Оксана Забужко. Планета життя
Писати вірші Оксана Забужко почала, за її словами, «з дописемного віку».
Дебютувала з віршами в періодиці у дев`ять років. У 1973-му у видавництві
«Молодь» було заплановано до друку її першу поетичну збірку «Весняна акварель»,
передмову до якої написав Михайло Стельмах. Але в творчу біографію юної авторки
знову втрутилися історичні події: під час репресій 1972 року її батьки
потрапили до «чорних списків». «Весняну акварель», вже підготовлену до друку,
було знято. Тих своїх ранніх віршів Забужко ніколи потім не публікувала, а
першу поетичну книжку, уже іншого змісту («Травневий іній»), змогла видати лише
в1985 році.
Про свій ранній дебют в «Автобіографії» (1997) вона згадує без ентузіазму і
до вундеркіндів у літературі закликає ставитись обережно.
Письменниця, яку цінують та читають понад двадцятьма мовами світу,
влаштовують вистави за творами у Європі та Північної Америки.
«А ось день, про який я мрію, очевидно, прийде тоді, коли скінчиться війна,
бо поки що ти не можеш дезертирувати зі свого «персонального інформаційного
фронту».
«Будь-який українець мусить мати право – так, як італієць, француз, поляк,
фін – прийти у себе в країні в книгарню чи бібліотеку і розгорнути повне
зібрання творів будь-якого свого класика. Це те, що йому зобов’язана
забезпечити Українська держава, і коли це право не задовольняється, доступ до
спадщини не забезпечується – це називається культурною дискримінацією».
«В людині обов’язково має бути система ціннісних реґуляторів, щоб її «не
понесло». В когось це страх Божий, в когось «мама розказала, чого не можна», у
когось, як Прохасько писав, «50 профілів за спиною», які не дають тобі зробити
негідний вчинок, і це вже культура – таке почуття солідарності не тільки з
живими, а й мертвими, сорому перед Стусом чи Гете… Різні можуть бути регулятори
– але обов’язково має бути щось, що більше од власного «я».
«В нормальному світі треба мислити на
довшу скалю, планувати наперед – тому в серйозних корпораціях питають на
співбесідах: «Де ти себе бачиш через 30 років?» А в нас ніхто так не мислить».
«В'язниця – не для поетів, поетам належиться проходити крізь стіни».
«Єдиний наш вибір був і залишається – межи жертвою і катом, між небуттям і
буттям, яке вбиває».
«Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями».
«Її Величність Цивілізація, віднявши в людини час і простір для
повновартісного почування, тим самим позбавила її органу поетичного слуху».
«Коли винні всі, сама ідея вини – а отже, й суду, і навіть просто оцінки –
втрачає сенс».
«Література ніколи не буває невинною – навіть якщо дуже хоче бути такою».
«Тільки в дитинстві є правда, тільки ним і варт міряти своє життя».
«Тільки те має над нами силу, що ми самі своєю силою напоюємо».
Фото: https://nspu.com.ua/novini/oksana-zabuzhko-na-festivali-time-of-the-writer/
Джерела:
Notre Dame d'Ukraine: Україна в конфлікті міфологій / О. Забужко.– 2-ге
вид.,випр.– Київ : Факт, 2007.– 640 с.– (Висока полиця).
Сестро, сестро: повісті та оповідання / О. Забужко.– Київ : Факт, 2003.–
237 с
Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період /
О.С. Забужко.– Київ : Основи, 1993.– 126 с.– Б. ц.
Український палімпсест. Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською / ред.: І.
Андрусяк, О. Забужко ; пер. з пол. Д. Матіяш.– Київ : КОМОРА, 2014.– 406 с.–
(Бібліотека польського інституту у Києві).
Дороги й середохрестя : есеї / В. Агеєва.– Львів : Вид-во Старого Лева,
2016.– 348 с.
https://maximum.fm/den-narodzhennya-oksani-zabuzhko-citati-pismennici-pro-zhittya-literaturu-ta-ukrayinu_n184173
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар