Сторінки

середа, 11 квітня 2018 р.

Винахідники, віват!

Життя як екстрим

Юрій Артемович Єршов - яскрава особистість, спортсмен, винахідник, мандрівник,  спрямований до нових горизонтів і вершин, якому не байдуже життя рідного Дніпра.
У його арсеналі понад 50 видів спорту, в т. ч. пов'язаних з висотою. Серед них дельта - і парапланеризм, альпінізм, гірські та водні лижі, спортивне орієнтування, віндсерфінг, стрибки в воду, роупджампінг, стрибки з парашутом і багато інших видів, які супроводжують екстремала все життя. 
Юрій Артемович своє 65 - річчя зустрів на Ельбрусі, в 75 - піднявся на Кіліманджаро, а 80 років відзначив в горах Мексики. Звідки ж  в нього такі прагнення?  Він каже, що скільки себе пам'ятає, завжди був енергійним. Плавати  навчився в роки Другої Світової. Але, що дивно багато видів спорту він освоював мимохідь. Він згадує: «Я був єдиним чоловіком в сім'ї, коли під час війни родина потрапила в евакуацію  у Фергану. В мої обов'язки входила доставка їжі з їдальні, розташованій на березі озера. Я займав чергу і стрімголов втікав до води. Ось так я навчився плавати».
Одним з улюблених видів спорту Юрія Артемовича  є альпінізм. Він пам'ятає як це сталося. На п'ятому курсі юнак закохався в першокурсницю Галину, яка теж захоплювалася альпінізмом. Якось раз в розмові дівчина сказала, що їде на літніх канікулах на Кавказ. Слідом за коханою  поїхав і Юрій Артемович. Разом з  нею   здійснив сходження на вершину Гумачі. Ось так перша любов відкрила для нього альпінізм. С тої пори альпінізм став спортом номер один для нашого героя.
На сьогоднішній день за його плечима сходження на різних континентах і в різних країнах.
У 1968 році Юрій Єршов «надів крила». Він став першим дельтапланеристом в Україні! Звичайно ж в його житті траплялися і травми, але вони ніколи не ставали перепоною  на шляху його любові до спорту. Одного разу він вирішив спуститися з Ельбрусу на параплані. Був сильний вітер і його параплан кинуло на скелі, і він отримав перелом правої ноги. Вниз Юрій Артемович спускався на ношах . Після такої травми 9 місяців пролежав у лікарні  ім. Мечникова. Лікарі говорили, що ходити він буде, але про спорт доведеться забути. Але ж  після такої травми він освоїв фігурне катання і отримав третій розряд з танців на льоду!
Потім було сходження на головну українську вершину Говерлу, що  додало йому сил і надихнуло. Єршов зрозумів, що гори для нього не втрачені. У 2001 році він здійснив підйом на вершину Гумачі ще раз. Далі екстреміст підкорив найвищу точку Африки-гору Кіліманджаро. На той  момент йому виповнилося 75 років!.
Юрій Артемович досяг великих висот не лише в спорті, а й у професійній діяльності. Після закінчення енергетичного факультету Інституту інженерів транспорту, він отримав диплом з відзнакою. Після цього була аспірантура, яка відкрила йому шлях у науку. Єршов був завжди на вершині науково-технічного прогресу. У Всесоюзному науково-дослідному трубному інституті йому довірили обчислювальний центр. Це найяскравіші роки в його науковій біографії. У своєму рідному Дніпрі він впроваджував новаторські розробки в ЕОМ першого покоління. Цілий ряд його нововведень прозвучали на всю країну. Потім Юрій Артемович перейшов в Головний інформаційно-обчислювальний центр Мінчормета України і став координатором актуального проекту в Дніпропетровському облстатуправлінні, де під його керівництвом був створений інформаційно-диспетчерський пункт ЕОМ. Вчений організував у в місті навчання фахівців з ремонту електронно-обчислювальних машин, проводив змагання серед операторів ЕОМ, він давав дуже високі знання і  фахівці з ВЦВНІТІ  завжди були затребовані
Кращі досягнення новатора потрапили на ВДНГ де його визнали переможцем всесоюзного конкурсу «За ефективність управління». Ім'я Єршова відомо і  як ім'я  новатора і раціоналізатора в спортивній сфері. В кінці 70-х він сконструював першу в СРСР воднолижну карусель, а в 1980 році разом зі своїм однодумцем Анатолієм Чуєвим розробив і побудував зручну і дешеву реверсивну канатну дорогу яка стала дуже популярною у містян. Її аналоги працюють у багатьох містах. У 90 - х роках по розробкам новатора був побудований і зданий в експлуатацію лижний стадіон в м Поті.
Юрій Артемович - родоначальник багатьох екстремальних розваг в нашому місті, яке дуже любить.  Він є  творцем спортивного комплексу для екстремальних розваг «Лавина»,   вже багато років займається активним просуванням ідеї повітряного транспорту. Про  Дніпро каже так : «Я народився в Дніпрі і практично все своє життя перебуваю тут. Мене запрошували і до Києва, і в міста за межами України. Але Дніпро для мене - найкраще місто на світі! І я хотів би бачити його передовим, красивим і комфортним для городян». Саме тому, він запропонував побудувати канатну дорогу, свої нововведення розробляв і на базі нашої бібліотеки, в нашому патентно - технічному відділі.
Ось такий він, наш Ікар!

Тетяна Мищенко, завідуюча патентно-технічним відділом 



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

вівторок, 10 квітня 2018 р.

Світ знань нових видань

Живопись и графика архитектора Э. Чубарова: альбом работ. – Дніпро: Журфонд, 2018. – 64 с.: ил. 

До  вашої уваги перший персональний  альбом  живописи і графіки обдарованої творчої особистості, нашого земляка,  архітектора  Едуарда Петровича Чубарова. 
Евакуація з родиною на Урал під час Другої Світової, повернення після 1945-го до тодішнього Дніпропетровська, закінчення середньої та дитячої художніх шкіл, вступ до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.  Вже через 10 рокі він є головним архітектором інституту «Днепрогражданпроект», ще через час  головним архітектором міста. 
Все своє життя Чубаров не полишає занять живописом та графікою.  Пейзажі, морські простори, улюблений Крим. Перед нами розгортається цілий морський всесвіт.  Заслуговують на увагу і  його ілюстрації, наприклад  до роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Ще один яскравий бік творчості -  шаржи на колег та друзів.  Його роботи відомі вернісажам України Польщі, Росії, Туреччині. Мав Едуард Петрович і персональні виставки.  І що особливо радує, він не зупиняється. 
Отже, звертайтеся до наших фондів та отримуйте художнє захоплення від світу кольорів, думок та емоцій талановитого майстра.  




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
 Замовити книги можна  тут

пʼятниця, 6 квітня 2018 р.

На долоні історії

Михайло Свєтлов: «Давай побеседуем вновь…»

Поет і драматург Михайло Аркадійович Свєтлов (справжнє прізвище Шейнкман) народився 17 червня 1903 року у Катеринославі (нині Дніпро) в сім'ї ремісника. Раннє дитинство згадувати не любив, напевно воно було нелегким. У давній анкеті на питання яку участь брав у допомозі жертвам голоду відповів: «Больше голодал, чем помогал голодающим».  Віршам Свєтлова протипоказана будь-яка фальш, кожен рядок щирий, пропущений через серце, жодна буква не бреше. Була в нього ще одна якість -  робити  високе життєвим, а звичайне високим. Завдяки його творчості  у літературу назавжди увійшли такі поняття, як «гумор Свєтлова», «Свєтловська інтонація». Для самого ж Михайла Аркадійовича гумор, це коли «…на денці затаїлися смуток і самотність ... »
Один з персонажів  його п'єси «Казка» говорить: "Я самую сильную молнию брошу в проклятое детство мое».  А ось цитати з  його автобіографії : «Отец буржуй, мелкий, даже очень мелкий. Он собирал 10 знакомых евреев и создал «Акционерное общество»… общество покупало пуд гнилых груш и распродавало его пофунтово. Разница между расходом и приходом шла на мое образование».
Його знайомство з літературою сталося випадково: батько приніс додому купу класичної літератури  з тим, щоб пустити папір на кульки для насіння. Юний Свєтлов зойкнув і домовився з батьком: спочатку він читає, а потім  той загортає. Як, бачимо вся ця історія пронизана притаманними Свєтлову  іронією та гумором. І ще  рядки з його автобіографії: «В детстве я учился у меламмеда. Платили ему пять рублей. И вдруг отец узнал, что в соседнем местечке берут три. Он пришел к меламмеду и сказал: "Хорошо, пять так пять. Но за эти деньги обучи его и  русской грамоте…".
У родині панувала атмосфера дрібно-провінційного домострою. Хлопчик ріс в час великого історичного перелому 1917 року, в 16 років  вже став комсомольцем, у 17  добровольцем - стрільцем 1-го Катеринославського територіального полку. Потім була  служба в частинах особливого призначення, щось на зразок «летючих» партизанських груп самооборони. Бойове хрещення Михайло отримав на Громадянській війні. Але ще в мирний час учень Катеринославського початкового училища став писати вірші. Одного разу на роздратоване питання вчителя «Чим ви займаєтесь?», він відкрив книгу Пушкіна та прочитав: ««Меж юношей безумных, я предаюсь своим мечтам». Перший  вірш «На захист революції» було надруковано у газеті  «Голос солдата». 

(далі буде) 


 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
 Замовити книги можна тут

четвер, 5 квітня 2018 р.

Що читають бібліотекарі

Пайпер, Лиам. Кукольник / Л. Пайпер. – Белгород: Клуб Семейного Досуга, 2017. – 269 с.

Книга «Кукольник» - це перший роман австралійського сучасного письменника і журналіста Ліама Пайпера. Твір, який запам'ятається надовго. Відмінний переклад на російську мову, сюжет, який тримає в напрузі, і відкласти книгу важко.
Тут дві історії і два тимчасових проміжки.
Перший герой - це сам "лялькар" Аркадій. Під час війни це молодий хлопець 22-х років. Він потрапляє до  Освенциму в концтабір Аушвіц. Спочатку – як робочий, потім – як помічник лікаря. До чого призвело його бажання допомогти дітям пережити жахи концтабору, вирізаючи для них ляльки з дерева за допомогою викраденого скальпеля – про це ви обов'язково дізнаєтесь, прочитавши цю книгу.
Другий часовий проміжок – це наш час. Тут Аркадій – старий, він власник компанії, що виробляє іграшки по всьому світу. Його онук Адам – другий герой книги. У Адама нещасний шлюб і, отже, зради, зрадництво, розчарування, нерозуміння, байдужість.
Перша лінія пронизана гострим щемливим болем, друга - тупим і хронічним. Дуже здивував несподіваний фінал.
Автор чітко показує: Кукольник не той, хто робить ляльок з дерева і ганчірок. Кукольник це той, хто перетворює в ляльок живих людей – неважливо, ламаючи їх фізично і морально в концтаборі, або маніпулюючи їх дрібними пристрастями і нехитрими бажаннями на волі.
Зверніть увагу на «18+» на обкладинці книги. І цьому теж є своє пояснення.
Наталія Гвоздева, бібліотекар відділу мистецтв




 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 4 квітня 2018 р.

Ракурс

Олена Бескровна. Історія успіху

Є такі історії життя, що надихають на творчість та змушують змінити своє ставлення до певних речей. Бібліотека – краще місце, щоб зустрітись з цікавими особистостями та дізнатись їх шлях, що призвів їх до того місця, де вони зараз знаходяться. Вже більше 20 років Олена Наумівна Безкровна є користувачем  нашої бібліотеки. Останні роки все частіше її можна побачити у відділі читальних залів. Інформаційна база, комфортні умови, затишок, доброзичлива атмосфера сприяють творчому натхненню та сумлінній роботі творчої людини. Не одну годину провела Олена Наумівна в затишних залах бібліотеки. Читальний зал широко розкрив власні двері та став гарним підґрунтям для праць перекладачки. В 2016 і 2017 роках у цьому відділі вона презентувала власні поетичні переклади творів Шнеура Залкінда «Ніч Надії» та монографію «Шолом-Алейхем», присвячену творчості видатного єврейського письменника. Яка ж історія прихована за талановитими роботами кандидата філологічних наук, доктора філософії і що надихає її на творчі здійснення?
Народилась Олена Наумівна 29 квітня 1963 року   у Дніпропетровську. З самого дитинства відчувала поклик до поезії і дуже любила вчити вірші напам’ять. На вступному іспиті 1980-го  року до  Мордовського  державного  університету ім. Н.П. Огарьова вона обрала тему для написання твору «Театр в моєму житті». Іспити були здані успішно, і того ж року вона була зарахована на філологічний факультет на спеціальність «російська мова та література». У 1981 році перевелася до Дніпропетровського державного університету імені 300-річчя возз'єднання України з Росією. Одночасно з навчанням друкувалася в газеті «Мордовський університет», що дозволило навчатись в Дніпропетровську ще й за спеціальністю «журналістика». Проходила журналістську практику в районній газеті смт. Магдалинівський Дніпропетровської області та в міській газеті «Днепр вечерний» під керівництвом журналіста Віктора Семеновича Фермана.
Після закінчення університету працювала в багатотиражної газеті фабрики ім. Володарського і була кореспондентом-організатором Магдалинівського району.
Як журналіст вважала, що не повинна зупинятися на досягнутому і коли «скоротили» радіогазету тресту «Дніпровськпромбуд», де Олена Наумівна була редактором, написала лист до журналу «סאָוועטיש היימלאנד» (Радянська Батьківщина), який виходив  у тодішньому РСРСР з 1965 по 1991 роки на мові ідиш з проханням направити її в бібліотеку ім. Леніна для обробки матеріалу по творчості Шолом-Алейхема і створення книги під назвою «Шолом-Алейхем» (вихідні дані книги: Безкровна Е.Н. Шолом-Алейхем - Дніпро: Журфонд, 2016). Потім у неї з'явилися ще ідеї і вона написала лист в «סאָוועטיש היימלאנד» з проханням направити її в аспірантуру. У 1987 році Олена Безкровна отримала лист від доктора філологічних наук, професора Горьковського педагогічного інституту, випускника єврейського відділення МГПИ ім. Леніна Залмана Хаїмовича Лібінзона. Саме він порадив їй писати наукову роботу по творчості відомого російсько-єврейського поета Семена Григоровича Фруга. Захист по поезії цього корифея літератури відбувся 14 лютого 1997 року. 
Дивлячись на весь шлях, що був прокладений перекладачкою та письменницею, важко сидіти склавши руки. Хочеться одразу взяти до рук олівець і почати писати власну, неповторну історію свого життя. Так що ж нам заважає?



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

вівторок, 3 квітня 2018 р.

Світ знань нових видань

Історія німців України: матеріали всеукраїнської наукової конференції. – К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2017. – 152 с. 


Яскраві  та  трагічні сторінки  історії німців в Україні, їх самоорганізація внесок в економічний і  культурний розвиток, освітянська діяльність, німецькі діаспори,  у контексті історії українських селищ, репресивна діяльність НКВС,   стосовно виселенні німців з території України всередині 30-х років минулого сторіччя. Про все це та багато інших подробиць у новому виданні, що з'явилося на книжковий світ з ініціативи «Міжнародного товариства німців України- Відергебурт» при фінансовій підтримці Федерального Міністерства внутрішніх справ Німеччини через Благодійний Фонд «Товариство Розвитку» за результатами всеукраїнської наукової конференції «Історія німців України», що відбулася 3 березня 2017 року в Інституті політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 

До фондів ДОУНБ книга потрапила у дарунок від видавця М.М. Лисенка. 



Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 2 квітня 2018 р.

Неймовірно, але правда

Протягом 1894 року надходження документів до бібліотеки було наступним: придбано - 426 назв (903 примірники), серед них 85назв періодичних видань; подаровано 170 назв (425 примірників). Всього, таким чином, до фонду бібліотеки було пожертвувано та придбано  596 назв творів (1328 примірників). За галузями знань документи розподіляються наступним чином: белетристика – 212 назв, періодичні видання – 84, дитяча література – 53, природознавство – 46, правознавство – 43, історія – 40. За іншими галузями знань надходження не перевищило 25 назв творів. До новоствореного антикварного розділу було подаровано 9 видань. На кінець року фонд бібліотеки налічував 3612 назв творів, 7587 примірники на суму 11206 крб. 47 коп.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1894 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1895. – 32 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=25 (дата звернення: 26.03.18). – Загл. с экрана.



 Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter