(продовження)
Центр відпочинку Катеринославської еліти
У 1830-х рр. палац і сад Потьомкіна передали катеринославському дворянству. У відреставрованому палаці розмістилося Дворянське зібрання.
А що ж сад? Він стає рекреаційним центром еліти Катеринослава - місцем прогулянок дворян, духовенства та великого чиновництва, які й жили неподалік - на вулицях Потьомкінській (Ворошилова), Новодворянській (Дзержинського) та інших. Тут і зараз живе еліта Дніпропетровська.
За сто років парк істотно змінився на краще. Частина, прилегла до палацу Потьомкіна, була упорядкована, в той же час придніпровська ділянка нагадувала ліс. З чуток, на рубежі XIX - XX століть тут у заростях збиралися революціонери, проводилися маївки, обговорювалися плани повалення уряду.
9 (20) травня 1887 р. Потьомкінський сад став центром урочистостей з нагоди 100-річного ювілею Катеринослава. Ось як описує ці події газета "Екатеринославский юбилейный листок": «С 2-х часов дня в саду Потемкина открылось бесплатное народное гулянье с одним оркестром музыки и окончилось около 9 час. вечера, когда сожжен был прекрасный фейерверк. Прекрасны и живописны были прибрежья Днепра у сада, наполненного несколькими тысячами народа. На зеленом фоне берега с необычайной рельефностью выделялись человеческия группы, одетыя в праздничные костюмы; а в протоке между садом и островом несколько десятков лодок бороздили спокойныя воды Днепра. Вечер спустился превосходный, тихий, теплый, благоухающий. На высоком бугре Острова вспыхнул фейерверк, подожженный уроженкою Екатеринослава девицею Е.Г. Гегелло".
Будівництво лінії трамвая в 1897 р. дало можливість відпочивати в саду більшій кількості городян "з простих". У 1909 р дворянство здало частину саду в оренду на 20 років за 2500 рублів у рік і 10% валового доходу. Цю частину саду "облагородили": влаштували три тераси, розбили квіткові клумби, спорудили ресторан та естраду з музикою. Ввели плату за відвідування саду - вдень 7 копійок, а ввечері - 15 копійок. У прибережній частині організували перший у Катеринославі яхт-клуб. "В городском саду играет духовой оркестр" - це про Потьомкінській сад початку ХХ століття.
Цю ідилію порушила революція і громадянська війна. На початку 1920-х рр. парк, який змінив ім'я Г.А. Потьомкіна на Т.Г. Шевченко, став місцем відпочинку "нової еліти" - робітників і селян. Яхт-клубу вже не було, зате у східній частині парку з'явився Зелений театр - у 1935 р. за проектом архітекторів Г.Л. Швецько-Вінецького та В.Ф. Ковалевича. Перед війною тут проводилися різні мітинги та зібрання. Потім театр був зруйнований і більше не відновлювався.
Після війни
Закінчилася війна. Будинок відпочинку робітників ім. Ілліча, колишній палац Потьомкіна, стояв у руїнах. У центральній частині будівлі залишилися лише стіни, зате вціліли галереї з бічними прибудовами. Вже восени 1945 року влада прийняли рішення відновлювати центральний міський парк. Робота ця в цілому була закінчена до 1952р. Що змінилося? Реконструйований палац Потьомкіна перетворили на Палац культури студентів. Парк істотно збільшив свою територію - велику ділянку площі, колись Дворянської, а нині Шевченка - віддали у відання парку і засадили деревами. Звели красиву чавунну огорожу і вхід-колонаду. Ця колонада - прекрасно збережений зразок стилю, який так любили радянські зодчі після війни, що отримав негласну назву "сталінський ампір". У Дніпропетровську є ще одна "сталінська" арка - біля входу в парк ім. Чкалова (тепер - Глоби), але то вже " пропілеї". Загалом, палац, що колись виходив на площу протяжним фасадом, виявився всередині парку, і тепер лише смутно проглядається за деревами.
Відразу після закінчення війни, в 1946 р в парку з'явився новий пам'ятник - бюст В.П. Каруни. Один з головних героїв визволення Дніпропетровська, командир 152-ї стрілецької дивізії генерал-майор Василь Петрович Каруна, загинув 2 жовтня 1943 р у лівобережній частині міста. Могила воєначальника - неподалік - на Жовтневій площі, а в парку Шевченка встановлено бронзовий бюст. Цей пам'ятник помітиш не відразу - він стоїть "спиною" до огорожі парку і захований серед дерев. Згодом біля бюсту утворився "куточок за інтересами" - тут збираються завзяті шахісти. Розставлені столики, - а за грою обговорюються різні події, в тому числі й суспільного життя. Звичайно, це не лондонський "Гайд-парк", але все ж таки...
Тоді ж, на рубежі 1940 - 1950-х рр., започатковано ще одну традицію. У центрі парку, на високому скелястому березі Дніпра, з'явився легкий, ажурний ресторан "Волна" з характерною башточкою. Його добре пам'ятають старожили Дніпропетровська. Згодом постарілу будівлю було розібрано, але звільнене місце не стало пустувати. У 1979 році тут побудували новий ресторан "Маяк" - теж баштового типу. Цього разу масивний багатоповерховий будинок нагадує кріпосну башту, такий собі "замок на скелях". За радянських часів це був один з найбільш фешенебельних ресторанів Дніпропетровська...
(далі буде) Фото: Пам'ятник Т.Г. Шевченко, парк Шевченко
Максим Кавун
Джерело: http://gorod.dp.ua/history/article_ru.php?article=181
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Немає коментарів:
Дописати коментар