Михайло
Стельмах:
«I радiсть, i смуток, i срiбний передзвiн огортають та й огортають
мене своїм снуванням»
Під час Другої світової Михайло Панасович
починає працю над великим твором у прозі
«Велика рідня», за вісім років отримує Державну премію. Він пише про українське
село, яке добре знає. Саме цей твір критики, і дослідники вважають творчим
заповітом Михайла Панасовича.
На запрошення поета Максима Рильського, Стельмах
стає співробітником Інституту фольклору, етнографії та мистецтва АН УРСР
(1945–1954 роки). Саме йому згодом присвятить повість «Чотири броди». Окрім
прози та поезії, займається написанням п’єс і сценаріїв для фільмів, поетичних
казок для дітей.
У нього не було ніяких побоювань порушувати
заборонені питання про Голодомор, сталінські репресії, часи доносів, суцільний
страх, свавілля чиновників. Його не лякало, що, особиста думка каралась тоді
жорстоко та цинічно, розстрілами, в тому
числі.
Твори його називають епічними: «Кров людська –
не водиця»; «Хліб і сіль», «Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди»,
удостоєний державної премії УРСР імені Тараса Шевченка у 1980 році.
Звичайно, влада та «доброзичливі колеги» не
пробачили ані нагород, ані таланту, звинувачуючи Стельмаха у націоналізмі та
неблагонадійності. Наприкінці 1950-х ситуація загострилась «Кров людська – не
водиця» в Україні під забороною, рятує лише повідомлення про присудження
Сталінської премії.
Роман «Чотири бороди» визнано антирадянським і
на чотири роки замкнуто у сейфі головним редактором «Радянського письменника». Стельмах
важко переживав гоніння, навіть захворів і звернувся до Москви за допомогою. Роман
дозволили друкувати, хоча і російською. Але переживання далися взнаки.
Помер Стельмах 27 вересня 1983 року після тяжкої
тривалої хвороби.
Його син Дмитро взяв від батька щиру любов до
українського слова і є автором найкращих перекладів творів Філіпа Пуллмана,
Брета Гарта, Рея Бредбері, Катаріни Прічард, Марка Твена, Реймонда Муді, Джона Фаулза,
Далтона Трамбо, Енід Блайтон, Роузі Бенкс Чарльза Персі Сноу, Нортона Джастера.
Поетично-прозова краса творів Михайла Стельмаха
у завершенні «Пунктиру».
«Між туманними
зорями ловили вітер вітряки, під туманними зорями лежала вся її хліборобська
сторона, що трималась на рахманному житі і добрих спокійних орачах. І хтось же
повинен прийти звідти, сказати несказане, розбудити те, що вже, немов дитя,
полохливо ворушилося під серцем. Юна любов завжди починається з очікування».
«Над
тихим світом леліла-курилася зоряна імла, за татарським бродом по облогах
бродив долинний туманець, і в ньому по груди паслися селянські вироблені коні,
що пахли оранкою, туманом і молодою м'ятою».
«Передi
мною, наче брама, розчиняється дiброва, до мене живовидячки наближаються далекi
тихi води i прихиленi до них зорi. Це в таких краях, де я ще не бував. I
покотилась туди моя стежина, мов клубочок».
«Прямо
над нашою хатою пролiтають лебедi. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар
i струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонiв. Дiд говорить, що так
спiвають лебединi крила. Я придивляюсь до їхнього маяння, прислухаюсь до
їхнього спiву, i менi теж хочеться полетiти за лебедями, тому й пiдiймаю руки,
наче крила. I радiсть, i смуток, i срiбний передзвiн огортають та й огортають
мене своїм снуванням».
«Погано,
коли у людини все сіре: і душа, і думки, і погляд. Сірі тільки перепілки гарні».
«Стояла
тиха, ласкава година, коли вже віястий липень поскладав сіно в копиці і думав
собі про те, що з неділі треба складати в полукіпки жито».
«Тим,
певне, осінь і схожа на старість; дух прожитого більш владно колишеться над
нею, аніж теперішній день».
«Хто не
мав своєї волі, того приневолюють».
«Хочу,
щоб ніколи, ніколи не зачерствіло серце».
«Як ми не
вміємо цінувати простих радощів життя до першого грому, до першого нещастя».
Фото:
З сином Дмитром та дружиною. https://wz.lviv.ua/far-and-near/199903-zamknuty-tvir-u-seifi-tsoho-dostatno-dlia-vbyvstva-pysmennyka
Джерела:
Стельмах,
Михайло Панасович. Велика рiдня: в 2-х книгах. Кн. 1 / М. П. Стельмах. – Київ:
[б. в.], 1963. – 463 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Гуси-лебеді летять...: повість / М. П. Стельмах. – Київ:
Дніпро, 1979. – 149 с. – 2005. – 736 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Дума про тебе: роман / М. П. Стельмах. – Київ: Дніпро, 1984.
– 390 с. – (Звитяга).
Стельмах,
Михайло Панасович. Жито сили набирається: поезії / Стельмах М.П. – Київ:
Радянський письменник, 1954. – 223 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Зачарований вітряк / Стельмах М.П. – Київ: Дніпро, 1967. –
198 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Кров людська – не водиця. Велика рідня : Ч. 1 / М. П. Стельмах.
– Київ: Радянський письменник, 1957. – 663 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Мак цвіте: поезії / М. П. Стельмах. – Київ: Художня
література, 1968. – 244 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Над Черемошем: гуцульські мотиви / М. П. Стельмах. – Львів:
Каменяр, 1981. – 191 с. – (Бібліотека «Карпати»).
Стельмах,
Михайло Панасович. Поезії / М. П. Стельмах. – Київ: Держвидав худож. літ, 1958.
– 495 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Правда і кривда (Марко Безсмертний): роман / М. П. Стельмах.
– Київ: Дніпро, 1990. – 427 с.
Стельмах,
Михайло Панасович. Хлiб i сiль: роман / М. П. Стельмах. – Київ: Дніпро, 1964. –
655 с.
Стельмах,
Михайло. Четыре брода: роман / М.П. Стельмах ; пер. с укр. Н. Андриевская ;
худ. М. Лохманова. – М.: Советский писатель, 1983. – 494 с. : портр.
Стельмах,
Михайло Панасович. Щедрий вечір: повість / М. П. Стельмах. – Київ: Радянський
письменник, 1967. – 231 с.
***
Домницький,
Микола Іванович. Стельмах Михайло: літературно-критичний нарис / М. Ів.
Домницький. – Київ: Дніпро, 1973. – 155 с.
Килимник,
Олег. Світ правди і краси: проза Михайла Стельмаха / О.В. Килимник. – Київ:
Радянський письменник, 1983. – 219 с.
Марко,
В. П. Художній світ Михайла Стельмаха: біографія окремої особи / В.П. Марко. –
Київ: Знання, 1982. – 48 с. – (Література і мистецтво ; сер. VІ, № 2).
Семенчук,
Іван Романович. Михайло Стельмах / І. Р. Семенчук. – Київ: [б. в.], 1982.
Семенчук,
Іван Романович. Романи Михайла Стельмаха / І. Р. Семенчук. – [Б. м.: б. в.],
1976. – 214 с.
***
https://wz.lviv.ua/far-and-near/199903-zamknuty-tvir-u-seifi-tsoho-dostatno-dlia-vbyvstva-pysmennyka
http://www.golos.com.ua/article/88888
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар