Марія Заньковецька. Євангеліє
та дві пісні (завершення)
За ту «божественну»
гру, якою чарує українську театральну публіку Заньковецька, її нагороджують
бурхливими оплесками, часто засипають квітками, але, на нашу думку, найкраща
нагорода для артистки – то оті сльози, ота активна любов до людей, які викликає
вона у глядачів українського театру.
Симон
Петлюра
Гастролі 1886–1888 рр. української трупи у
Москві та Петербурзі, місяці аншлагів, квитки розкуплені заздалегідь, рівень
трупи Марка Кропивницього вражав, успішно конкуруючи з буденністю імператорських
театрів. Від столичних театралів Заньковецька отримує ім`я королеви сезону. «Вона не складала партитури ролей, а начебто
серцем розуміла сутність своїх героїнь і – без штукарства – починала жити їхнім
життям», – відзначала критика.
Відомі медики Микола Скліфосовський і Олександр
Богомолець відвідують її вистави зі студентами, бо вистави ці схожі на
«психологічний практикум». Петро Чайковський, побачивши актрису в
«Безталанній», надіслав їй лавровий вінок з написом «Безсмертній од смертного».
На сцені, за її участю, розігрувалися справжні шекспірівські емоції, критика
захоплено писала про близькість вражень від героїнь Антігони й Електри.
Це насправді була подія року. Марія Єрмолова, Марія Савіна
та Поліна Стрепетова лишаються десь на периферії відгуків та зацікавленості. Непохитний
столичний критик Олексій Суворін, робить неможливі для нього заяви, про які
брат Миколи Садовського зазначить у листі до Миколи: «Цілуй мільйон разів руки Марусі. Вона одна силою свого таланту змусила
камінь говорити, викликала у крокодила сльози!».
Сім років потому в Одесі Заньковецька грала
аншлагові вистави одночасно з великою Сарою Бернар, яка мала напівпорожні зали.
Олександр III пропонує Марії Заньковецькій
залишити Україну та перейти на імператорську сцену, тисячі золотом, участь у
всьому світовому репертуарі. Актриса відмовилася: «своє рідне владно кликало до української сцени, до її скорбот і молитов».
Суворіну на повторне запрошення відповість так: «Наша Україна занадто бідна, щоб її можна було покинути. Я дуже люблю
її, мою Україну, її театр, щоб прийняти вашу пропозицію». Цікавився її талантом і режисер-новатор
Всеволод Меєрхольд. Теж відмова, бо модернізм – це не її історія.
У 1889 році Микола Садовський створить власну
окрему трупу, орієнтуючи репертуар на Заньковецьку і ставить вистави для неї.
Партнерами по сцені Заньковецька та Садовський були
чудовими, щодо життя та їхнього цивільного шлюбу, довжиною у майже тридцять
років, то його порівнюють із латиноамериканським серіалом. Дослідники пишуть
про зради, сварки, спроби самогубства, втечі з гастролей, романтичні примирення,
виховання сина Садовського від коханки, який саме Марію Костянтинівну називає
матінкою. Все це траплялося на очах колег і публіки, все це була вже не
вистава, а реальне життя.
1909 року, відзначивши 25-річний ювілей
творчості, вона залишила театр Садовського і його самого. Подальші спроби
примирення виявляться невдалими. Після цього її бачили на інших сценах, вона
брала участь у мандрівних трупах, допомагала Гнату Юрі організувати гастролі
Гуцульського народного театру, віддавши під заставу всі свої коштовності.
Коли Микола Садовський помер, вона попросила
покласти йому в домовину її ладанку – немов останнє прощення чоловікові, який
був для неї Всесвітом. Вона померла за рік після нього, поховали її поруч на
Байковому кладовищі. «Дві пісні», як говорив про їхнє кохання Садовський, знову
опинилися поруч. Назавжди.
«Я
кохалась у мистецтві, – любов до сцени стала моїм життям. Я не могла більше
боротись зі своїм коханням і, порвавши зо всіма своїми, поступила на сцену».
«Я люблю
народні пісні і танці, але за піснями і танцями я бачила і горе, і сльози.
Багато сліз і багато горя... Будучи ще дитиною, я підмічала тайні сльози, які
ллються не на людях, а де-небудь у глухому закутку... Мені було тоді років
вісім, і вони не боялись мене, ці страдниці, яких зневажив хтось сильний, і про
одне тільки просили вони – зберегти тайну... І
я довго зберігала цю тайну і, тільки опинившись на сцені, розповіла людям про
ці сльози. І ви повірили моїй правді...».
«Я
хвилювалась у першій дії. Не чула свого голосу, коли співала "Віють
вітри". За кулісами я від хвилювання упала і пам’ятаю як забігали всі
навколо мене. У другій дії я вже оволоділа собою і твердо вела свою роль» (про першій вихід на
сцену).
«Я свідомо
йду з закритими очима повз безтолкові сучасні модерністські пошуки, я не в силі
грати те, чого не збагнуло серце. У модерністів нема серця. Може в цьому
криється загадка того успіху, який супроводжував мене протягом всього мого
сценічного шляху. Євангеліє акторства вичерпується для мене одним словом –
нутро. Мистецтво не може бути без глибоких почуттів, без кохання. І хіба
спалахне без захоплення іскра на сцені?..»
Фото
https://uain.press/blogs/1066551-1066551
Джерела:
Багряна,
Анна. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію
Приймаченко, Славу Стецько: оповідання / А. Багряна ; худож. Д. Марцін. – Київ :
Фірма Антологія, 2016. – 93 с. : іл. – (Життя видатних дітей).
Дурылин,
Сергей Николаевич. Мария Заньковецкая: 1854–1934. Жизнь и творчество / С. Н.
Дурылин. – Київ : Мистецтво, 1982. – 448 с. : ил.
Корнійчук,
Володимир Петрович. Марія Заньковецька. Світова велич генія національного:
мистецтвознавче дослідження / В. П. Корнійчук; авт. передм. Л. Андрієвський. –
3-є вид., доп. – Київ : Криниця, 2015. – 496 с.
Пільгук,
Іван Іванович. Марія Заньковецька : роман / І. І. Пільгук. – Київ : Радянський
письменник, 1978. – 331 с.
***
https://uain.press/blogs/1066551-1066551
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755644
https://localhistory.org.ua/texts/statti/finskii-start-mariyi-zankovetskoyi/
https://www.youtube.com/watch?v=GXn86KV9CnI
https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
https://vogue.ua/article/culture/teatr/mi-z-ukrajini-mariya-zankovecka-koroleva-ukrajinskogo-teatru-i-ne-tilki-49461.html
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар