Джон
Рокфеллер: «Я ніколи не здогадувався, ким опинюся в цьому житті, але я завжди
знав, що народжений для чогось більшого» (завершення)
У
середині 1850-х років почався великий попит на сировину для гасу, стрімко розвивалися
компанії, які створювали гасові лампи. У цей час Джон познайомився з хіміком
Самуелем Ендрюсом, який займався питаннями переробки нафти та був переконаний у
перспективності гасу як засобу для освітлення.
Ідея з
нафтою зацікавила Джона, у той же час неподалік знайшли родовище, і він зрозумів,
що пора відкривати нову сторінку бізнесу. Початком стала нафтова компанія
«Ендрюс і Кларк». Партнери заклали в Клівленді будівництво нафтопереробного
заводу «Флетс». Транспортували нафту та готову продукцію залізницею.
У 1870-х
роках Джон відкриває власну компанію з пошуків нафти. За деякий час
спостережень помічає, що весь нафтовий тогочасний бізнес хаотичний. Він розумів, що тільки
порядок і фінансова дисципліна у фірмі можуть привести до успіху, і перше, що
зробив – статут. Мотивацію було позначено не у заробітній платні, а в тому, що
робітники отримували деякий відсоток від акцій компанії. Таким чином Джон
створив велику сім’ю, вмотивовану разом рухатися до успіху.
Нова
компанія стала приносити прибуток, а Джон – скуповувати маленькі підприємства, по’вязані
з нафтою. Багатьом американцям така стратегія не подобалась, але він уваги не
звертав.
Джон домовлявся
із залізничними монополістами про регулювання транспортних цін, таким чином «Standard
Oil», отримала ціни нижчі, ніж у конкурентів і поставила їх перед перед вибором
– об'єднання або розорення.
У 1880-х
Джон уже володів 95% нафтовидобутку в Америці, тим самим чимало зміцнивши
компанію «Standard Oil». Ставши монополістом, він підняв ціни на нафту. Найбільша
та найуспішніша на той час компанія світу Standard Oil приносила Рокфеллерові
$3 млн щороку. Він володів шістнадцятьма залізничними і шістьма сталеливарними
компаніями, дев'ятьма фірмами, що торгували нерухомістю, шістьма пароплавствами,
дев'ятьма банками й трьома апельсиновими гаями.
Своє
«золоте весілля» Джон і Лора, не хотіли робити гучним. Джон у той день, казав
коханій, що вдячний Богові, за те, що зустрів її та вона була поряд.
В останні
роки Лора дуже захворіла і не могла встати з ліжка, через це Джон передав свої
справи, щоб бути поряд.
У 1915
році, Лора Рокфелер померла. Джон створив на честь коханої благодійний фонд,
який існує і досі. Через двадцять років він помер, не доживши до власного
сторіччя. Людина, яку справедливо та красномовно називали біржовою акулою з
великим і теплим серцем.
Фото:https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:John_D._Rockefeller#/media/File:John_D_Rockefeller_by_George_Edmondson,_1905.jpg
Джерела:
Chernov,
Ron Titan : the life of John
D.Rockefeller,Sr. / Ron Chernov. – New York : Vintage Books, 1998.
https://vsegda-tvoj.livejournal.com/30711453.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD_%D0%94%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%BD_%D0%A0%D0%BE%D0%BA%D1%84%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D1%80
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар