Пунктир

 

Ілларіон Павлюк: 
«Я завжди мріяв писати»
(завершення)

 

«Книга Емілія» він писав упродовж пʼяти років. Обсяг рукопису, який Павлюк надіслав співзасновниці «ВСЛ» Марʼяні Савці у квітні 2025-го, – понад 900 000 знаків. Емі вважають певним дзеркалом попереднього роману "Я бачу цікавить пітьма". Павлюк каже, що це ніби продовження того, що розпочав, коли шукав корінь поганих учинків.

Щасливий, що завдяки "Пітьмі" (зокрема) має величезну аудиторію людей, які зараз цікавляться новою книгою. Вважає три перші книги схожіми й водночас дуже різними "за способом говорити про проблеми". "Емілія" дуже відрізняється від попередніх трьох, але йому подобається те, що вийшло.

В цьому творі найбільше його переживань та історій, ніж у всіх інших. "Але це художня книжка, не нон-фікшн. Я жартую, що це моя автобіографія в жанрі фентезі. Але думаю, жанр – це завжди спосіб поговорити з читачем, а не суть повідомлення».

На етапі підготовки вистави за «Емілією» автор спілкувався з акторами, навіть консультував їх, процесс цей вважає дуже цікавим. «Це прям надихало – наскільки глибоко актори намагаються зрозуміти та прожити досвід цих персонажів... Спектакль вийшов надзвичайно вдалим, я дуже втішений. Дуже вразила сцена з похороном мами Андрія, головного героя. Щоб описати її в книзі, мені потрібно було багато сторінок, а в акторів було лише кілька хвилин на сцені. Вони зобразили все дуже майстерно, навіть не підозрюючи, що показують похорон моєї мами... Гра акторів була дуже щирою, до того ж вони дуже сміливо й прямолінійно показували крайні почуття. Ніде не переграли, ніде не сфальшивили... Під час перегляду мене про щось запитала донька, і я подумав: якщо зараз відповім, то пропущу момент. Мені не хотілося навіть на секунду відвертатися від сцени. Постійно хотілося дізнатися, що буде далі».

Першими рідерами «Емілії» були його діти, але як зазначає: «…у процесі написання дитинність цієї книги пішла повністю. Вона доволі сумна, хоч там і є казкові персонажі. Від дитячості залишився лише головний герой, якому 9 років. Такого віку був мій молодший син, коли я починав працювати.... І книга взагалі не дитяча, її краще читати років із 12».

Він мислить здебільшого картинками, сценами, часто йому важко змалювати, два місяці подій на одній сторінці. З сюжетом легко, бо  це вигадка. Головним є персонаж, але він теж існує задля чогось, я його вигадую чомусь. І оце «чомусь» – ідея твору. 

Ілларіон Павлюк в завершенні «Пунктиру».

 

«Я пишу книжки, і це той стан, коли мріяти – то твоя професія. З цих мрій народжуються образи, сюжети, фантазії, які потім стають частиною тієї реальності, якої раніше взагалі не було». 

«Я завжди мріяв писати. Не було такого, щоб мені бракувало натхнення, але мені бракувало сміливості. Ти пишеш і думаєш: "хто це все буде читати?". Мені бракувало досвіду: наприклад, я не знав, як закінчити величезний художній твір, над яким працював рік. Це зовсім інше, ніж закінчити годинний документальний фільм. Мені бракувало вмінь і віри в себе. І, напевне, бракувало життєвого досвіду, бо від цього залежить уміння трансформувати його в книжку…»

«Як я починаю писати? Ну, в мене є історія, яку цікаво виплеснути на папір. І тоді я сідаю і пишу».

«Я би взагалі не дивився на успіх книги як на соціальний феномен. Не пишу книгу, щоб комусь сподобатися, посісти якесь місце в рейтингу. Я пишу її тому, що можу написати, і це мені дуже подобається. Для мене більше значить оцінка дуже вузького кола людей, а також моя власна оцінка, коли я порівнюю попередні твори з новими. Я дивлюся, наскільки твір цілісний і сильний, наскільки має добре вибудувані літературні прийоми й цікаво їх зчитувати, як тримається темпоритм і як розкривається драматургія. Чинник зовнішньої оцінки лише частково залежить від якості твоєї творчості. Також обов'язково є чинник вчасності появи твору, навіть певної моди на ті чи інші теми».

«...Як ви бачите своїх героїв після початку повномосштабної війни?

– Я думаю, що українці, як політична нація та спільнота людей, обєднанних цінностями ніколи не була маленькою. Ніколи. І саме завдання російської імперії було загнати українців в це уявлення ...українська мова – мова села, змусити людей соромитися своїх діалектів… це росвйські наративи, тому що українці ніколи не були маленькими. Саме тому Голодомор був спробою знищити таку велику кількість людей... бо вони чирили опір. Чи зміняться негативні герої в моїх книгах, напевно, ні. ...Я пишу фікшен, але фікшен про боротьбу добра зі злом».

«Я і сам непогано розуміюся на фантастиці й знаю, що вона буває дуже різна. Комусь до вподоби така, комусь інакша. Для мене, як для читача, улюбленими авторами завжди є ті, для кого фантастичний елемент є інструментом, а не об’єктом дослідження – Бредбері, Шеклі. І, мабуть, я наслідую їх. Бо для мене теж головне – не розповісти про вигадку, а розповісти про правду, про сутність людських вчинків, слабкостей, страхів. "Танець недоумка" весь побудований довкола страхів. А фантастика, майбутнє, інші планети – суто для того, щоб зробити книгу».

«Я не прихильник думки, що весь електронний контент чимось нижчий, аніж книжковий. Книги  бувають різні, кіно і програми теж...»

«Я тоді ще думав: приїду, а в нашій квартирі, яку ми ще не продали і не перевезли всі речі, була моя снайперська гвинтівка. Я думав, можливо, я її заберу і повернуся і вже тут мобілізуюся. Але, коли вже їхав до Києва, зрозумів, що не треба себе обманювати. Я не зможу зі зброєю їхати з Києва. І вийшло так, що у День народження сина я привітав його і поїхав».

«…Якось один піарник дуже багато мене розпитував про секрет мого письменницького успіху. Він думав, що я маю якісь секретні знання з public relations і вмію продавати свою історію. Але мені здається, що чарівної таблетки немає, а письменництво – великою мірою ремесло, тобто можна робити роботу не лише за допомогою таланту й інтуїції, але й раціоналізувати її, докладаючи певних інтелектуальних зусиль. Письменництво – це завжди про два складники: з одного боку, під час написання історії з’являються нові образи й ідеї, а з іншого – мусиш постійно себе запитувати, куди ти йдеш і для чого, чи нічого не забув. А потім багато разів перечитувати свої тексти, викидати зайве й переписувати».

Фото https://forbes.ua/lifestyle/naybilshe-ya-perezhivayu-shcho-lyudi-ochikuyut-na-drugu-pitmu-voseni-pismennik-illarion-pavlyuk-vidast-dramu-kniga-emilya-chogo-vid-nei-ochikuvati-intervyu-18082025-32042 

Джерела:

Павлюк І. Білий Попіл: [роман] / І. Павлюк; пер. з рос. М. Бриних. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 350 с.

Павлюк І. Танець недоумка: роман / І. Павлюк; пер. з рос. Р. Мельників. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2025. – 680 с.

Павлюк І. Я бачу, вас цікавить пітьма: роман / І. Павлюк. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2023. – 664 с.

***

https://i.nure.ua/.../1872-chitaemo-ukrajinske-illarion?fbclid=IwY2xjawRnvmJleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF5ZlJnN1lFb2F4aDQ1MlJLc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHlKdUsVldebPuDE_7Z_jmYyMx-gLwTDM7le2_ySN2h2RiJWtVQ1myl5ibjWJ_aem_rQ-NehlUfT-kLOzP703vaQ

https://officiel-online.com/lichnosti/intervju/illarion-pavlyuk/

https://blogs.pravda.com.ua/authors/pogotova/616580cf39b9c/

https://www.village.com.ua/village/culture/culture-interview/368023-illarion-pavlyuk-pro-umovnist-uspihu-y-novu-laquo-avtobiografiyu-v-zhanri-fentezi-raquo-velike-interv-rsquo-yu

https://detector.media/infospace/article/218308/2023-10-19-illarion-pavlyuk-ofitsiyno-obiynyav-posadu-v-ministerstvi-oborony-ocholyv-upravlinnya-presy-ta-informatsii/

https://www.youtube.com/watch?v=J1XKXoPcv7o

https://forbes.ua/lifestyle/naybilshe-ya-perezhivayu-shcho-lyudi-ochikuyut-na-drugu-pitmu-voseni-pismennik-illarion-pavlyuk-vidast-dramu-kniga-emilya-chogo-vid-nei-ochikuvati-intervyu-18082025-32042

https://forbes.ua/lifestyle/doslidnik-siroi-zoni-u-mirnomu-chasi-pismennik-u-voennomu-ofitser-zsu-illarion-pavlyuk-pro-svoe-zhittya-u-riznikh-rolyakh-10022024-19012

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3105872-illarion-pavluk-pismennik.html

https://imi.org.ua/news/illarion-pavlyuk-ya-pishov-na-vijnu-u-den-narodzhennya-svogo-syna-i68316

 

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут