(закінчення)
«Ми просто йшли,
у нас нема зерна неправди за собою…»
Тарас Шевченко
Моральний обов'язок у тяжкі тоталітарні часи мав свої наслідки.
Перший арешт Василя Стуса відбувся у січні 1972 року, він отримав п’ять років таборів і три роки поселення. Але Стус продовжує свою правозахисну діяльність і за гратами, коли пише великої емоційної сили документ до КДБ, лист «Я обвинувачую!» з проханням притягти до судової відповідальності осіб, які здійснюють масову розправу над представниками цілого покоління української інтелігенції та з вимогою суду над КДБ за свідому фальсифікацію з метою приховування справжніх злочинів та дискредитації людей, репресованих за їхні переконання.
У таборах Стус був першим, хто висловлював протест, коли адміністрація безпідставно карала в'язнів будь-якої національності. Також неодноразово звертався до офіційних інстанцій з вимогами покарати осіб, які здійснювали масову розправу над представниками української інтелігенції.
Неймовірна сміливість і послідовність всіх вчинків і дій. «Коли не я – то хто?» - писав він про свідомість свого вибору.
Василь Стус повернувся до Києва восени 1979 року після ув'язнення в Мордовії і Колимського заслання.
У 1978 році, коли він був ще за гратами, його було прийнято до відомого міжнародного правозахисного Пен-клубу. Після визволення, він активно включається в роботу Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ). (Нагадаю, в 1975 році були підписані Гельсинські угоди, пункти якої підписані керівниками СРСР, містили зобов’язання дотримання всіма учасниками цих угод, прав людини, і перш за все у власних країнах. У 1976 році 12 травня було утворено Московську Гельсинську групу, 9 листопада 1976 Українську, яка у 1979 році зазнала значного погрому).
Після звільнення Стус проводить ще активнішу правозахисну роботу, не залишаючи без уваги жодного випадку переслідування людей за переконання. Тому цілком прогнозовано, що через 8 місяців після звільнення, у травні 1980 року, відбувся його другий арешт, наслідком якого стало вже 15 років ув’язнення, як для особливо небезпечного рецидивіста.
Аналіз виступів Василя Стуса дає можливість відтворити картину порушень прав і свобод людини у колишньому СРСР і розглянути постать поета як правозахисного діяча. Як бачимо, беручи участь у правозахисному русі, Василь Стус розумів, що його громадська діяльність може мати для нього сумні наслідки, але свідомо йшов на це, виступаючи на захист прав людини, проти переслідувань громадян за їхні політичні та ідеологічні переконання.
Всі його збірки укладені в часи коли він залишався на свободі і коли був за гратами: "Зимові дерева" "Круговерть", "Палімпсести", "Під тягарем хреста", "Птах душі" – свідчать про його високий талант. І як боляче було, коли наглядачі час від часу забирали його твори й знищували. Він був широко освіченою людиною, вивчав французьку та англійську мови, володіючи при цьому, усіма слов'янськими мовами і німецькою, перекладав таких складних поетів, як Рільке та Лорка. Дуже любив вірші Миколи Вінграновського, пронизані любов'ю до рідної неньки України, цінував твори Бертольда Брехта.
У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року Василь Стус помер у в’язниці.
Останні хвилини його життя досі не з'ясовані. Що стало причиною смерті невідомо. Його поховали на табірному кладовищі таємно, уночі, поставивши на могилі дерев'яний стовпчик із бляшаним номером 9. І це за декілька годин до прибуття дружини і сина, які хотіли забрати тіло. Через рік у цьому карцері було знайдено напис "Господи, дякую", зроблений дрібним почерком поета схованим грифелем олівця.
У 1989 році Василя Стуса було повністю реабілітовано "за відсутністю складу злочину". Спроба висунути його у 1986 році Нобелівським лауреатом була зроблена пізно й не успішно.
У 1991 році Василю Стусу було присуджено Державну премію ім. Тараса Шевченка за збірку "Дорога болю". Ця книга була першою, надрукованою в Україні. 26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Лише окремим людям вдається пройти через усі страждання і муки, і не зрадити себе. Василь Стус був здатний на це.
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар