Пунктир

Ніл Гейман:«Найкоротший шлях – іноді найдовший» (продовження)

 

Родина Ґейманів має східноєвропейське єврейське коріння. На півдні Англії свого часу оселився дід Ніла  та заснував мережу продуктових магазинів. Подбав і про прізвище, змінивши Чайман на Ґейман. Батько продовжив справу дідуся, працюючи в тій самій торговельній  мережі, матінка була фармацевтом. Ніл має двох молодших сестер Клер і Ліззі.
Громадське та релігійне життя близьких присвячене саєнтології та юдаїзму. Ніл віддає на існування Бога 50/50, але глибоко в ці питання не занурюється, бо важливого значення, за власним ствердженням, це для нього не має. Разом із тим, на долі його ця барва родинних вподобань відбилась дієво. Освіту здобував у кількох школах Англіканської церкви, і посада батька – співробітника зв'язків із громадськістю Церкви Саєнтології виявилася причиною того, що семирічний син був змушений припинити навчання в Фонтхілл. До речі, і з першою дружиною познайомився він саме на релігійній хвилі, пізніше е з'явився й син Майкл.
Улюблених авторів має безліч, з семи рочків це – Клайв Стейплз Льюїс – англійський письменник, філософ, літературний критик, спеціаліст із Середньовіччя та християнський апологет. Після отримання в подарунок фентезі «Хроніки Нарнії», не міг відірватися від цієї історії. Особливо вразило авторське використання висновків у дужках, адресованих читачам. Здавалось, Клайв просто розмовляв із ними. Пізніше наш герой зазначить: «О боже, це так круто! Я хочу це зробити! Коли я стану автором, я хочу мати можливість робити щось у дужках».
Вже декілька деcятиліть він вражає світ думками в дужках та поза ними. Ніл Ґейман у продовженні «Пунктиру».

 

«Звати кішок – така сама марна справа, як звати ураган».
 
«Зло, як правило, не дрімає і, відповідно, погано розуміє, чому взагалі хтось повинен спати».
 
«Знаєте, я, мабуть, волію бути людиною, а не богом. Нам не потрібен ніхто, хто б вірив у нас. Що б не трапилося, для нас життя продовжується».
 
«Зрештою, в світі стільки тендітних речей. Люди ламаються так легко. Так само легко, як вмирають мрії і розбиваються серця».
 
«Ідеї вбити складніше ніж людей, але в кінцевому підсумку їх можна вбити».
 
«Історія вчить нас щонайменше тому, що гірше може бути завжди».
 
«Книга – це мрія, яку ти тримаєш у руках».
 
«Книги – це спосіб спілкуватися з мертвими. Це спосіб вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань, які можна розвивати, а не постійно запам’ятовувати. Є казки, які старіші за більшість з країн, казки, які надовго пережили культури і стіни, в яких вони були вперше розказані».
 
«Кожен закоханий у серці своєму безумець, а в душі – менестрель».
 
«Коли я тільки починав, то не хотів від своєї кар'єри нічого, окрім грошей на їжу та даху над головою. Найбільша радість, яку мені приніс перший підписаний контракт – це перехід від механічної друкарської машинки до електричної. Вона не те що була супер, але хоча б електрична».
 
«Коли тобі сімнадцять, сорок п'ять – це глибока старість».
 
«– Коти не мають імен, – відповів він.
– Правда? – здивувалася Кораліна.
– Правда, – підтвердив кіт. – Імена маєте ви, люди. Це тому, що ви не знаєте, хто ви такі. А ми ось знаємо, і нам імена ні до чого».
 

Далі буде.
 
 
Фото https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/

Джерела:

Гейман, Нил. Дым и зеркала: роман / Н.Гейман.– М.: АСТ: ЛЮКС, 2005.– 378 с.– (Альтернатива. Фантастика).
Гейман, Нил. Коралина / Н. Гейман; пер. с англ. Е. Кононенко.– М.: АСТ.– [Б. м.]: Астрель, 2009.– 219 с.
Гейман, Нил. Американские боги / Н. Гейман; пер. с англ.: В. Михайлин, Е. Решетникова.–Минск: Харвест, 2009. – 522 с.

***

Гейман, Ніл (письменник; 1960–). Чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії / Н. Гейман // Всесвітня література в сучасній школі.– 2017.– № 7–8.–С. 57–59: портр.

Лобзіна, Світлана. Світи Ніла Геймана / С. В. Лобзіна // Всесвітня література в школах України.– 2018.– № 9.– С. 11–15: ил.– Библиогр.: с. 15.
***
https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman
https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/
https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/
https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/
https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/
https://en.wikipedia.org/wiki/Neil_Gaiman
https://social.org.ua/2025-25-bisa-pravdivikh-tsitat-nila-geymana.html
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктир

Ніл Гейман: «Місто без книжного магазину і не місто зовсім»

 

Він вважає, що наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії. А його література, по суті, відповідь на питання «що було б, якщо…?», на яке він намагається відповісти перш за все собі самому.
Читати навчився в чотири рочки й це давало йому задоволення. Навчався добре саме тому, що, за власним зізнанням, коли в першій шкільний день нового навчального року роздавали підручники, одразу поринав у їх осягання та завершував задовго до того, як рухалася шкільна програма.
Твором, який справив особливе враження, був «Володар перснів» Дж.Р.Р. Толкіна зі шкільної бібліотеки, який постійно перечитував. Після отримання шкільної премії з англійської мови придбав третій том улюбленої книги, якої не було в бібліотеці.
Англійський письменник, автор романів, коміксів, графічних романів, документальної літератури, аудіотеатрального продукту, сценарист. Володар безлічі нагород, у тому числі премії Хьюго, Неб'юла та Брема Стокера, а також медалі Ньюбері та Карнегі.
У 2013 році його «Океан наприкінці дороги» було визнано книгою року на Британській національній книжковій премії. Пізніше твір адаптовано для постановки в Королівському національному театрі (Лондон, Англія). The Independent означив подію «театром у кращому вигляді».
Він відданий користувач перових ручок. Чернетки перших книг, створено за допомогою однієї з них. Практику цю розпочав із «Зоряного пилу», щоб відчути та передати відчуття 20-х років сторіччя XX.
Непередбачуваний казковий  філософ Ніл Гейман зі влучними думками у «Пунктирі».

 

«Багато важко пробачати, але одного разу ти обертаєшся, а біля тебе нікого не залишилося».
 
«Безсумнівно я зацікавлений, щоб люди читали, щоб люди читали художню літературу, щоб бібліотеки і бібліотекарі існували і сприяли любові до читання та існуванню місць, де можна читати».
 
«Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися. Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми залишаємо школу або університет), це дозвілля, це притулок і це доступ до інформації».
 
«Вибачте, помилився Лондоном».
 
«Всі люди творять одне і те ж. Їм може здаватися, що вони грішать неповторно, але здебільшого в їхніх дрібних капостях немає нічого оригінального».
 
«Всі ми – дорослі і діти, письменники і читачі – повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикинутися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість менше ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі».
 
«Володіти чимось дуже просто. Хоча б і цілим світом. Потрібно просто усвідомити, що щось належить тобі, а потім відпустити його».
 
«Диявол навряд чи кого-небудь коли-небудь змушував. Потреби не було».
 
«Дійсно небезпечні люди, що б вони не творили, вірять, що творять добро, і ні секунди в цьому не сумніваються. Тим і небезпечні».
 
«Дзеркалам ніколи не можна довіряти».
 
«Дорослі йдуть нахоженными стежками. Діти розвідують нові».
 
«Зараз я вже не молодий і не голодний. І  гарна річ в тому, що я писав усі ці роки і, якщо зараз навіть не писати, орендну плату мені сплатити вистачить. І їжа на столі буде. Я можу не турбуватися, що якщо я не маю натхнення писати, то мої діти не залишаться голодними».
 
«Займалася зоря, величезний апельсин ранкового сонця піднімався в обрамленні підфарбованих червоних хмар. Побачивши такого неба навіть найпрозаїчніший зануда раптом відкриває поховану в надрах душі потребу малювати олією».
 

Далі буде.

 

Фото https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/

 

Джерела:

Гейман, Нил. Дым и зеркала: роман / Н.Гейман.– М.: АСТ: ЛЮКС, 2005.– 378 с.– (Альтернатива. Фантастика).
Гейман, Нил. Коралина / Н. Гейман; пер. с англ. Е. Кононенко.– М.: АСТ.– [Б. м.]: Астрель, 2009.– 219 с.
Гейман, Нил. Американские боги / Н. Гейман; пер. с англ.: В. Михайлин, Е. Решетникова.–Минск: Харвест, 2009. – 522 с.

***

Гейман, Ніл (письменник; 1960–). Чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії / Н. Гейман // Всесвітня література в сучасній школі.– 2017.– № 7–8.–С. 57–59: портр.

Лобзіна, Світлана. Світи Ніла Геймана / С. В. Лобзіна // Всесвітня література в школах України.– 2018.– № 9.– С. 11–15: ил.– Библиогр.: с. 15.
***
https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman
https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/
https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/
https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/
https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/
https://en.wikipedia.org/wiki/Neil_Gaiman
https://social.org.ua/2025-25-bisa-pravdivikh-tsitat-nila-geymana.html
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

«Літературне Придніпров`я: пряма мова»

Георгій Люлько: «Встроміть гребінь зорі в косу ниви...»

 Георгій Іванович Люлько (1939–2019) – поет,  прозаїк, есеїст. Народився і прожив більшу частину життя у місті Павлограді.

Перші книги письменника заявилися у 1970-ті.
У київському видавництві «Веселка» були надруковані поезії для дітей «Лельом-полельом» (1970 р.) та «Нумо дружити» (1973 р.), а в журналі «Вітчизна» (1977 р. № 4) роман «Зошити із зелен-явора», до якого післямову написав Павло Загребельний.
Роман увійшов в історію сучасної літератури  Придніпров'я як експериментальний твір, у якому є  і артистичне володіння словом, і щедрість, багатство стилістичних рівнів, і уміння будувати текст, включаючи в нього літературну ремінісценцію, анекдот, колядку, кримінальну історію, автопародію, людський портрет.  Автор сміливо вибудовує прозові конструкції на пограниччі зі світом поезії, насичує тканину своєї прози елементами поетичними.
Павло Загребельний, який, водночас, хвалив і критикував  роман молодого прозаїка, писав, що «в цих рядках вчувається Довженко, чарівність народної казки, радісний світ наших тисячолітніх веснянок.
Ця проза вся переткана тичининським словом, пронизана тичининськими ритмами, наповнена «грайгомоном» неповторної тичининської поезії».
Привабливість прози Георгія Люлька, на думку Загребельного, якраз і полягає в сміливому намаганні автора прилучитися до великих літературних традицій творчо, по-новому, сміливо.
 
Після публікації у «Вітчизні» Георгій Люлько змушений був замовчати на п'ятнадцять років і стати учасником самвидату. Він  був позбавлений можливості працювати за фахом філолога. Працював різноробом у Донецьку, сторожем на підприємствах, нетривалий час учителював у міських павлоградських школах і в Криму.  Твори, написані упродовж цього періоду, побачили світ  тільки на початку 1990-х років.
Окремими виданнями вийшли збірки його поезій «Преображення», «Перстень кохання», «У колі друзів», «Діадеми для Олесі», «Неба невибутне  світло» і «Спалах зірниці над стежкою». 2000 р. з'явилася друком об'ємна книжка вибраного прози на поезії «УБГВН», 2004 р. «Під небом Приточилівки», 2011р. «Світів таїна».
 
Пропонуємо Вам уривок із роману «Зошити з зелен-явора» із книги Г. Люлька «Під небом Приточилівки» (Люлько, Георгій Іванович. Під небом Приточилівки: книга поезій та прози / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: Пороги, 2004.– 287 с.).

 

«Набридло життя» – я не знаю, що це таке. Може набриднути зашмуляний одяг, одноманітна мжичка протягом кількох тижнів, Але «набридло життя» – це тільки слова, це невдалий вираз, коли під життям розуміється щось інше, а не саме життя. Це підміна понять. Хизування відразою до того, чого не знаєш, що не пізнав.
Чи боліло мені, чи не хворів я? Спитайте у дерева, чи не ламав йому кісток вітер, чи не хлюскало в очі градом, воно мовчазніше за мене й нічого не відповість про життя, біль та  хвороби. А груша вам подарує крихітний глечик з медом, джміль водитиме смичком по струнах свого контрабаса, і під його музику ми скуштуємо щастя.
 
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір.
 
Якщо кожен запне у хустку бджолу, взує її в золоті черевички, подарує їй вічну квітку, то більше вже не питатиме, що таке щастя і яким воно мусить бути. Встроміть гребінь зорі в косу ниви, заквітчайте її усміхом, щоб сипнула собі Тим сміхом у пазушку і в поділку: ось воно Щастя!
 
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір».
 
Який світ просторий, яке небо високе. Яка земля, гони, тополі! Які розлогі лани, а води тихі, а зорі ясні! Як бринить рожевий серпанок, як пестить душу проміння, повітря навколо як пахтить! Як сяють твоїх любі очі! Як дзвенить-відлунює твій голос! Які в тебе ніжні руки!
 
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір!

Світлана Мартинова,

старша наукова співробітниця музею «Літературне Придніпров'я»

 

Фото https://esu.com.ua/article-59937
 
Джерела з фондів ДОУНБ:
 
Моє Придніпров'я: календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2008 рік / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ; упоряд.: І. Голуб, І. Савченко ; відп. за вип. Т. Абраїмова.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007.– 263 с. : іл., портр.
Шамина, Ирина Владимировна. На тонкой грани: поэзия / И. В. Шамина ; авт. предисл.: А. Скорая, Г. И. Люлько ; Павлогр. писат. дом Дивосвит.– Дніпропетровськ: Лира, 2012.– 116 с.
***
Джерельце юних душ: збірка поезій та прози / упоряд. Г. І. Люлько.– Дніпропетровськ : Пороги, 2005.– 48 с.
Люлько, Георгій Іванович. Діадема для Олесі: ліричні вірші: моїй коханій дружині / Г. Люлько.– Павлоград: Просвіта, 1995.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Неба невибутне світло / Г. І. Люлько.– Павлоград: Просвіта, б/р.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Перстень кохання: лірика / Г. І. Люлько.– Павлоград: Гармонія, 1994.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Під небом Приточилівки: книга поезій та прози / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: Пороги, 2004.– 287 с.
Люлько, Георгій. Преображення: казки, поезії / Г. І. Люлько.– Павлоград: Просвіта, 1993.– 30 с.
Люлько, Георгій Іванович. Світів таїна: поезії / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011.– 152 с.
Люлько, Георгій Іванович. У колі друзів: поезії / Г. Люлько.– Павлоград: [б. в.], 1995.– 16 с.
***
Люлько, Георгій. Сага про Вовчу / Г. Люлько // День (укр).– 2019.– № 210/211 (15.11).– С. 13: фот.

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

Вулиці нашого міста

Законодавець архітектурної моди Дніпропетровська 1930-х років

 

У 2015 році вулиця Яшина в Новокодацькому районі Дніпра була перейменована на честь видатного дніпропетровського архітектора Володимира Самодриги.
Володимир Васильович Самодрига народився у 1899 р. у Катеринославі. Трудову діяльність розпочав ще у 1916 р., під час Першої світової війни креслярем у Міській управі. Згодом, уже під час радянської влади, працював техніком-конструктором у міському комунгоспі.
У 1929 р. В.В. Самодрига закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут (нині Придніпровська державна академія будівництва та архітектури) за фахом інженера з цивільного будівництва та архітектури.

В.В. Самодрига надалі сформувався як талановитий учень видатного міського архітектора – О.Л. Красносельського. Вже з кінця 1920-х рр. архітектурна кар’єра В.В. Самодриги різко пішла вгору. Думається, це було наслідком як безсумнівного таланту молодого зодчого, так і покровительства його вчителя, який у тридцяті роки XX ст. став справжнім законодавцем архітектурної моди Дніпропетровська.

Працюючи архітектором, Володимир Самодрига виконав багато проєктів житлових і громадських будівель. Відзначився на ниві проєктування багатоповерхових житлових споруд одразу в двох архітектурних стилях – конструктивізму та неокласицизму. Перший значний спроєктований ним об’єкт – «Будинок товариства політкаторжан» (площа Шевченка, 6) зведений у 1930 року. Одним з найвідоміших і найбільших проєктів архітектора стала будівля обласного управління НКВС (Народного комісаріату внутрішніх справ (1935 р.). Нині в будівлі розташовуються обласні управління СБУ та МВС України. Володимир Самодрига зі своїми учнями виконав проєкт Будинку радгоспів (1935 р.), де повинні були розміщуватися обласні адміністративні установи в галузі сільського господарства (вул. Старокозацька, 52).
У 1936–1939 рр. Володимир Самодрига в співавторстві зі своїм учителем Олександром Красносельським виконав реконструкцію корпусу Дніпропетровського державного університету (нині 2-ий корпус ДНУ по проспекту Дмитра Яворницького, 36). Старовинна будівля реального училища (1890–1891 рр.) була надбудована двома поверхами, а фасади змінені у стилі неокласики. Зведена у 1940 році школа № 23 добре вписалась до ансамблю будівель неокласичного стилю – двома корпусами історичного музею. Останньою значною роботою архітектора стала реконструкція на початку 1950-х років «Будинку спеціалістів», що розташовувалася на розі проспекту Дмитра Яворницького та Соборної площі.

Володимир Самодрига відомий також як краєзнавець. Він багато років очолював архітектурну секцію товариства охорони пам'яток. У 1976 році разом з краєзнавцем А. Стародубовим і архітектором С. Івановим написав книгу «Пам’ять історії» з архітектури Дніпропетровська, яка була видана  в 2001 році.
Володимир Васильович Самодрига помер 18 травня 1981 року в місті Дніпропетровську.

 

Фото https://midnipro.museum/vulytsi-dnipra/volodymyra-samodryhy/
https://www.dnipro.libr.dp.ua/Volodimir_Samodriga_arhitektor
 

Джерела:
Андрущенко Н.П., Кавун М.Э., Лопатюк Н.А. и др.; Под общей ред. Н.Н. Кондель-Перминовой. Владимир Самодрыга // Днепропетровск. Архитекторы. Киев: Идательский дом А+С, 2006. – С. 240–241.
Кавун М. Э. Архитектор первых элитных «высоток» и днепропетровской «Лубянки» / М. Э. Кавун // Недвижимость в движении. – 2011. – № 18. – С. 9.
Кавун М. Володимир Самодрига: видатний архітектор Дніпропетровська середини ХХ ст. // Моє При-дніпров’я: Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2014 рік : бібліограф. видання / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія ; упоряд. І. Голуб. – Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2013. – С. 252.
 

Посилання на відеоподкаст https://www.youtube.com/watch?v=kG_T3SGLPaA

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут