Богдан Ступка – це великий український актор, який зіграв за своє життя безліч чудових ролей. У його фільмографії є картини найрізноманітніших жанрів, а тому протягом всієї своєї кар’єри він був близький кожному. Вже за життя видатного майстра визнали національним героєм України. Продовжимо вивчати Богдана Сильвестровича в «Пунктирі».
(закінчення)
«Я – людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п’ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть».
«Я впевнений: щоб людині дурниці в голову не лізли, її завжди треба завантажувати роботою так, аби вона мертвою додому приходила».
«Я вчу молодих людей, як себе морально поводити в житті. Я не вчу їх грати, тому що цього навчити неможливо. Я вчу, як їм бути, працювати, зрештою, жити».
«Я зрідка спілкуюся з кимось. Зараз зрідка. В мене найбільший друг — це моя дружина».
«Я міг стати хіміком, астрономом. Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома».
«Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам’ятаю. Пам’ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися — це не ти, це завжди хтось інший».
«Я стільки накричався за ці 50 років, навіть більше. Так накричався, що не хочеться. Але тепер, зараз я місяці три не був на сцені, починаю з дружиною розмовляти і раптом вона мені каже: “Ти чого так голосно розмовляєш? Та я ж біля тебе стою, сиджу. Я тебе чую. Ну чого ти так голосно? По-моєму, пора тобі вже на сцену”. І це правда. І хочеться, і колеться, і розчаровуєшся, і знову зачаровуєшся…»
«Я, як і Франко, трудоголік. В юності я мріяв бути рантьє, а все життя працюю. Жах якийсь. Потрапляю на роботу — і не можу додому відлучитися навіть пообідати. Затягує. Цілий день тут сидиш. Міркуєш, розмовляєш з людьми, аналізуєш».
«Якщо повіриш в те, що кожен твій крок на сцені – велике мистецтво, то це вже катастрофа! Тільки сумнів дає прогрес».
Богдан Ступка читає Ліну Костенко. Два рівновеликих генії у творчому польоті…
Загребельний, Михайло Павлович.
Богдан Ступка [Текст] / М. П. Загребельний ; худож. О. Д. Кононученко.- Х. : Бібколектор, 2016. - 118 с.
https://24tv.ua/lifestyle/ru/bogdan_stupka_interesnye_fakty_o_genialnom_aktere_v_den_pamjati_n844192
https://www.youtube.com/watch?v=kkHMxXsnE5k
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар