Michael Jackson. Gravity of
loneliness
(продовження)
Nothing
can stop you when you put your mind to it
MJ
На сцені він перетворювався на іншу людину,
справжнього співавтора пісень, такого ж неперевершеного як виконавець. За крок
з неї в ту ж мить ставав маленьким хлопчиною – сором'язливим і м'яким. Немов
два різні характери. Гойдалки між абсолютною свободою та межами.
Маленький артист часто співав відомі хіти, як
то кажуть з досвідом, наприклад топовий сінгл Smokie I'll Meet You at Midnight.
В пісні йшлося про історію віком за двадцять, про те, що людина любить
близьких, але вони не цінують цього. Багато, хто вважав, що I'll Meet You at
Midnight пісня авторства самого Майкла Джексона, а йому тоді щойно виповнилося
одинадцять. Звідки він міг знати справжній смисл цих рядків? Він співав так,
немов дійсно сам це написав. Особливий дар інтерпретації, слухачі вірили йому з
перших нот. Це було більше за артистизм та майстерність перевтілення, зазначали
і про джерельний голос так само високий, як мав Стіві Вандер. Завдяки цій
ангельській виразності в усьому Майкл немов привласнював чужі пісні, підкорюючи
публіку набагато більше за справжніх авторів.
Здавалося, що душа Майкла належить дорослій
людині, складалося стовідсоткове враження, що він пережив все, про що співав.
Парадокси життя, на яких акцентували близькі, коли Джексон був дитиною йому довелося
бути дорослим, а коли виріс – вирішив стати дитиною.
«Коли я виходжу на сцену стаю іншим. Так
відбувається з багатьма артистами, з гумористами те ж саме. Всі вважають, що
вони кумедні двадцять чотири години на добу. Ми всі такі сором'язливі в житті.
Я не можу співати та танцювати перед кимось одним. Якщо це 30 тисячний зал,
тоді мені легко та просто. Не знаю чому так».
Боббі Тейлор вважав, що такому перетворенню
сприяли саме глядачі, й на сцені Майкл насправді був королем: «Бог посадив цього хлопчика на коліна та
сказав – ти будеш правити світом музики, він твій». Але було цілковито
зрозуміло, що робив це Майкл не заради грошей або слави, бо так бажало саме його
серце.
Дитинство закінувалось. Ні, він не жалкував про
те, що було, йшлося саме про розуміння іншого періоду, в який поринав. Етап
піку енергії та сформованих амбіцій. Майкл притягував до себе всі очі навіть
коли був у групі, подобався всім і усюди, бо таким народився.
У чотирнадцять Джексон запише Ben
Доні Блeка та Bолтера Шарфа, де йдеться про хворого засмученого хлопчину, до
якого приходить щур, і вони починають дружити. Унікальне виконання знову,
стільки позавікових почуттів… Майклу завжди був важливий смисл пісні, якій
відгукувався в його душі, був спроможним розбудити та вивільнити для рухів його
тіло. Отже ще одне чарівництво, сльози на його очах, коли йшлося про те, що щур
та хлопчина відтепер разом, їх двоє. «Цю пісню я записав дуже давно, а вона й досі
популярна та добре продається мені здається вона те, що називають спадщиною».
Бажання, щоб його щиро любили та приймали таким
як він є, червоною смужкою пройде крізь все життя «місячного хлопчика». На жаль,
прірва між істиною та міфом тієї любові зруйнує його життя.
Олена Ємельянова
Немає коментарів:
Дописати коментар