Пунктир

Гоголь завжди був в усіх на вустах. Мова  й про життя й про творчість.  Сьогодні у «Пунктирі»  Микола Васильович очима сучасників свого та нашого часу. 

«... Великий талант свій прийняв Гоголь як борг, накладений на нього згори, який зобов'язаний він нести протягом всього свого життя. Строго зрозумів він покликання художника; не усміхаючись сам, виробляв він своїми творами сміх, повний художнього насолоди. Відомо його слово, де так висловив він себе, коли сказав: «І довго ще визначено мені чудний владою йти в руку з моїми дивними героями, оглядати всю величезну неслася життя, оглядати її крізь видимий світові сміх і незримі, невідомі йому сльози». Весь звернений до Бога, завжди трудився він внутрішньо і часто говорив, що життя не веселощі, не задоволення, а й праця, і подвиг. А варто лише не бігти від духовної праці, - він з'явиться, великий і нескінченний». - Костянтин Аксаков, поет і публіцист, літературний критик, історик і лінгвіст.

«Весь розмах лірики, даний ритмами, від яких себе відволікає в прозі Пушкін, вклав Гоголь в прозу, змушуючи здригатися, як струни, витягнуті свої рядки, що дають звук асонансів і алітерацій. До нього спроби в цьому роді не одержували успіх: лірика Карамзіна охолола для нас; Марлинський нам і зовсім не потрібен. Гоголь же і хвилює, і дивує нас через сто років; і це є факт ним здійсненої перемоги, що межує з революцією нашої словесності. ... У Гоголя стик багатьох словників з синтаксичними головоломками дає враження, що автор вивчив словник Даля до словника Даля; з мозаїки місцевих і станових жаргонів витягує він нові звуки мови. ... Гоголь вмів витягти з мови досі невитягнуте; після нього ніколи вже не було такого зсуву в нашій літературі».- Андрій Білий, письменник, поет, критик.

«Гоголем не можна начитатися. Навіть важко уявити собі людину, яка прочитав його один раз і більше до нього б не поверталася».- Іраклій Андроник, письменник, літературознавець, майстер художнього оповідання, телеведучий.

«Гоголь - це безодня, а в безодню завжди зазирнути хочеться». — Владислав Троїцький, український театральний актор, режисер, драматург і телеведучий.
«Гоголь перший побачив чорта без маски, побачив справжнє обличчя його, страшне не своєю незвичайністю, а звичайністю, вульгарністю». - Дмитро Мережковський, письменник, поет, критик, перекладач, історик, релігійний філософ, громадський діяч.

«... Гоголю не було зразка, не було попередників… Всі теорії, всі перекази літературні були проти нього, тому що він був проти них. Щоб зрозуміти його, треба було зовсім викинути їх з голови, забути про їхнє існування, - а це для багатьох означало б переродитися, померти і знову воскреснути». - Віссаріон Бєлінський, письменник, літературний критик, публіцист, філософ-західник.

«Де є сміливішими порівняння, де художня правда неймовірніше? Бідні символісти: ще досі дорікає їм критика за «блакитні звуки»: але знайдіть мені у Верлена, Рембо, Бодлера образи, які були б настільки неймовірні по своїй сміливості, як у Гоголя. Ні, ви не знайдете їх: а між тим Гоголя читають і не бачать, не бачать досі, що немає в словнику у нас слова, щоб назвати Гоголя; немає у нас способів виміряти всі можливості, їм вичерпані: ми ще не знаємо, що таке Гоголь; і хоча не бачимо ми його справжнього, все ж творчість Гоголя, хоча і звужена нашою убогою сприйнятливістю, ближче нам всіх письменників … XIX століття. Що за склад! Очі у нього з співом вторгаються в душу, а то витягуються кліщами, волосся розвіваються в блідо-сірий туман, вода - в сірий пил; а то вода стає скляною сорочкою, облямованою вовчої шерстю - сіяння.- Андрій Білий, письменник, поет, критик.

Барабаш, Ю.  Гоголь. Загадка Прощальной повести [Текст] : выбранные места из переписки с друзьями. Опыт непредвзятого прочтения / Ю. Барабаш. - М. : Художественная литература, 1993. - 269 с.

Гоголь без глянца [Текст] / Сост. и вступ. ст. П. Фокина. - СПб. : Амфора, 2008. - 430 с. - (Без глянца) (Проект Павла Фокина).

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут