Микола Гоголь. Головний містик української літератури ХІХ сторіччя.
«Я вважаюсь загадкою для всіх,
ніхто не розгадав мене абсолютно...»
Микола Гоголь
Тридцяті роки XIX століття… Саме в цей період були написані або зароджувалися ідеї таких творів як «Невський проспект», «Записки божевільного», «Ніс», «Вій» і багато інших.
Гоголь продовжував писати про рідний край, цікавився історією. Таким чином з під його пера вийшла збірка «Миргород», що складалася з двох частин і чотирьох повістей:
І - «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба»;
ІІ - «Вій», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».
Саме після останнього твору Гоголь вирішив попрощатися з сільською прозою та перейти в новий для себе жанр - міські повісті.
Робота над «Миргородом» збіглася з періодом захоплення Миколи Васильовича історією, як наукою. Це тривало з учнівських часів в Ніжині та роботою на посаді ад'ютанта на кафедрі історії в Петербурзькому університеті, де він працював понад чотири роки.
За жанром твори, що вміщує в себе дана збірка, відносяться до реалістичних повістей. Цьому напряму літератури передувало одне з останніх оповідань «Вечорів…» - «Іван Федорович Шпонька і його тітонька».
Збірка вийшла у 1835 році під назвою «Миргород, повісті, що слугують продовженням Вечорів на хуторі поблизу Диканьки».
Паралельно з'явився й цикл «Арабески. Різні твори», куди увійшло 19 статей історичного, естетичного, критичного, філософського, педагогічного та белетристичного змісту.
«Арабески» мають найдивнішу долю з усіх гоголівських антологій. Крім того, твір - найменш вивчений, і довгий час не розглядався як збірник, майже з моменту його виходу в світ. Сам Микола Васильович поклав цьому початок, коли вилучив звідти три повісті і помістив їх у третьому томі свого зібрання творів, виданого в 1843 році, утворивши з них, в подальшому, петербурзький цикл. При першому знайомстві з «Арабесками» дивуєшся різноманітності жанрів - це і наукові статті, і повісті, і розділи з історичного роману. Так само і різноманітності тем - література, історія, музика, живопис, архітектура та ін. Тут немає тієї очевидної єдності тематики і стилістики, що присутня в попередніх збірках.
Судячи з передмови, Гоголь сам визнавав, що не всі статті заслуговують друку. Але в той же час, він вважав, що все ж потрібно випустити у світ все без вилучення, адже публіці буде корисно дізнатися деякі його думки. «Якщо твір містить в собі дві, три ще не сказані істини, то вже автор не має права приховувати їх від читача, і за дві, три вірні думки можна пробачити недосконалість цілого».
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар