Флорентійське диво – Антоніо Мальябеккі
Він був сучасником філософа Спінози, видатного англійського архітектора, математика і астронома Крістофера Рена, Ісаака Ньютона і Лейбніца. Але за життя набув не меншого статусу й у своїй сфері залишається ні з ким незрівнянним і недосяжним.
Антоніо Мальябеккі народився у Флоренції, і його жага до читання і любов до книг була неймовірною. Батьки не могли дати синові ніякої освіти, і йому лишалося тільки стати до роботи, найнявшись до місцевого торговця фруктами. Увесь вільний час він проводив за розшифровуванням листівок і газет, в який загортали товар. Чарівний світ друкованих знаків приваблював його настільки, що сусід-книготорговець, побачивши з якою жагучою тугою Антоніо розгладжує і розглядає макулатурні рукописи, покликав його до себе в учні. Невдовзі Мальябеккі зміг розпізнавати, запам'ятовувати і розрізняти всі наявні у книгарні примірники. Він навчився читати, поєднавши це зі своєю феноменальною методикою запам'ятовування не тільки текстів, від початку до кінця, але і знаків пунктуації.
Вчені Флоренції ходили дивитися на нього, як на диво, і вже у 15–16 років важко було визначити, чого Мальябеккі не знає. Раз чи двічі «мазнувши» поглядом по сторінці, він був здатний запам'ятати її цілком, чим розвіював скептицизм усіх, хто спостерігав. Не було питання, на яке Антоніо не знав би відповіді, він негайно називав ім'я автора, назву книги, сторінку, де містилося те чи інше посилання. Півгодинне знайомство із виданням – і все назавжди зберігалось у його пам’яті.
Невдовзі диво-юнака було призначено хранителем бібліотеки Лауренціана, яка була однією з найбільших і найвідоміших у ті часи. В її стінах Антоніо спромігся розвинути ще одну свою здібність. Задля того, щоб осягнути величезний обсяг матеріалу, Мальябеккі осягнув технику швидкого читання. Таким чином йому вдалося прочитати і запам'ятати весь вміст величезного книгосховища. Але він і на цьому не зупинявся, його прагнення знань було фантастичним. Роздобувши каталоги всіх европейських бібліотек, він умістив і цю інформацію у своїй неосяжній пам'яті. Якось Великий герцог Тосканський зацікавився певною книжкою, і Мальябеккі тут же повідомив, що книгу дістати неможливо, вона є тільки в одному екземплярі, перебуває у бібліотеці султана, від входу праворуч у другій шафі, сьомий фоліант. Погодьтеся, здібності неймовірні.
Його будинок нагадував книгосховище, в якому були лише тоненькі стежки поміж книжкових веж і «редутів», нікуди було сісти та ніде ходити. І тільки Мальябеккі знав, де і як шукати той чи інший фоліант. Він не цікавився нічим, окрім книг і увійшов в історію як неперевершений володар системи «око / мозок».
Пригадую, як у юності призначала побачення своїм шанувальникам у читальних залах, де сама проводила багато часу. Це був своєрідний лакмус. Виявилося, що саме серед тих, хто сприймав це незвичне запрошення, і були мої справжні друзі. Гадаю, що неперевершений Антоніо Мальябеккі, з яким я народилася в один і той же день з різницею у три сторіччя, міг би зайняти гідне місце серед них :)
Джерела: https://medychna-akademia.tdmu.edu.ua/%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BE-%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%B1%D0%B5%D0%BA%D0%BA%D1%96-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BE%D1%82%D0%B5/
https://respublicalitteraria.wordpress.com/2013/01/07/antonio-magliabechi-ou-diogene-bibliothecaire/
Фото https://www.recuperando.com/print.php?idarticolo=11948&language=it
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар