНБ, 2009. – Режим доступу: // NEW\Foto_all\Історична хроніка. (дата звернення:14.08.2026). – Загол. з екрану.

Звіти про роботу обласної державної бібліотеки ім. Жовтневої революції за 1968, 1970, 1978, 1979 роки: [машинопис.]. – Дніпропетровськ. – Архів «КЗК ДОУНБ». Дніпро.

Історія бібліотеки в особистостях. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/histori_osob.html (дата звернення:17.08.2026). – Загол. з екрану.

 

Підписи до фото:

1. Марія Аністратівна Данилевська, приблизно 1969 рік

2. Марія Аністратівна Данилевська, 1983 р.

3. Колектив відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів. Марія Аністратівна Данилевська, сидить друга  праворуч.

4. Колектив відділу наукового опрацювання документів та організації каталогів. Марія Аністратівна Данилевська, сидить друга  праворуч.

5. Колектив патентно-технічного відділу. М.А. Данилевська, стоїть друга ліворуч, 1990 рік.

 

 Більше про бібліотеку тут 

       Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут