Сторінки

середу, 2 січня 2019 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)

Хронікер  фірми  «Пате»

У 1908—1911 роках Сахненко працює хронікером французької фірми «Пате», акціонерного товариства «А. Ханжонков и К0». Історик кіно Володимир Міславський пише: «26 грудня 1908 року кінооператор Данило Сахненко здійснює в Катеринославі кінозйомку свого першого хронікального фільму «Перший випадок холери в нашому місті».
Цікаво, звідки ж у простого механіка з’явився апарат для зйомок? А сталося це ось як, розповідає ветеран українського кіно Арнольд Кордюм. У ті часи в Парижі розквітало велике кінопідприємство «Брати Пате й К0». Його популярність підсилював регулярний випуск кіножурналу під девізом: «Пате-журнал все бачить, все знає!» А для того, щоб кіножурнал дійсно все бачив і все знав, він мав потребу у великій армії кінокореспондентів, і така армія в нього була! Мало того — ця армія працювала на фірму... дурно.
От як це відбувалося. Представник фірми гасав по всій Російській імперії, займаючись вербуванням здібних, надійних людей. Агентами фірми були хазяї «ілюзіонів» і «сінематографів», що одержували від Пате прокатні фільми та журнали. Про Сахненка власники «ілюзіонів» відгукувалися як про людину, що має «золоті руки». Представникові фірми Пате цього було досить, щоб почати з кіномеханіком розмову. Здивовано розглядав він шестерню, яку парубок виточив терпугом, — її важко було відрізнити від фабричної з фірмовим знаком Пате.
Досвідчений представник фірми переконався, що ті, хто рекомендував йому Сахненка, не помилилися і що талановитий і приємний на вигляд парубок заслуговує на те, щоб репрезентувати в Україні прославлену фірму. До всього ж француз протягом трьох днів давав Данькові практичні інструкції. Проконсультувавши Сахненка щодо принципу кінозйомок, він дав вказівку, що саме треба знімати. Фірму цікавили виключно сенсаційні події — пожежі, всілякі катастрофи, стихійні лиха, паради, свята тощо. Відтак український парубок одержав від представника французької фірми знімальний апарат і декілька коробок кіноплівки. 
Звернувши увагу на бідний одяг Данька, представник фірми «Пате» видав йому щось близько сотні карбованців авансу (адже кореспондент фірми «Пате» повинен мати пристойний вигляд!), повів до магазину готового вбрання Альшванга на Проспекті, купив костюм, капелюх, черевики і на додачу ще й годинник з ланцюжком.
— От тепер ви справжній кореспондент, — сказав він.
А після повернення до Москви представник фірми міг із задоволенням записати до свого блокнота прізвище ще одного кореспондента фірми братів Пате — катеринославця Данька Сахненка.
Опанувавши технічні принципи роботи апарата, новий кореспондент розпочав зйомки, але тут справа виявилася складніша. Француз залишив еталон негатива, за яким Сахненко мав рівнятися у своїй роботі. Однак закінчувалася вже перша коробка кіноплівки, а пробний негатив був усе ще далекий від еталона. У наполегливих експериментальних зйомках минула зима. Подальші експерименти перервала весняна повідь на Дніпрі, що затопила багато сіл.
За спогадами старожилів, тоді пливли Дніпром стріхи хат, повіток та клунь, на багатьох стріхах злякано тулилися собаки, кішки й кури, а на одній рятувалися навіть люди. Все це старанно зафільмував невтомний Сахненко. У цей же час на краю міста вода увірвалася у двір великого металургійного заводу. Зняв Данько й це. Як потім виявилося, прислане було дуже близько до еталону.
Наскільки успішно працював катеринославський кореспондент французької фірми, видно хоча б з того, що незабаром він одержав повідомлення від фірми: 
«Вартість надісланого за минулий рік матеріалу покриває вартість кіноапарата, тож відтепер апарат переходить у власність кореспондента». Саме цей апарат і став внеском Сахненка в справу акціонерного товариства. Слід зазначити, що пайовики, вкладаючи в справу своє майно й гроші, не без підстав сподівалися швидко розбагатіти. Вони вірили в «золоті руки» мандриківського парубка Данила Сахненка, кореспондента фірми Пате. 

(Далі буде).


Микола Чабан
ЧабанМ. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст]/ Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Немає коментарів:

Дописати коментар