Міядзава Кендзі. Не здаватися (продовження)
У червні 1928 року Міядзава-сан їде на півострів Ідзу, підсумком подорожі стають цикли віршів – «Міхара Санбу» та «Токіо». Влітку цього ж року слабкий організм Кендзі не витримує величезного навантаження роботою, в нього відкривається швидкоплинна форма туберкульозу. Протягом двох років він перебуває на домашньому лікуванні, але не полишає творчості, мова про цикл віршів «У хворобі».
Три роки потому Кендзі повертається до активної діяльності, але ненадовго. До всіх його випробувань доєднується ще й плеврит. Під час ремісії він влаштовувався працювати інженером на кам`янедробільний завод. Останнім значним починанням Міядзави-сан була робота над створенням фірми з виробництва сільськогосподарських добрив. Сталося це за допомоги фонду батька. Невдовзі його наздоганяє другий напад туберкульозу. Дотримуючись суворого постільного режиму, він безперервно працює над створенням казок і віршів. Саме до цього періоду належить новий цикл «Не здаватися дощу» (яп. 雨ニモマケズ). Головний меседж – про те, що єдиним компасом по життю є совість.
Не здаватися дощу,
Не поступатися вітру,
Не відступати ні перед снігом, ані перед літньою спекою,
Бути міцним тілом,
Без тягаря жадібності,
Залишатися стриманим,
Завжди тихо посміхаючись,
Щодня чотирма чашками грубого рису,
місо та жменею овочів задовольнятися,
У всьому
ставити себе на останнє місце, а інших – попереду,
Дивитися навкруги, слухати та розуміти
і не забувати про це потім.
У полі, в тіні соснових дерев
Жити в маленькій хатині,
І якщо на сході захворіла дитина –
піти і доглянути її.
Якщо на заході є втомлена мати –
Взяти на плече її в'я́зку рису.
Якщо на півдні хтось помирає –
Піти і сказати, що не треба боятись.
Якщо на півночі свариться хтось –
Сказати їм: «Ці дрібниці суперечки не варті».
Проливати сльози жалю в посуху,
Бродити пригніченим, коли літо холодне,
Бути тим, кого всі називають дурнем,
Не підносять,
І не турбують.
Такою людиною
Стати я хочу.
21 вересня 1933 року у 37-річному віці Кендзі помирає від туберкульозу.
Зробити він встиг на декілька життів. Останній вечір провів із односельцями, обговорюючи поточні питання.
Після смерті він лишив безліч ненадрукованих робіт, у тому числі й знамениту «Ніч на галактичній залізниці» (яп. 銀河鉄道の夜).
Далі буде.
Олена Ємельянова,
завідувачка сектору соціокультурних проєктів і зовнішніх зв`язків
Фото: https://www.nippon.com/ru/views/b05805/
Джерела:
Асадчих О. Тематика поетичної антології «Хяку-нін- іс-сю»: по одному віршу ста поетів // Вісник Київського Національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка. Східні мови та література. – 2011. – № 17. – С. 46–49.
Костирко М. Вивчення японської поезії // Всесвітня література в сучасній школі. – 2016. – № 3. – С. 12–13.
Меншій А. Проблема самотності в японськійлітературі: (На матеріалі творчості Харукі Муракамі) // Зарубіжна література в школах України. – 2006. – №7/8. – С. 27–29.
Миядзава, Кэндзи. Звезда козодоя / Кэндзи Миядзава. – СПб. Гиперион, 2009. – 374 с.
Набитович І. Українське вікно в японську літературу // Слово і час. – 2011. – 4. – С. 120–122.
Позія і проза життя Ісікава Такубоку // Зарубіжна література. – 2008. – № 11. – С. 1–12.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%8F%D0%B4%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96
https://www.litmir.me/br/?b=167726&p=1
Немає коментарів:
Дописати коментар