Юрій Винничук:
«Я
більше читач, ніж письменник»
Його назвали на честь матусиного рідного брата,
розстріляного в двадцять два в 1941 р. у Кремінці. Саме тому, за власним
ствердженням, він ніби живе за двох і має зробити більше, бо загиблий малював,
писав, робив винаходи.
Юрій Винничук. Український письменник,
журналіст, редактор, уродженець Івано-Франківська. Родина мешкала «на маленькій тихій вуличці на околиці – напроти
будиночка була бібліотека». Бібліотеку Юрко відвідував кожні два дні, бо
тато в нього був стоматологом й малого пускали порпатись у книжках у відділи,
куди відвідувачам зазвичай вхід заборонено.
Він – автор, який передусім пише для себе, бо
йому цікаво. Віддзеркалює міста, про які йдеться в його романах «звуками, фарбами, запахами, емоціями,
переживаннями, побутовими подробицями». Не любить будильників і дисципліни режиму
праці з дев`ятої – до шостої.
Філолог за фахом, мешканець міста Лева (зараз в
основному передмістя – Винники), літературну діяльність розпочинає з поезій:
поема «Арканум», збірки «Відображення» (1990) та «Передчуття осені» (2010).
Досвід римовий завершує в тридцять п`ять, бо вважає, що поезія належить саме
молодості.
Його цікавлять різні літературні жанри, серед
яких і літературні містифікації, що неабияк близькі йому по життю. До того ж, у
колі інтересів – переклад віршів давньоірландського поета Ріанґабара, акровірш
«Пісня світова» Анни Любовичівни, щоденники Роксолани «Житіє гаремноє». Естрада
теж промайнула кометою його вподобань: наприкінці 1980-х – на початку 1990-х Юрій
Павлович був режисером естрадного театру «Не журись» і засновником «Кабарету
Юрця і Стефця».
Близькі творчому серцю Винника і казки, серед
найвідоміших «Місце для дракона», «Літопис від равлика», історії про друзів
Чеберяйчиків.
Людина, яка не має буденних мрій, письменник
«коронований словом» Юрій Винничук у «Пунктирі».
«Багато читачів шукають правди в книжках. Вони вірять, що література може дати вічне та розумне. Мене дивує, коли пишуть, що письменник дав правдивий твір, завдяки якому щось сформується. Якщо якийсь твір здатний повчати, формувати, спрямовувати – то він знаходиться поза межами справжнього мистецтва».
«До еротичної
літератури у нас дещо пригальмоване ставлення. Бо, якщо зарубіжний письменник
дозволяє собі якісь детальні описи чогось еротичного, то це нормально, а якщо
український, то його можуть звинуватити у збоченстві чи в чомусь іншому. Про
мене так і писали – “цей збоченець зі Львова…”».
«Для мене
щастя полягає в тому, щоб робити улюблену справу…».
«З
літератури можна щось почерпнути, але за допомогою літератури не можна
сформувати особистість, погляди… Хіба що філософські твори можуть впливати.
Якщо в художньому творі напхані якісь сентенції, то він буде слабенький».
«Повчання
нищать твір. Все має своє місце. Проповідь – це проповідь, література – це
література. Висока література – це як і висока музика. Ніхто ж не заколупується
такою проблемою: чого може навчити Дебюссі чи Шонберґ? А Бах? А Шопен? А
картини Далі або Пікассо? А от чомусь від літератури звикли щось вимагати».
«Думаю,
що кожному письменникові рано чи пізно треба написати мемуари, й дуже шкода, що
багато хто цього не зробив. Літературний процес повинен бути викладений не
тільки в історії, але й у життєписах письменників, їхньому листуванні, промовах».
«Під час
подорожей мені подобається блукати без гіда, саме блукати з картою в кишені і
ні в кого нічого не питати. Причому цікавлять мене найбільше не музеї, а
базари, якісь цікаві дільниці. Наприклад, перебуваючи у Філадельфії, я тільки
один день присвятив музеям, а кілька днів – китайській дільниці і базару
амішів, які відмовилися від сучасної техніки і все продукують собі самі, як і
двісті років тому. У тебе на очах вони витискають пресами сік з яблук,
випікають солоні прецлі, збивають масло. Найсмачнішу маслянку я пиві саме там.
