Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1895 год [Электронный ресурс].– Екатеринослав, [1896].– 39 с.– Текст. дан.– Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=15 (дата звернення: 14.05.18).– Загл. с экрана.
понеділок, 11 червня 2018 р.
Неймовірно, але правда
пʼятниця, 8 червня 2018 р.
На долоні історії
Два з половиною століття, починаючи з сімнадцятого і до буржуазної революції 1868 року, література та мистецтво розвивалися в Японії, без перебільшення кажучи, блискуче. Особливо плідним виявилося, так званий час Генроку, що може вважатися другим після епохи Хейан «золотим віком» японської культури. Цьому сприяло повне припинення феодальних міжусобиць і, як закономірний результат, значний розвиток торгівлі та економіки. Разом з тим, свою роль зіграла майже повна ізоляція країни від зовнішнього світу, законодавчо закріплена феодальним урядом. Але подібно до того, як майстерним японським садівникам вдається в маленькій, майже плоскій посудині виростити чудову карликову сосну або клен з потужним стовбуром, так і в японському мистецтві, і літературі , зокрема, з'являються в цей час оригінальні високохудожні твори.
Видатним майстром тогочасної прози був Іхара Сайкаку (1642-1693 рр.) - за походженням купець, прославлений змолоду, як поет. Але не поезія, а саме проза принесла йому справжню славу.
За життя письменника його твори йшли нарозхват, а через сто років були заборонені урядом за «аморальність».Тільки наприкінці 19 століття, коли країна у всіх сферах, спішно наздоганяла Європу, прозу Сайкаку було заново переосмислено і гідно оцінено. Він був одностайно визнаний одним з найталановитіших і самобутніх класиків національної японської літератури.
Його улюблені герої - прості люди, городяни, купці, ремісники і дрібні торговці. Багатство одних - злидні інших у центрі уваги оповідань. Їм властива жага свободи і вони прагнуть знайти її в єдиній сфері вільній від державного укладу - у сфері почуттів. Життя для них, це не коротка мить, повна скорботи, як вчить буддизм, а прекрасний і радісний світ, що дарує задоволення, і де на першому місці стоїть любов, земна і чуттєва. До речі в Японії рівноправно існують всі вірування та релігії і цей акцент Сайкаку, невипадковий. Хоча, питання це теж має свою історію.
Про любов земну та чуттєву його знаменита повість «Історія любовних пригод самотньої жінки». В центрі уваги героїня, яка живе всупереч та має сміливість зазіхати на межі загальноприйнятих норм і державні підвалини. Наприклад, вона ігнорує «священні» вузи шлюбу, а це в ті часи каралося смертельною карою, і закохується в людину з нижчого кола, що теж було недоречним. Автор прагне дати своїм сучасникам мудрі поради, навчити їх мистецтву жити, прислуховуючись, перш за все, до себе справжніх. Стилістична досконалість, гострі сюжети, неперевершена іронія додають творам зайвих плюсів і залишають Сайкаку в японській літературі назавжди. Нажаль, літературних наслідників він не мав.
Наприкінці 17 на початку 18 сторіч велике поширення в Японії отримали і чарівні казкові сюжети поєднані із фантастикою та реалістичними побутовими подробицями. Одним з останніх класиків таких творів і цього часу є Уеда Акінарі (1734-1809 рр. ) Літературна спадщина його кількісно невелика, але любима і широко відома в Японії і зараз. Кращим твором Акінарі вважається збірник чарівних новел «Місяць в тумані» (1776 р. ), що вважається безперечним творчим надбанням в загальносвітовій художній літературі. Зауважу знов таки, що в його творах зберігається потужний вплив Хейанської культури. Тобто, японці успадковують свої традиції на рівні генетичному (докладніше поговоримо про це нижче). Дослідники називали творчість Акінарі спокійною та ніжною, як пелюстки сакури.
До цих же часів відноситься й дидактичний роман. Найяскравіший його представник Такідзава Бакіної - автор трьохсот творів. Він звертався до переказів Китаю, легенд Японії, казок і п'єси Кабукі. Головний меседж - долучати до добра і відвертати від зла. Він ввів у літературну практику передмови, де пояснював чому герой поступає так, а не інакше. «Місяць, сяючий крізь хмари» - найвизначніший його роман, «лебедина пісня» синівській відданості. Саме цей автор отримав високу оцінку перших творців видання «Історії японської літератури», де зазначалося : «Їм захоплюються не тільки жінки і діти, купці і селяни, а й освічені люди». Разом з тим, на основі його романів важко уявити Японію 19 століття, тому що сюжети реальності не відображали.
Разом із дидактичним продовжують своє існування класичний та історико-романтичний романи .
Олена Ємельянова,
головний бібліотекар сектору соціокультурних проектів і зовнішніх зв'язків
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
четвер, 7 червня 2018 р.
Що читають бібліотекарі
Ролінг, Джоан. Гаррі Поттер і в'язень Азкабану [Текст] / Дж. К. Ролінг ; пер. з англ. В. Морозов ; ред. І. Малкович. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002. - 381 с.
«Темний Лорд лежить самотній і покинутий прихильниками. Його слуга дванадцять років скнів у в’язниці. Сьогодні близько півночі він визволиться, щоб возз’єднатися зі своїм Паном»
Магія не полишає нашого життя ніколи, вона є у всьому, навіть у звичайних речах, просто треба помітити її. Продовження циклу романів світового масштабу про Гаррі Поттера - хлопчика, що вижив, про його друзів і школу магії та чарів Гоґвортс. Ця дивовижна історія написана Дж. К. Роулінг і є третьою книгою з циклу, що підкорив цілий світ!
Чергове літо Гаррі змушений провести у своїх родичів Дурслів, які ненавидять магію і чарівників, але цього разу він їх полишає на автобусі «Нічний лицар», який везе його до світу магії. Проте цього разу це дуже небезпечно, бо з в’язниці Азкабан втікає самий небезпечний в’язень та ярий прихильник Лорда Волдеморта – Сіріус Блек. Зустрівшись з родиною свого друга - Рона Візлі та подругою – Герміоною, Гаррі дізнається, що Блек хоче його вбити і, що він був другом його батьків і зрадив їх. Для охорони Гаррі та самого Гоґвортса Міністерство Магії висилає азкабанських дементорів, поцілунок яких може висмоктати душу. Гаррі зустрічався із ними у Гоґвортс Експресі та на матчі з квіддічу і кожного разу це закінчувалося непритомністю. Чому вони так впливають на нього? Відповідь на це дає новий викладач з захисту від темних мистецтв Рімус Люпін.
Проте, чи зможуть дементори захистити учнів, адже, у школі є зрадник, який допомагає Блеку.
Як закінчиться третій рік навчання Гаррі, якого переслідують жахливі чутки і пророцтва? Хто насправді Сіріус Блек і чому він шукає Гаррі? Що приховує його минуле? І хто є одним з найвідданіших слуг Темного Лорда?
У цій книзі Гаррі Поттеру і його друзі знов зустріться із злими чарами і розкриють старі секрети.
Книга має однойменну екранізацію, однак фільму сповна не передати тих подій і фарб, щоописані у книзі.
Анастасія Дробина, бібліотекар ІІ-ї категорії відділу читальних залів
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook TwitterЗамовити книги можна тут
середа, 6 червня 2018 р.
Родовід пам'яті
з Волинського Полісся (продовження)
Мій прадід Костянтин Прокопович Цекот народився 10 серпня (29 липня за ст. ст.) 1891 р. Хрестили його на Медовий Спас селянин села Вульки Хрипської побілетний солдат Микола Іванович Лончук і селянка села Кам’янки Афанасія Павлівна Жук [6, арк. 13 зв, 14]. 23 листопада 1909 р. Костянтин Цекот одружився з селянкою із Затишшя Домнікією Мойсеївною Карамач 1893 року народження. До початку Першої світової війни у подружжя народилася одна дитина – Ксенія (1914 р.). Із початком війни його мобілізували до діючої армії. З розповідей його сина Івана Цекота відомо, що під час боїв той потрапив у полон до німців. Був вивезений до Німеччини, де працював на якогось «баєра» (поміщика). Навчився трохи німецької мови. Вже після закінчення війни був інтернований до України.
У той час, як Костянтин Цекот воював на фронті, його родину (батька, молодших сестер і брата, а також дружину) евакуювали вглиб Росії, звідки вона повернулася вже після війни. Тоді подружжя знов об’єдналося. У 1923 р. у них народилась Ганна, а у 1925 р. – Єва. Під час останніх пологів Домнікія Цекот померла. Діти, які народилися у цьому шлюбі, теж померли у ранньому дитинстві. Таким чином, у віці 34 років Костянтин Цекот залишився вдівцем і без дітей.
Як свідчить Микола Костянтинович Цекот, батько мав 50 га землі, частину обробляв сам, частину здавав в оренду. Були в нього коні, корови, свині. Сам він утримати таке господарство був не в змозі. Тому в 1926 р. одружився вдруге з моєю прабабцею Євою Василівною Королюк, (1906–1989). Єва була молодшою від Костянтина на 15 років і не хотіла за нього заміж. Однак її мати Зінаїда Іванівна змусила доньку це зробити за-ради заможності майбутнього чоловіка. У цьому шлюбі народилося семеро дітей: Марія, Іван, Микола, Дмитро, Ольга старша, Ольга молодша, Василь.
Дмитро і Ольга старша померли ще дітьми.
Костянтин Цекот був хорошим господарем і вдало вів своє господарство. Про це говорили як його діти, так і односельці. Однак стабільний плин життя був порушений у 1939 р. Як відомо, у серпні 1939 р. Москва і Берлін підписали таємну угоду, яка фактично дала зелене світло Другій світовій війні. Вже у вересні 1939 р. після швидкої поразки Польщі до Кам’янки увійшли частини німецького вермахту. Загальновідомим є той факт, що навіть німецькі офіцери високого рангу не знали про домовленість Гітлера зі Сталіним щодо розподілу сфер впливу в Східній Європі. Тому не дивно, що деякі німецькі частини перейшли межу, за якою вже починалася радянська зона впливу.
Костянтина Цекота взяли перекладачем для роз’яснення топографії місцевості. Далися взнаки знання німецької мови, набутої в полоні під час Першої світової війни, хоча прадід був неписьменний . Отже, цей факт свідчить про цілком серйозні наміри німецького командування просуватися до східних кордонів Речі Посполитої, або ж рекогносцировка проводилася, так би мовити, на майбутнє. Микола Костянтинович Цекот розповідав: родина боялася, що батько не повернеться, однак все обійшлося. Німці незабаром пішли, натомість прийшли «совєти».
Мій дід Іван Цекот мало розповідав про цей період і не згадував, як вони зустріли радянські війська. Ці дані можна почерпнути зі спогадів старожилів села Кропивники (село в кількох кілометрах на схід від Шацька), які зібрав волинський краєзнавець В.Д. Гриппа. «Від влади «Совєтів», так у нас в селі називали нову владу, чекали перемін на краще. За Польщі не було за що цукерок купити, а тепер все в нас буде, – ділився тоді автор думками зі своїми однолітками. – Мабуть і в дорослих не було того розуму, – додав він» . Напевно, в родині Костянтина Цекота особливих змін від приходу нової влади не відчули – часу забракло задля здійснення тих змін. Скасування сільськогосподарського податку, яке сталось 9 травня 1940 р., стосувалося лише бідняцько-середняцьких господарств. Господарство мого прадіда до таких не належало. Колгосп створили лише у сусідній Піщі влітку 1940 р. Розбудова «світлого майбутнього» в Кам’янці була відкладена у зв’язку з нападом Німеччини на Радянський Союз.
Вже 22 червня 1941 р. німці знову прийшли в Кам’янку. Про якісь звірства німців на початку війни не згадували, це вже пізніше вони стали вбачати в кожному українцеві партизана. У Костянтина Цекота навіть коня не забрали. Щоправда, німецька влада примусила його працювати на лісозаготівлях разом із цим конем. В один із днів 1942 р. Костянтин Цекот пішов валити ліс, коня не взяв – пожалів. А в самого вже давно була грижа. Під час робіт піднімав якусь вагу і підвередився. Його брат Трохим довіз прадіда на підводі до лікарні в Домачеві, але наступного дня він там і помер. Поховали Костянтина Цекота на цвинтарі с. Піща біля храму Казанської Божої матері.
Після його смерті моя прабабця Єва залишилася сама з п’ятьма малими дітьми. І хоча мали велику хату, багато землі, худобу, обробляти ту землю було нікому. Діти були ще малі. З цього часу, як згадують всі діти Костянтина Цекота, почалися злидні.
Ігор Кочергін
(далі буде)
Витоки. Вип. 1 [Текст]: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / Упоряд.: І. Голуб, І. Кочергін, Т. Недосєкіна (гол. ред.).– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2012.– 146 с.: іл.Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
вівторок, 5 червня 2018 р.
Світ знань нових видань
Емерсон, Клінт. 100 життєво важливих навичок. [Текст] / К. Емерсон ; пер. з англ. Н.Лавської . – К.- Видавнича група КМ-БУКС, 2017. – 256с.: іл.
Впевнена, що майже всі дивилися стрічки про «агента 007». Захоплювалися, закохувалися, були вражені неймовірною підготовкою героя, який не горить не тоне, літає та долає все й всіх.
Книга, яку презентуємо сьогодні, звичайно не є такою універсальною, с т.з. прийомів боротьби, або ж бойових мистецтв, але містить достатньо інформації для того щоб захистити себе та своїх близьких у разі виникнення небезпечної ситуації у повсякденному житті. Ви узнаєте, як уникнути переслідування, вирватись із рук викрадача, протистояти нападу, або яких заходів ужити, аби врятуватися під час природнього катаклізму. Автор видання колишній співробітник спецслужб Клінт Емерсон.
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
понеділок, 4 червня 2018 р.
Неймовірно, але правда
У 1895 році Рада Бібліотеки, переймаючись зручностями публіки, доповнила «Положения о пользовании предметами Екатеринославской городской общественной библиотеки» дозволом передплати подобово, з оплатою по 5 коп. за добу і з забезпеченням застави за вартістю видання. Правила ці обмежені лише по відношенню до видачі за абонементом деяких ілюстрованих цінних та рідкісних видань, наприклад, твори Реклю, Брема, Пржевальського тощо, через «зникнення» з них малюнків, планів, карт, та інших додатків, що призводило до знецінювання видання в цілому.
Отчет о состоянии Екатеринославской Городской Общественной Библиотеки за 1895 год [Электронный ресурс].– Екатеринослав, [1896].– 39 с.– Текст. дан.– Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=15 (дата звернення: 14.05.18).– Загл. с экрана.
Більше про бібліотеку тут
пʼятниця, 1 червня 2018 р.
На долоні історії
Недарма говорять про жіночу інтуїцію. Смуток, описаний у творах японок, як миттєве передчуття, знайшов підтвердження у реальному житті в епоху Камакура. Наприкінці 12 століття під натиском стану військового дворянства (самурайства) впала влада родової аристократії. На довгі століття країна була втягнута у вир феодальних міжусобиць. Почався новий етап і звісно література миттєво відреагувала. Сказання про військові битви, бої і поєдинки стали головними, а новими героями - реально існуючі історичні постаті. Народ, в переважній більшості неписьменний, так само, як і рядові воїни-самураї, слухав оповіді про ці битви, що складали мандрівні середньовічні співаки. Передаючись із вуст в уста, обростаючи барвистими подробицями, оповіді поступово складалися в цикли, але в твори літератури їх перетворили добре освічені люди. Жили вони монастирях або в збіднілих садибах. Імена їх достовірно невідомі, але цілком очевидно, уявляли вони себе не стільки поетами, скільки строгими і неупередженими літописцями, які багато в чому навчилися у китайських історіографів.
Так виник письмовий феодальний епос гунки - грандіозні, масштабні епопеї. Були й окремі гунки, де просто перераховувалися імена знаних самураїв. Але більшість творів була пронизана цікавими історичними фактами, романтикою та неймовірними пригодами.
Головне місце серед них належить «Сказанню про дім Тайра», запис якого ймовірно датована кінцем 13 століття. У центрі сюжету - боротьба двох могутніх феодальних будинків. Відмінність японської літератури того часу (до речі, як і всіх без виключення часів) у поглибленому ліризмі, деякі монологи уявляють собою справжні психологічні етюди. Тобто традиції Хейанської культури, незважаючи на військовий час, проглядаються стовідсотково. Наріжним каменем є й ідея васальної вірності, а найвизначнішою рисою - дух гуманності, що проявляється в співчутті всім, хто страждає від деспотизму, жорстокості та війни. Цей твір і зараз слугує для різного роду інтерпретацій в японській та світовій літературі, театрі та кінематографі.
У 15-16 століттях, незважаючи на безперервні криваві феодальні війни, навколо багатоярусних княжих замків по всій Японії, виникають поселення, які згодом перетворюються у великі міста, що населяють ремісники, купці, прикажчики, скоморохи, поденники і інший різноманітний люд. Вони в більшості малограмотні або зовсім неграмотні, але в їх середовищі в повній мірі збереглися всі скарби поетичної та усної народної творчості. Так виникає оригінальна міська література, теж створена безіменними авторами, що отримала назву «цікаві книжки». Серед них народні казки «Дівчина з чашею на голові» і «Таро лежень», «Зла мачуха і прекрасна падчерка». Особливий інтерес представляють оповідання, в яких вперше в японській літературі головними героями виступають прості люди-городяни з їх розумом, кмітливістю, енергією. Нерідко всі ці якості заховані під личиною роззяви, своєрідного японського варіанту Івана-дурника.
По іншій бік від «цікавих книжок», людина, яка прославила не тільки своє сторіччя, а й японську літературу в цілому. Мова про автора хоку Мунефуса відомого всім, як Мацуо Басьо. Дослідники вважають, що його поезії перевищили майстерність танка. Поет був знаним мандрівником і усюди залишав вірші, все що хвилювало його він обезсмертив своїм пензлем. Вже за життя його ім'я було відоме і простому селянину, і знатного вельможі. Мацуо залишив нащадкам кілька десятків незрівнянних віршів. У 1690 році була складена знаменита антологія «Солом'яний плащ мавпи», куди увійшли хоку Басьо та його учнів. До речі, один з них придбав сенсею маленьку колибу, де той й мешкав, а поруч було посаджено банан (basjoo). Колиба отримала назву бананової, а Мацуо, таким чином, свій псевдонім
Хоку споріднена з традицією японського живопису: художники розробляли мальовничий сюжет, а поезії його "закріплювали". «Хоку -живописна поезія», так говорили сучасники. Зверніть увагу на цю стовідсотково-досконалу візуалізацію при читанні цих маленьких шедеврів. І почуйте, як неодмінний супровід, захитаний вітром фурин - японський дзвіночок .
«На голой ветке ворон сидит одиноко.
Осенний вечер…»
Або:
«Проталина света
А в ней светло-лиловый
Спаржи стебелек…»
Або:
«Чистый родник!
Вверх побежал по моей ноге
Маленькй краб…»
Наслідував традиції Басьо -Еса Бусон.
Олена Ємельянова,
головний бібліотекар сектору соціокультурних проектів і зовнішніх
зв'язків
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Підписатися на:
Коментарі (Atom)