Микола Гоголь. Головний містик української літератури ХІХ сторіччя.
«Я вважаюсь загадкою для всіх,
ніхто не розгадав мене абсолютно...»
Микола Гоголь
Всі твори циклів «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» та «Миргород» наповнені людяністю, що зближує їх з «Петербурзькими повістями» - загальна назва збірки, твори якої об'єднані загальним місцем дії - Санкт-Петербургом 1830-1840-х років. Вони мають повчальний характер і розкривають проблеми суспільства XIX століття - тему «маленької людини».
У Гоголя з’явилась ідея відобразити соціальні проблеми великого міста і у 1833 році. Тоді твір мав називатись "Місячне світло в розбитому віконці горища на Василівському острові в 16-й лінії".
Ця тема була реалізована їм у "Невському проспекті", повісті дуже особистої для письменника. У ній його перші враження і перші розчарування від північної столиці.
Представляючи читачеві свого «героя» - Невський проспект - Микола Васильович, використовуючи метонімію, показує як по вулиці блукають «частини тіл», тим самим знеособлюючи бюрократичну людини.
У цьому збірнику Гоголь, за словами Бєлінського: «від веселого комізму переходить до «гумору», який у нього складається в протилежності споглядання істинного життя, в протилежності ідеалу життя - з його дійсністю».
Крім «Невського проспекту», до циклу увійшли такі твори як «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Записки божевільного».
У «Петербурзьких повістях» Микола Васильович вміло переплітає фантастичні мотиви із зображенням гострих соціальних проблем. Так, у творчості Гоголя, формується новий літературний напрямок - фантастичний реалізм. Цей же прийомом пізніше будуть використовувати Михайло Салтиков-Щедрін, Андрій Білий, Михайло Булгаков та інші автори.
Однією з характерних гоголівських рис є вміння зробити шедевр з випадково почутої історії чи анекдоту. Яскравим прикладом служать повісті «Ніс» та «Шинель», що не втратили своєї актуальності і до цього дня.
Сюжет першого твору заснований на відомому в той час анекдоті, перекладеного з французького, про зниклий ніс. А ідея «Шинелі», первинна назва якої - «Повість про чиновника, що краде шинелі», народилася після того, як письменник почув анекдот про дрібного чиновника, який довго збирав гроші на рушницю, яку, в підсумку, втратив.
Всі ці твори зазнали чимало змін на протязі декількох років через цензуру, а також бажання автора якнайкраще втілити свої ідеї.
Наступного разу дізнаєтесь про те, кому кричали в спину "Ревізор!" та чия постать супроводжувала Гоголя в думках.
Немає коментарів:
Дописати коментар