Одне слово, з Америки я віз, окрім книг і каліфорнійського вина, китайські чаї,
сушені гриби, рисові макарони і маслянку. В Стамбулі я теж більше часу провів
на базарі».
«…люблю
середньовічну літературу в гарних перекладах, просто кайфую, читаю окремими
порціями, як ніби чай ковтками п’ю. Все це настроєве, наче у такі хвилини
підключаюся до якогось акумулятора».
«Мені
цікаво вишукувати та воскрешати із забуття письменників. Я думаю, що вони на
тому світі мені вдячні».
«Натхнення…
Для цього треба включити акумулятор, а ним є будь-яка добра книжка. У мне
величезна бібліотека. Коли читаю белетристику, то вона в мене нічого не
викликає. Я її можу читати перед сном. А серйозна проза на мене впливає
по-різному. Це щось настроєве, ледь вловиме. Наприклад слова, які включають
якусь кнопочку».
«Наукову
фантастику я не люблю – мені подобається казкова фантастика. Я з дитинства
люблю казки. В мене величезне зібрання казок із усього світу різними мовами. І
я сам, зрештою, пишу твори, які належать до магічного реалізму. Виняток лише
автобіографічні чи краєзнавчі книги».
«Спокій
зберігати не просто. Але наші люди вже навчилися розпізнавати брехню, і не
думаю, що хтось піддається впливам російської пропаганди, окрім відвертих
колаборантів і зрадників. Я вірю в нашу перемогу і це мене бадьорить. Тривоги
ця віра не знімає, але я маю чуття. Я колись вірив, що Союз буде розпадатися
наприкінці 1980-х років, і є свідки цього мого пророцтва, також я передбачив
Майдан, коли на початку 2013 року опублікував сатиру «Останній бункер».
«У
подорожі беру почитати цікаву прозу, яка може на мене мати якийсь вплив, я
волію читати вдома, а в мандри беру чтиво. Це може бути детектив, чи якась
класика. Одне слово, щось грубе і захоплююче. А оскільки я найбільше люблю
мандрувати по слов’янських країнах, то обов’язково роблю рейди по тамтешнім
книгарням і, накупивши новинок, обкладаюся вже ними».
Далі буде.
Фото
https://www.yakaboo.ua/ua/author/view/Jurij_Vinnichuk
Джерела:
Винничук,
Юрій Павлович. Аптекар: роман / Ю. Винничук; худож.-оформ. Л. П. Вировець. –
Харків : Фоліо, 2015. – 318 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Весняні ігри в осінніх садах [Звукозапис] : аудіокнига : еротика
: 10 г. 20 хв. / Ю. Винничук ; текст чит. О. Богданович. – Київ : Наш формат,
б/г. – ел. опт. диск (CD-ROM); МР3.
Винничук,
Юрій Павлович. Відображення: поезії / Ю. П. Винничук. – Київ : Молодь, 1991. –
24 с. – (Перша книжка поета).
Винничук,
Юрій Павлович. Вікна застиглого часу / Ю. Винничук ; худож.-оформ. В. М.
Карасик. – Харків : Фоліо, 2015. – 285 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Груші в тісті / Ю. Винничук ; худож.-оформ. В. М. Карасик. –
Харків : Фоліо, 2015. – 349 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Діви ночі: пригодницька повість: оповідання / Ю. П. Винничук. –
Київ : Український пісьменник, 1992. – 125 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Збитошна пора / Ю. П. Винничук. – Львів : Апріорі, 2020. – 244
с.
Винничук,
Юрій Павлович. Казки веселі і сумні: для дітей дошк. віку / Ю. П. Винничук ;
худож. І. Борисова. – Харків : Бібколектор, 2017. – 24 с. : кольор. іл. –
(Дитячий світ).
Винничук,
Юрій Павлович. Казки зі Львова: для дітей дошк. віку / Ю. П. Винничук ; худож.
І. Борисова. – Харків : Фоліо, 2019. – 61 с. : кольор. іл. – (Дитячий світ).
Винничук,
Юрій Павлович. Легенди Львова [Текст] / Ю. П. Винничук ; худож. Д. Лисенко. –
Харків : Фоліо, 2018. – 412 с. : іл.
Винничук,
Юрій Павлович. Лежень / Ю. П. Винничук ; худож. В. Серцова ; худож.-оформ. В.
М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2016. – 32 с. : цв.ил.
Винничук,
Юрій Павлович. Лютеція: [роман] / Ю. П. Винничук ; худож. О. А. Гугалова. –
Харків : Фоліо, 2017. – 312, [8] с.
Винничук,
Юрій Павлович. Мальва Ланда: роман / Ю. П. Винничук. – Харків : Фоліо, 2016. –
602 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Мандрівний будиночок: для дітей дошк. віку / Ю. П. Винничук ;
худож.-оформ. О. А. Гугалова-Мєшкова ; худож. І. Борисова. – Харків : Фоліо,
2019. – 24 с. : кольор. іл. – (Дитячий світ).
Винничук,
Юрій Павлович. Метелик вивчає життя: казка для дітей дошк. віку / Ю. П.
Винничук ; худож.: Ю. Пилипчатіна, В. М. Карасик. – Харків : Бібколектор, 2016.
– 22 с. : кольор. іл.
Винничук,
Юрій Павлович. Нічний репортер: роман / Ю. П. Винничук. – Харків : Фоліо, 2019.
– 234 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Перекладенець / Ю. П. Винничук ; худож.: Ю. Пилипчатіна, В. М.
Карасик. – Харків : Бібколектор, 2016. – 23 с.
кольор. іл.
Винничук,
Юрій Павлович. Сестри крові: роман / Ю. П. Винничук. – Харків : Фоліо, 2018. –
383 с. : іл.
Винничук,
Юрій Павлович. Танго смерті: роман / Ю. П. Винничук. – Харків : Фоліо, 2013. –
379 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Цензор снів: роман / Ю. П. Винничук. – Київ : ДОВЖЕНКО БУКС,
2016. – 319 с.
Винничук,
Юрій Павлович. Чеберяйчики Гопля і Піпля / Ю. П. Винничук ; худож. Ю.
Пилипчатіна. – Харків : Бібколектор, 2016. – 24 с.
***
Антологія
української містичної прози / уклад., авт. передм. Ю. Винничук. – Харків :
Фоліо, 2018. – 473 с. – (Шкільна б-ка укр. та світ. літ.).
Львівська
антологія: у 3-х т. / уклад. Ю. П. Винничук. – Харків : Фоліо. – Т. ІІ : 1920–1940-ві
роки. В ґранатових горах. – 2014. – 410 с.
Міфи
та легенди українців / уклад. Ю. Винничук ; худож. Л. П. Вировець. – Харків :
Фоліо, 2017. – 219 с.
Невідоме
Розстріляне Відродження: антологія / упоряд., авт. передм. Ю. П. Винничук,
відп. за вип. М. В. Дєсятникова, худож.-оформ. О. А. Гугалова. – Харків : Факт,
2016. – 760 с. : фот.
Соловецький
етап: антологія / уклад., авт. передм. Ю. П. Винничук. – Українська модерна
проза: антологія / упоряд., комент. Ю. П. Винничук. – Харків : Фоліо, 2018. –
506 с.
****
https://rozmova.wordpress.com/2013/01/05/ukrainu-treba-rozdilyty-i-pozyty-yak-2-nimechchyny/
https://fabulabook.com/blog/intervyu-z-avtorom-yuriy-vinnichuk-10009087
https://rozmova.wordpress.com/category/%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%D0%BA-%D1%8E%D1%80%D1%96%D0%B9/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар