Ів, Галина. Поверни мене в Японію / Г. Ів. – К. : Брайт Стар Паблішинг, 2015. – 176 с.
Не так легко повірити, що цей майстерно написаний роман – перший для
молодої української письменниці. Слід зазначити, що роман Галини Ів отримав спеціальну відзнаку «Міжнародний
вибір» літературного конкурсу «Коронація
слова» у 2014 році. Сюжет роману починається у Києві 2013 року, але
незабаром переносить читача до Японії. Перед нами історія з
елементами містики, переміщення у часі, але водночас витримана на реальних
історичних фактах. Землетрус Хансин Авадзі
знищив вщент японське місто Кобе в січні 1995 року, за 20 секунд зруйнувавши
понад 200 тисяч будівель і забравши майже сім тисяч життів. Молодий японець Хікару
разом зі своїм вірним псом Ассі загадковим чином опиняється в Києві через 18
років після катастрофи, хоча останні його спогади це – Кобе 1995 року. Хікору щастить: він знайомиться із дівчиною Іриною та її
товаришем Романом, які не лише не проходять повз чужу проблему, але й дієво
допомагають бідоласі, намагаючись зрозуміти, як повернути його на батьківщину.
А потім з'ясовується, що й повертати його у ту саму мить, коли він зник із
дому, не варто: в той день був страшний землетрус. Й це дає авторці можливість
розповісти, з якою гідністю поводились японці після страшного природного
катаклізму та як вшановують пам'ять загиблих під час тих страшних подій. Утримаюсь
від того, аби переказувати сюжет далі. Скажу лише, що завершується книга добре,
але відчувається у тому «добре» трохи гіркоти, що змушує повірити в те, що
історія – не цілковита вигадка.
Ця книга – це щира
розповідь про людяність. В ній немає
негативних персонажів. Навіть водій маршрутки тут із краваткою та
пакетом цукерок для пасажирів. Бабуся Хікару, старий екскурсовод Такаші,
музиканти на Андріївському узвозі – всі вони створюють світ, у якому хочеться
жити, любити, підтримувати одне одного. Сторінки, які розповідають про повсякденне життя японців, також багаті на
цікаві подробиці. І, що найголовніше, пише авторка про обидві країни – і
Японію, й Україну – із почуттям глибокої любові.
Дружба та кохання,
підтримка близьких і мужність допоможе подолати будь-що, навіть повернутися в
рідну країну через 18 років і продовжити жити, цінуючи кожну мить. В цьому нас переконує пані Галина. І з нею не можна не
погодитись.
Немає коментарів:
Дописати коментар