Загребельний,
Павло Архипович (1924–2009). Диво: роман / П. А. Загребельний.–
Харків: Фоліо, 2006.– 638 с.– (Історія України в романах).
«Виростало диво – храм небаченої величі та краси, мистецькій витвір людської фантазії і людських рук. Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його»
Ще в 9-му класі прочитала роман
Павла Загребельного. Пам’ятаю, що вразилась творами автора після прочитання «Роксолани»
та завдяки своїй класній керівниці – викладачці української мови й літератури.
І от настав час, коли дуже захотілося відновити пам’ять.
«Диво» – роман
про Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об'єднання земель руських,
але в оповідь вплетені й події Другої світової війни та 1960-х років ХХ
століття. Центром, який об’єднав події і долі людей таких різних історичних періодів, став реальний образ Софії Київської – дивовижної пам'ятки архітектури
часів князювання Ярослава Мудрого
Життєві шляхи
героїв – зодчого Сивоока та князя Ярослава – перехрестилися на майдані, де
підіймався величний та дивовижний храм. Софія Київська з'єднала долі
талановитого майстра та мудрого правителя. Дві людські драми розгортаються
перед нами на сторінках роману. Сивоок, для якого будівництво храму стає
головною справою життя, трагічно гине, і його ховають під плитами собору.
Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але і він дійшов
цього ціною великих душевних втрат, зрікшись заради влади єдиного в своєму
житті справжнього кохання.
І дивним чином
переплетені долі наших, ну майже сучасників – Гордія та Бориса Отав, батька й
сина, які в різні часи пов’язали свої долі з безсмертною, непідкореною ніким Софією.
Немає коментарів:
Дописати коментар