Book-stories: з рук у руки

«Вся історія – дуже суб’єктивна... Але, незважаючи на це, вона все одно дає нам певні уроки та можливості. Це, як у родині – батьки навчають дітей, і цей досвід є суб'єктивним… З history все аналогічно, тільки на більш високому рівні… Тому суб’єктивність історичних досліджень не є проблемою, ...Проблемою є політичні маніпуляції історичними знаннями та подіями,.. Ось це справжня трагедія – коли на догоду певним політикам чи концепціям історія перекручується і фальсифікується, як це робиться в Росії…», – саме такою є думка профспілкового лідера області, фахового історика, викладача з багаторічним стажем Анатолія Ялового. Сьогодні його враження від постаті Павла Скоропадського та його спогадів.

 «Павло Скоропадський досить суперечлива постать в українській історії. Нащадок козацького роду, царський генерал, прихильник монархії. І в той же час людина, під час правління якої Україна отримала перші культурні, наукові, освітні заклади. Саме за його піврічного керування відкрита Українська Академія наук, два університети (в тому числі й у Дніпрі), національні музей, бібліотека, художня галерея, перший театр, хорова капела та інше. Він був людиною, яка захопила владу в Україні та тримала її недовго, але яка максимально припинила безлад після правління Центральної Ради. Він ставив на армію і заможне селянство. На відміну від Центральної Ради, яка говорила соціалістичними лозунгами. Саме тому я з таким інтересом читав спогади цієї видатної і, на мій погляд, недооціненої постаті в українській історії. Скоропадський прийшов до влади в Україні в дуже тяжкий час її історії. І за півроку зробив багато для розбудови нашої держави. Підкреслю – багато реальних речей, а не лозунгів. Однак, війну за владу в Україні Скоропадський програв. Його спогади дають можливість принаймні спробувати зрозуміти чому так сталось, чому гетьман зробив одні речі й не зробив інших, чому він до останнього не відмовлявся від великоросійського проєкту та участі в ньому України на федеративних засадах.

Книга наповнена досить розгорнутими характеристиками діячів того часу. Вона також дає можливість уявити повсякденне життя гетьмана. Ми також маємо його точку зору на всі події тодішнього світу – кінець Першої світової війни, створення «Совдепії», війну з більшовиками та національним соціалістичним рухом. Скоропадський закінчує свої спогади днем відречення – 14 грудня 1918 року».

Анатолій Яловий,

голова обласного об'єднання профспілок,

голова обласної організації Профспілки працівників культури

 

Джерело: Скоропадський, Павло. Спогади: кінець 1917 – грудень 1918 / П. Скоропадський.– Київ; Філадельфія: [б. в.], 1995.– 493 с.

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут