Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Байзелл, Шон. Щоденник книгаря / Ш. Байзелл; пер. з англ. Яр. Стріха. – К.: Наш Формат, 2021. – 304 с.

Повне занурення у світ книжок

До прочитання «Щоденника книгаря» Шона Байзела мене спонукала величезна кількість захоплених відгуків на цю книгу в Мережі. Також мене привабила обкладинка книги з ілюстрацією затишної книжкової крамниці та чудовими лакованими крапельками дощу. Анотація обіцяла знайомство з роботою справжньої букіністичної книгарні в Шотландії. Це найбільший магазин у країні, розташований у невеликому місті Вігтаун. Саме тут знаходиться величезна кількість книгарень і щорічно відбуваються книжкові фестивалі. Все це зроблено для розвитку бізнесу та залучення туристів. Кількість охочих відвідати містечко різко зросла після того, як книга Шона Байзелла стала світовим бестселером.

Як і всі щоденники, книга розбита на дати, і кожен читач має можливість спостерігати за роботою книгаря впродовж цілого року, разом із героями книги зустріти Різдво та Новий рік, влаштовувати книжковий фестиваль і голосні авторські читання. Кожна сторінка наповнена тонким англійським гумором і описом життя звичайних шотландців. Це – класна книга з погляду спростування стереотипів. Наприклад, не всі люди, які заходять до книгарні або говорять про книги – читають їх. Кумедним виявився той факт, що  справжніми поціновувачами книжок найчастіше виявлялися «дивні» та «замріяні» відвідувачі. Стиль книги можна порівняти із нотатками у соціальних мережах. Трохи роздумів і саркастичних зауважень, трохи веселих історій та іронії.

Світ книгарні – завжди затишна рідна атмосфера, в якій приємно побути навіть віртуально. У моїх мріях про власну книгарню все було саме так, як написав автор: старовинний будинок, зручна квартирка над магазином, тисячі різних книг, вишуканий антикваріат, лагідний котик, цікаві книжкові заходи та щоденні спостереження за людьми. На мій погляд, книга скоріше припаде до душі всім любителям книг. Від себе додам, що  після прочитання книги я відвідала сторінку книгарні у Facebook і подивилася рекламне відео Reader's Delight на youtube.

Оксана Шевченко, заступниця директора з внутрішньобібліотечної роботи

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Діалоги з мистецтвом

Козацька святиня

Мова піде про особливий експонат з фондової колекції Дніпровського художнього музею – відому козацьку ікону – Богоматір Самарську.

Перше достовірне письмове свідоцтво про шановану в краї ікону належить перу преосвященного Феодосія (в миру Олександра Григоровича Макаревського, 1822–1885), єпископа Катеринославського і Таганрозького, й міститься в «Екатеринославских епархиальных ведомостях» за 1872 рік. За переказами, ця святиня була привезена зі сходу запорозькими козаками і зберігалася в Запорозькій січовій церкві нинішнього села Покровське або села Капулівка Катеринославського повіту.

Ще одна назва ікони – Новокодацька. Адже наприкінці ХVІІІ століття вона перебувала у Свято-Миколаївському храмі містечка Нові Кодаки. Саме тоді розповсюдилися і були зафіксовані відомості про чудеса, що походять від цієї ікони. А краєм стали поширюватися її копії. 

На початку ХІХ століття ікона опинилася в Катеринославі, а згодом була перенесена до Самарського Пустинно-Миколаївського монастиря, розташованого біля річки Самари недалеко від міста Новомосковська. Відтоді ікона й стала називатися Самарською (за народними переказами, її принесли води Самари). Більш пізній список її й досі знаходиться в цьому монастирі. До Художнього музею міста Дніпра Самарську ікону Божої Матері передав вчитель-краєзнавець із села Магдалинівки Іван Мостовий.

Образ, який зображено на іконі, справді рідкісний, адже не часто можна зустріти ікони з січових церков у сучасних храмах, рідкість вони і в музеях. На іконі зображено нетиповий сюжет, джерелом якого є давня легенда про те, як у юнацькі роки Діві Марії було видіння розп’яття її ще ненародженого сина, це закарбувалося їй на все життя.

Ікона промовляє до глядача мовою символів. Тут усе невипадково, кожен елемент покликаний розкрити глибокий сакральний зміст: жертовність Богоматері, її смирення перед своєю глибокою трагедією. Ідея жертовності була співзвучна світогляду січовиків, які не виключали кінець свого життя як насильницьку смерть за віру християнську. «Вочевидь, саме такий трагічний образ Богоматері-страдниці та жалібниці найбільш відповідав духу та буттю козацького товариства з його постійним ризиком… смерті… Одухотворена героїка боротьби за волю, віру і Батьківщину знаходить символічне образне втілення у такому піднесеному і зворушливому, незвичайному за іконографією, образі запорозької ікони, що посідає у ній винятково шановане, чільне місце», – писала дослідниця ікони Лідія Яценко, провідна наукова співробітниця ДХМ.

Більше дізнатись про перлину музейної колекції ХІХ ст, про символіку та художні особливості ікони, чим святий образ може допомогти нашим сучасникам, ви можете, відвідавши залу українського сакрального мистецтва Художнього музею та з альбому-каталогу «Колекція живопису ДХМ. Вибрані твори» із фонду відділу мистецтв нашої бібліотеки. 

Подорожуйте у світ мистецтва з книгою!

Світлана Пономаренко,

провідна бібліотекарка 

відділу документів з питань мистецтв

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

 

Світ знань нових видань

Тараненко, Ірина. Ці дивовижні українці. Книга-мандрівка. Україна / І. Тараненко, Ю. Курова, Є. Нєвєжина [та ін.] . – К.: Media Friends, 2019. – 48 c.

«Ці дивовижні українці» – проєкт, який складається з книги та інтерактивного сайту, що, за словами авторів, має лише одне, але дуже важливе завдання – показати наскільки ми дивовижні. Завдяки цьому проєкту можна інтерактивно подорожувати країною. Дізнаватися більше про історію держави, кулінарні цікавинки, думки, традиції та, навіть, стереотипи українців як нації. 

Захоплює побудова викладеного у книжці матеріалу. У єдиному вирі – коротенькі тексти та яскраві ілюстрації, що відповідають на питання «Чому ми саме такі?», «Що робить нас винятковими?».

Книга ніби створена спеціально для того, щоб читати її в родинному колі. Тому – радимо!

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Неймовірно, але правда

Серед запитів абонентів на белетристику окремих авторів у 1905 році лідирували: Анастасія Вербицька – 26 видань прочитали 1979 разів (обертаність однієї книги склала 76,1), Лев Толстой – його твори прочитали 632 рази (54 прим.), Ігнатій Потапенко – 31 книжка видавалася 609 разів (обертаність - 20). П’ять творів Вікентія Вересаєва передплатники обирали 267 разів, обертаність - 53 рази. Видання письменника-мариніста Дмитра Лухманова продовжили користуватися попитом у передплатників, їх запитали 486 разів, обертаність кожної з 13 книжок склала 37,3. Більше 500 разів абоненти запитували твори Всеволода Соловйова та Олександра Шеллера-Михайлова. А книги Василя Немировича-Данченка та Данили Мордовця видавалися більше 400 разів.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав : [б. и.], [1906]. - 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16  (дата звернення: 10.01.2022). – Загл. с экрана.

Фото: Анна Клиба

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Що читають бібліотекарі. Нові надходження завдяки Українському інституту книги

Фере-Флері, Крістін. Дівчина, яка  читала в метро: роман / Крістін Фере-Флері; пер. з фр. Павла Мигаля. – Львів: Вид. Старого Лева, 2019. - 160 с.

Книжки, як і люди, подорожують. Bookcrossing надає таку можливість.

Прочитавши книжку, людина залишає її у будь-якому соціальному місці, щоб інша людина, котра потребує саме цю книжку, знайшла її, прочитала і повторила саме цю дію.

Мандри відкривають нам інші світи. Якщо люди не долають сотні кілометрів потягами, літаками із-за обставин, то завдяки книжкам вони перебувають на різних континентах та в  різних країнах світу, долаючи мовні бар’єри та упередження.

Наша героїня – Жульєт, занурилась в bookcrossing. Знаходячись в метро, вона намагається відчути душевний стан пасажирів, щоб виокремити з юрби саме ту людину, котрій знадобиться  саме та книжка, яка надихатиме, розрадить, триматиме людину у відповідному тонусі. Знайомство з Соліманом змінює її життя. Він  висловив таку сентенцію: «Мої найкращі кур’єри наділені сильною емпатією: у глибині душі вони вміють відчути те розчарування, той відчай, що криються в тілі… Когось треба помітити, а потім спостерігати, поки не з’явиться чітке відчуття, що саме ця особа потребує цієї книжки. Це справжнісінька праця».   Жульєт наважується розірвати буденне коло безпечного простору, який створила для неї мати, сідає за кермо yellow submarine, прилаштованого для книжок і мандруючи відкриває для себе нові горизонти та яскраві емоції. 

Тетяна Гапоненко, бібліотекарка відділу абонемента

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

На долоні історії

Іван Кочерга. 

Майстер часу (продовження)

Ревізор-переможець і Михайло Булгаков

П'єса «Майстри часу», спочатку відхилена українським реперткомом, на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів 1934-го року під назвою «Годинникар і курка» здобула третю премію. Життя Кочерги з цієї миті суттєво змінилось. 

Жив він на той час у Житомірі, працював ревізором у робітничо-селянській інспекціі. 1933 року у Москві оголосили Всесоюзний урядовий конкурс на найкращу п'єсу. Кочерга переклав комедію «Майстри часу» та відіслав її своєму другові до Петербурга, той поклав рукопис у новий конверт і знов відіслав до Москви, таким чином, п'єса вже існувала як петербурзька. 

Конкурсні твори підписувалися псевдонімами, справжні прізвища з'ясовували лише, коли оголошували переможців і п'єси діставали нагороду. Перше місце того разу не присуджувалося, друге – отримав письменник, драматург і публіцист Олександр Корнійчук, третє – Іван Кочерга. Тобто, українці посіли всі головні місця. 

Провінціала, якого преміювали у Москві, прийняли до спілки, ввели до її президії, включили до складу делегації, що представляла українську літературу на Всесоюзному з'їзді письменників. Коли він раніше звертався з проханням надати йому хоча б житло, йому було відмовлено. Після нагороди – океан визнання. 

Що таке час, якіми є його  справжні закони та примхи – про це п'єса Івана Кочерги.

Деякі дослідники вважають, що він випредив Михайла Булгакова в об'ємному та глибокому змалюванні нечистої сили та її візиту до країни більшовиків, до того ж головний герой нагадує Воланда. Саме ця п'єса була в Михайла Опанасовича настільною перед тим, як він узявся до роботи над «Майстером і Маргаритою».

У 1934 році Іван Кочерга переїздить до Києва, продовжує художню розробку проблемних філософських питань, працює над кіносценаріями та перекладами. У 1941 році, коли письменникові виповнилось шістдесят, разом з іншими талановитими людьми його евакуюють до Уфи, доручають посаду редактора газети «Література і мистецтво». Одночасно Іван Антонович стає науковим співробітником Академії наук УРСР, яка теж переїхала до столиці Башкірії.

Це були тяжкі часи для всіх та Івана Антоновича – особисто. І не тільки тому, що сім'ю розмістили в маленькій кімнатці готелю, – тоді всі мешкали в тісноті, – а ще й тому, що всенародна трагедія ставала його особистою катастрофою, митець надзвичайно тяжко переживав окупацію. На чужині не писалося, а те, що виходило з-під пера, не мало такої сили, як твори, народжені в рідному краї. Як тільки звільнили Київ, він повернувся та закінчив свою «лебедину пісню» – історичну драму про часи Київської Русі «Ярослав Мудрий».

Далі буде.

Джерела: 

Антологія драматургічних творів з української літератури 11 клас [Текст]. – Дніпропетровсьск : Дніпрокнига, 2008. – 575 с.

Деліянівська, Людмила Семенівна. Українська драматична поема (Проблематика, жанрова специфіка) [Текст] / Л. С. Деліянівська. – Київ : Вища школа, 1984. – 160 с.

Кисельов, Йосип Михайлович. Перші заспівувачі [Текст] : літературні портрети українських радянських драматургів / Й. М. Кисельов. – Київ : Радянський письменник, 1964. – 389 с. 

Кочерга, Іван Антонович. Ярослав Мудрий [Текст]. Свіччине весілля : Драматичні поеми / І. А. Кочерга. – Київ : Дніпро, 1987. – 326 с.

Кочерга, Іван Антонович. Вибрані твори [Текст] / І. Кочерга. – Київ : Сакцент Плюс, 2005. – 480 с.

Кочерга, Іван Антонович (1881–1952). П'єси [Текст] / І. А. Кочерга ; авт. передм., авт. приміт. Я. П. Білоштан. – Київ : Мистецтво, 1983. – 253 с.

Українська драматургія ХІХ–ХХ століть: Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Іван Кочерга [Текст]. – Київ : Наукова думка, 2006. – 408 с. 

Українська література [Текст] / ред. В. М. Борщевський. – 4-те вид., доп. и перероб. – Київ : Вища школа, 1976. – 431 с. 

Цалик, Станіслав Миколайович. Таємниці письменницьких шухляд. Детективна історія української літератури [Текст] / С. Цалик, П. Селігей. – Київ : Наш час, 2010. – 352 с.

Шлапак, Дмитро Якович. Драматургія – на посту [Текст] / Д.Я. Шлапак. – Київ : Товариство «Знання», 1970. – 48 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут  

 

Неймовірно, але правда

Кількість запитів на документи з розділу Дитяча література у 1905 році зріс з 9,5% до 11,6%, що свідчить про неабияку його популярність серед абонентів. Попит на книги з літературознавства та критики збільшився на 159 документів, а % знизився з 1,88 до 1,56. Особливо давалася взнаки потреба абонентів в літературі історичної тематики, % обігу яких збільшився з 1,82 до 2,05, та в книгах з правознавства, соціології й політичної економії, - документів було взято на 426 більше ніж торік, а % виріс із 1,0 до 1,5. Вдвічі зріс попит на книги з сільського господарства. Значно менше ніж у минулому році передплатники читали книги з розділу Подорожі, етнографія і географія: всього було затребувано 149 документів, % обігу зменшився з 0,43 до 0,23. З кожним роком збільшується кількість абонентів, і щоб задовольнити їх потреби у читанні необхідно постійно поповнювати фонди новими виданнями.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1905 год [Электронный ресурс]. - Екатеринослав : [б. и.], [1906]. - 40 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=16 (дата звернення: 30.12.2021). – Загл. с экрана.

Фото: Віра Піскун

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут