Українське вікно до японської душі

Особливості поклонів,  Цудзігіри та  спритність меча

Що для вас Японія? Гадаю, не помилюсь, якщо скажу, що для багатьох це далека країна, з якою пов'язано безліч міфів та легенд, що огортають її покровом загадковості.

Інформацію щодо日本 можна отримати з популярних телепередач, але редактори  та ведучі часто намагаються знайти лише шокуючі подробиці, акцентуючи увагу на екзотичних темах. Так, теми ці існують, але завіси японської таємничості  не відкривають.

Переконаний, зрозуміти країну можна лише вивчивши та наблизившись до розуміння її культури, зокрема мовної. І, кажучи про культуру сучасної Японії, необхідно підкреслити, що вона нерозривно пов'язана з традиціями Японії давньої. Саме завдяки тому, що традиції двохсот-трьохсотрічної давнини свято зберігаються й передаються з покоління до покоління, трансформуючись практикою дня сьогоднішнього, Японія є саме такою.

Сьогодні поговоримо про те, чому японці кланяються. Беручи до уваги нинішню епідеміологічну ситуацію в світі рукостискання стали небезпечні, а поклони – актуальні 🙂 Відомо, що в стародавній слов'янській культурі було заведено вітати один одного поклоном, але сьогодні – це скоріш анахронізм. Японці ж дотримуються цієї давньої традиції й понині.

Якщо повернутися до історії, то особливість ця пов'язана із самураями. Озброєні катанами, з міркувань безпеки вони не підходили близько одне до одного, побоюючись бути розрубаними ударом меча. Будь-яке невірний рух або погляд могли викликати напад постійно озброєного самурая, тому дистанцію вони намагалися тримати значну. Особливо з незнайомцями. Селяни ж, купці та інші жителі Японії намагалися близько не підходити до самураїв, побоюючись за своє життя. Особливо вночі, бо деякі самураї практикували Цудзігірі (в перекладі - «вбивство на перехресті»). Будь-який 侍під покровом ночі на темній вулиці був спроможний випробувати спритність свого меча на перехожих, найчастіше безкарно.

Цудзігірі практикували навіть найвисокопоставленіші особи. Японські хроніки XVII століття свідчать, що серед них був і сьогун Асікага Есітеру. Ночами він обертав катану в чорний папір, щоб не виявляти її блиску, і залишав кіотську резиденцію в пошуках жертви. Принц Мінамото, дипломат і воєначальник, засновник династії сьогунів Токугава – Токугава Іеясу видав закон про заборону Цудзігірі, але випробування мечів і прийомів на селянах не припинялися.

Слід зазначити й те, що уклін відігравав і відіграє в японському суспільстві важливу роль, визначаючи ієрархію. Ті, хто за ієрархією нижче й уклін повинні робити відповідний, інакше для високопоставленої особи це буде образою. Звичайно, в сучасній Японії ображені такою неповагою самураї за це голови не позбавляють 🙂 , але начальники можуть зменшити підлеглим бонуси й премії. Однак, не варто забувати про міру глибини уклону, інакше можуть подумати що ви насміхайтеся над босом.

Для іноземця ж, який спілкується з японцем, вміння  кланятися є показником знання японської культури та поваги до співрозмовників.

Наступного разу поговоримо про те що поєднує  самураїв та козаків ٩(◕‿◕)۶

Дмитро Масько,

керівник Товариства японської культури "Fudoshinkan"

Далі буде

Фото:

Олена Ємельянова

https://konnichiwa.ru/page/3505/

about:blank

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%8C%D0%BE%D2%91%D1%83%D0%BD%D0%B0%D1%82_%D0%95%D0%B4%D0%BE

Більше інформації:

Размышления о японской истории [Текст] / ред. А. Е. Жуков. - М. : Ассоциация японоведов, 1996. - 117 с. 

Светлов, Георгий Евгеньевич. Колыбель японской цивилизации: история, религия, культура [Текст] / Г. Е. Светлов. - М. : Искусство, 1994. - 271 с. 

Эти невероятные японцы [Текст]. - М. : ФОЗБ, 1992. - 207 с.

Японские легенды о чудесах (IX–XI вв.) [Текст] / пер. А. Н. Мещеряков. - М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1984. - 183 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут