Сторінки

пʼятницю, 18 січня 2019 р.

На долоні історії

Микола Гоголь. Головний містик української літератури ХІХ сторіччя.

«Я вважаюсь загадкою для всіх, 
ніхто не розгадав мене абсолютно...»
Микола Гоголь

Тридцяті роки XIX століття… Саме в цей період були написані або зароджувалися ідеї таких творів як «Невський проспект», «Записки божевільного», «Ніс», «Вій» і багато інших.
Гоголь продовжував писати про рідний край, цікавився історією. Таким чином з під його пера вийшла збірка «Миргород», що складалася з двох частин і чотирьох повістей:
І - «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба»;
ІІ - «Вій», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».
Саме після останнього твору Гоголь вирішив попрощатися з сільською прозою та перейти в новий для себе жанр - міські повісті.
Робота над «Миргородом» збіглася з періодом захоплення Миколи Васильовича історією,  як наукою. Це тривало з учнівських часів в Ніжині та роботою на посаді ад'ютанта на кафедрі історії в Петербурзькому університеті, де він працював понад чотири  роки.
За жанром твори, що вміщує в себе дана збірка, відносяться до реалістичних повістей. Цьому напряму літератури  передувало  одне з останніх оповідань «Вечорів…» - «Іван Федорович Шпонька і його тітонька».
Збірка вийшла у 1835 році під назвою «Миргород, повісті, що слугують продовженням Вечорів на хуторі поблизу Диканьки».
Паралельно з'явився  й цикл «Арабески. Різні твори», куди увійшло 19 статей історичного, естетичного, критичного, філософського, педагогічного та белетристичного змісту.
«Арабески» мають найдивнішу долю з усіх гоголівських антологій. Крім того, твір - найменш вивчений, і довгий час не розглядався як збірник, майже з моменту його виходу в світ. Сам Микола Васильович поклав цьому початок, коли вилучив звідти три повісті і помістив їх у третьому томі свого зібрання творів, виданого в 1843 році, утворивши з них, в подальшому, петербурзький цикл. При першому знайомстві з «Арабесками» дивуєшся різноманітності жанрів - це і наукові статті, і повісті, і розділи з історичного роману. Так само і різноманітності тем - література, історія, музика, живопис, архітектура та ін. Тут немає тієї очевидної єдності тематики і стилістики,  що присутня в попередніх збірках.
Судячи з передмови, Гоголь сам визнавав, що не всі статті заслуговують друку. Але в той же час, він вважав, що все ж  потрібно випустити у світ все без вилучення, адже публіці буде корисно дізнатися деякі його думки. «Якщо твір містить в собі дві, три ще не сказані істини, то вже автор не має права приховувати їх від читача, і за дві, три вірні думки можна пробачити недосконалість цілого».



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Немає коментарів:

Дописати коментар