Луї Армстронг: «Я і
музика одружилися»
(продовження)
Головне для нашої історії те, що в «Будинку Джонса» був власний самодіяльний
оркестр. Завдяки йому корнет потрапив до рук Луї в потрібний момент. Відомо, що
покидаючи притулок, Луї вже трохи володів інструментом, але минуло не менше
двох років, перш ніж він зміг придбати власний. Армстронг побачив його в
вітрині ломбарду за ціною $5. Це було недосяжне багатство. $2 дав йому Морріс Карнофські, решту
він накопичив, відкладая по 50 центів зі своєї скромної зарплатні. Завдячуючи
еврейській родині, Луї до кінця життя носив на шиї іудейську зірку Давида та
досконало говорив мовою ідиш.
Оскільки Новий Орлеан мав славу музичного міста, не варто дивуватися,
що в притулку був свій оркестр. Згідно традиції, оркестри існували в усіх
притулках. Вважалось, що музика має сприятливий вплив на маленьких бешкетників.
Найбільш відомим вважався музичний коллектив Дженкінського притулку Чарлстона
штату Південна Кароліна. До його складу входило шість ансамблів, які широко
гастролювали по всій країні. Успіх цих музикантів, які заробляли значні кошти,
виявився заразливим прикладом для інших подібних закладів.
Оркестр Будинку Джонса, яким керував Пітер Девіс, досить часто і
регулярно виступав у різних частинах міста. Даючи не менше одного концерту на
тиждень, музиканти не тільки покривали витрати на утримання оркестру, а й заробляли
необхідні на утримання притулку кошти.
Оркестр під час перебування там Армстронга складався з великого
барабана і приблизно п'ятнадцяти духових інструментів: трьох-чотирьох корнетів,
такої ж кількості альтгорнів і баритонгорнів, тромбонів і, ймовірно, туби.
Деякі вихованці могли читати ноти, але багато хто, зокрема Луї, не знали нотної
грамоти взагалі та грали на слух.
Оркестр, зрозуміло, не був джазовим. Музиканти виконували класичний
репертуар духового оркестру в спрощеному варіанті. Йшлося про марші, релігійні
піснеспіви, патріотичні пісні та деякі популярні мелодії тих часів. Армстронг виконував
«Swanee River», «Listen to the Mocking Bird», «Home, Sweet Home», «Maryland, My
Maryland». Оркестранти виступали в білих штанях, підгорнутих до колін, у
блакитних габардинових піджаках, чорних шкарпетках, туфлях на гумовій підошві
та кепі. Як нагороду за виступи отримували м'ятні цукерки та пряники. Юні
музиканти грали як у «чорних», так і у «білих» кварталах. Звичайно оркестру не
вистачало злагодженості, але юність, запал і ритм перемагали стовідсотково та
слухачам подобались.
Якось оркестр давав концерт на перетині вулиць Ліберті та Пердідо перед
натовпом місцевих повій і «темних» особистостей. Після закінчення глядачі
настільки щедро обдарували музикантів, що на ці гроші купили цілий комплект
музичних інструментів для всього оркестру.
Луї тягнуло до колективу юних музикантів з перших днів. На його превелике
розчарування першим музичним інструментом, який йому довірили, виявився тамбурин.
В Новому Орлеані існувала традиція для розвинення почуття ритму, саджати музикантів-початківців
саме за ударні інструменти. Дуже скоро він грав на барабані, невдовзі на
альтгорні, відразу ж виявив неабиякі здібності. Він легко навчився підбирати на
слух гармонійні ходи до мелодій, які виконує оркестр. Досвідчений джазмен,
безумовно, без особливих зусиль може зіграти імпровізацію за темою п'єси,
навіть якщо виконує її вперше. Для новачка ж це надзвичайно важка справа.
Армстронгові вона вдавалась, бо завдяки природному таланту і набутому
вокальному досвіду він мав надзвичайно розвинене почуття гармонії.
Пітер Девіс швидко оцінив обдарованість новачка, і як тільки
вихованець, який виконував партію горна, покинув притулок, незважаючи на
наявність не менш досвідченних претендентів, доручив його партії саме Армстронгові.
Горн практично той самий корнет, лише без клапанів. Луї миттєво навчився грати
та незабаром отримав інструмент у розпорядження.
«Я вірю, що мій успіх
сягає того часу, коли я був заарештований, оскільки мені довелося перестати
бігати і почати чогось вчитися. Тоді я і музика
одружилися», – згадував Армстронг.
Чарівне дитя природи, яке в подальому прославилося на весь світ
виконанням таких чудових мелодій, як «Hello, Dolly» і «Blueberry Hill» в
продовженні «Пунктирів історії».
Олена Ємельянова
Немає коментарів:
Дописати коментар