Олена Теліга. «Поетка вогненних меж»
«Мої дитячі дні…»
У ній сплелися безмежна жіночність, краса, розум, талант, беззастережна хоробрість і незламність. Її називали символом невмирущості української нації. Кожен, хто хоча б одного разу бачив її, не міг забути цієї зустрічі ніколи, настільки приваблював її великий внутрішній чар. Мова про Олену Іванівну Телігу.
Олена Теліга (дівоче прізвище Шовгенова) народилася 21 липня 1906 року в місті Іллінську під Москвою у шляхетній родині. Мати майбутньої поетеси Уляна (Юлія) Степанівна Качковська була родом з Поділля з сім'ї священика. Батько Іван Опанасович Шовгенов (Шовгенів), народжений на Харківщині, з 1905 по 1911 рік жив і працював у Москві, де був дуже відомим інженером-гідротехником, обіймав високі посади, маючи ранг колезького асесора. Він мав багато нагород від Росії, відзначався орденами, але душа його завжди линула до України.
З 1911 року родина мешкала у Санкт-Петербурзі, де батько був професором університету. Оленка зростала в достатках, під опікою гувернантки, яка навчала її німецької та французької мов.
У родині всі полюбляли книгу, й Оленка багато читала. Розвинута, рухлива дівчинка робила спроби складати вірші та бавила друзів і родичів жартами зі своїх дитячих поетичних спроб.
Справжнім рідним домом для Олени став пізніше Київ, куди родина переїздить 1918 року і де в 1918–1920 роках батько Олени є професором Київського політехнічного інституту.
У Києві Олена навчається в Жіночій гімназії Олександри Дучинської – найстарішому закладі з гарними традиціями; і вже тут вивчає українську мову, поглиблює знання з німецької, французької, опановує Закон Божий, історію, арифметику, географію, чистопис, малювання та креслення.
У січні 1919 року Києв захоплює більшовистська влада, батько як прихильник Української Народної Республіки залишає Київ зі старшим сином і невдовзі від’їжджає до Чехословачини.
Олена з родиною залишаються фактично без засобів для існування. Влада закриває усі приватні школи, і вона має навчатися у трудовій, де самій треба дбати про шматок хліба. Вона сапала, полола, рубала дрова, спала в сараях на соломі поміж жінок, їздила по селах змінювати речі на їжу, декілька годин проводячи на підніжці вагону. Але коли ця тяжка праця закінчувалася, тоді життя було для неї мов квітка: «Кожний вірш, образ, захід сонця, кожне миле обличчя і ніжне слово приймала моя душа гостро і здивовано. Весь світ був для мене і я для всьго світу».
Спогади тих літ в її вірші «П'ятнадцята осінь»:
І чула я: мої дитячі дні
Тікають швидко, як малі ягнята,
Злітають в діл, ховаються на дні,
А я не хочу бігти й доганяти.
Немов рослина у яснім вікні.
Далі буде.
Джерела:
Олена Теліга [Текст] : співаник: пісні сучасних українських гуртів та виконавців на вірші Олени Теліги з нотами й акордами та аудіодиск з музичним альбомом / Громад. спілка «Творче патріот. об-ня «Муз. Батальйон» ; авт. передм., літ. упоряд. О. П. Кротюк. – К. ; Кам'янське : Видавничий дім «Андрій», 2020. – 47 с. : фот. эл. опт. диск (CD-ROM). – (Нескорений ПроRock).
Теліга О. Ів. Вибрані твори [Текст] / О. І. Теліга ; упоряд. О. Зінкевич ; авт. передм. Р. Семків ; авт. вступ. ст. Є. Сверстюк. – 2-ге вид. – К. : Смолоскип, 2008. – 534 с. : портр.
***
Багряна А. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько [Текст] : оповідання / А. Багряна ; худож. Д. Марцін. – К. : Фірма Антологія, 2016. – 93 с. : іл. – (Життя видатних дітей).
Донцов Д. Поетка вогненних меж. Олена Теліга [Текст] / Д. Донцов. – Торонто : [б. и.], 1953. – 95 с.
Ільницький М. М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20–30-х років / М. М. Ільницький ; Т-во Знання України. – К. : Т-во Знання України, 1992. – 48 с. – (Б-ка журн. Пам'ятки України : українське відродження: історія і сучасність ; сер. 1. № 2) (Кобза. Сер. 6 ; № 3).
Миронець Н. Олена Теліга [Текст] / Н. Миронець. – К. : Наталія Брехуненко, 2009. – 62 с. – (Великі українці) (Про Україну з гонором і гумором).
Слабошпицький М. Ф. 25 українських поетів на вигнанні [Текст] / М. Слабошпицький. – К. : Ярославів Вал : Журн. "Київ", 2012. – 716 с.
Чемерис В. Л. Амазонка [Текст] : повість / В. Л. Чемерис. – Харків : ЛА Час читати, 2016. – 507 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар