Роздобудько Ірен. Одного разу... / І. Роздобудько; передм. Л. Вороніної. - Харків :Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2015. - 224 с.
Кожен із нас якось пробує відповісти на одвічні запитання: хто є людина?
Як вона з’явилася на
землі? Яке її місце у Всесвіті? Що (або Хто?) є сам Всесвіт?..
Пошуки відповіді на ці
запитання нагадують шлях за небосхил.
Микола Руденко «Найбільше
диво – життя»
Роман Ірен
Роздобудько «Одного разу…» написаний моєю улюбленою українською письменницею. Ця
книга – сповідь. Вона відкриває нові грані таланту авторки. Ірен Роздобудько
назвала свою книгу неправильною книгою. Неправильною в тому розумінні, що вона
не підпорядковується жодним літературним шаблонам, як і саме життя не можна з
певністю окреслити контурами. Це книжка про життя: радянське дитинство,
студентську молодість, похмурий період «заробляння грошей» у 90-х, дитячі
спогади про бабусине «абалдєнне» пальто і сукню, яку та шила для поїздки в
Китай до дідуся. А ще про те, що ніколи не треба здаватися, треба мати власну
думку й відстоювати її, допомагати тому, кому гірше, і радіти життю. Ірен
Роздобудько пише: «Одного
разу нам усім хочеться повірити в диво, приміряти на себе бодай одну його
пір’їнку. Можливо, ця книга – ота пір’їнка».
Одного разу ми народжуємся на світ, починаємо шукати сенс життя, робимо
помилки, розчаровуємося, падаємо і підіймаємося. Це наше життя!
Кожен знайде в ній
щось для себе, про себе. Я, вважаю, що цей роман більше для молодих. Вони
повинні зрозуміти, що життя прекрасне і... коротке. І йти по ньому без страху.
А старше покоління, щоб пригадало своє – таке довге! – життя. І зрозуміли, що
воно – прекрасне!
Книга цікава для тих, хто вірить в диво і
вірить в казку, в якій добро перемагає зло. Про все це ви дізнаєтесь, гортаючи
сторінки цього роману.
Рекомендую до читання.
Тетяна Мищенко, завідувачка
патентно-технічного відділу
Немає коментарів:
Дописати коментар