Родовід пам'яті

До генеалогії катеринославської гілки роду Шошиних

(продовження)

Після смерті Якова Шошина маєтності перейшли вдові з дітьми (Афанасій та Віра (Варвара). Пізніше їх було поділено між членами родини. На Верхньодніпровщині, за виявленими джерелами, власниками двох частин була вдова та син Афанасій (про частину спадку дочки відомості поки відсутні). Надії Єреміївні дісталася пустинь Савранська Верхньодніпровського повіту. Сину Афанасію Яковичу,  штаб-ротмістру, відійшла слобода Шошинівка з сільцем Лубянкою (Лубянською) Верхньодніпровського повіту . Віра (Варвара) Яківна Шошина одружилася з графом, поручником Георгієм (Єгором) Пилиповичем Подгорічані-Петровичем і жила у маєтку в Кадниці на Харківщині . У подружжя було семеро дітей: Володимир, Олімпіада, Микола, Валеріан (був прапорщиком), Олександр (мав дружину Анну Стокасимову), Надія (одружилася з Василем Самсоновим) і Марія (одружилася з майором Едуардом фон Стель) .

Про долю частини маєтку Шошиних, що належала Афанасію, відомо мало. За січень 1825 р. знаходимо інформацію в статті 5 «Про аукціонний продаж маєтків» в розділах «Катеринославське губернське правління» «У Верхньодніпровському Повітовому суді», ім’я штаб-ротмістра Афанасія Шошина, який заборгував Марії Колесниковій дружині відставного майора за борговим листом 1 900 карб. У квітні того ж року міститься інформація про несплату штаб-ротмістром Афанасієм Шошиним майору Колесникову 12 000 руб., колезькому раднику Жмелеву 3 057 руб. 22 коп. і Катеринославській гімназії 3 157 руб. 22 коп. Маєток А.Я. Шошина описали й оцінили в 35 625 руб. і виставили на продаж влітку 1825 року. Коли саме було вирішено проблему з маєтком та селянами на аукціоні, поки не з’ясовано.

Подальша доля дружини та сина Якова Шошина поки невідома. На сьогодні можна лише припускати, що могили Якова Шошина та його дружини були розташовані поруч із першим дерев’яним храмом Ікони Казанської Божої Матері, фундатором якої був генерал-майор .

У біографії ж Афанасія Шошина знаходимо інформацію, що його справа про дворянство згоріла під час пожежі у 1839 р. . Не зрозумілим залишається, де перебувала справа під час пожежі (це питання може бути цікавим із приводу вивчення родової садиби Шошиних). 

Олександр Харлан

За  матеріалами публікації : Витоки. Вип. 3 [Текст]: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства / Упоряд.: І.О. Кочергін, Т.В. Недосєкіна (гол. ред.).– Дніпро: ДОУНБ, 2017.– 154 с.: іл.

(далі буде)



 Більше про бібліотеку  тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Світ знань нових видань

Лазебник, Валентина. Сталь у степу. Погляд з України [Текст] : історичні нариси / В. Лазебник. - Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. -240 с.: іл.: фот. -  укр. та фр. мовами

Цікаво вивчати історію за гідними виданнями. Саме таким знов поповнилися фонди ДОУНБ. 

Мова про іноземні промислові інвестиції в Україні  наприкінці XIX – на початку  XX сторіччя, зокрема, про бельгійські. До вашої уваги достовірний конкретно історичний  та статистичний  матеріал, щодо діяльності інвесторів  та підприємств Криворізько-Донецько- Придніпровського регіону, багато архівних фото та ілюстрацій, що спираються на колекцію  Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.Яворницького. 

Наприкінці XIX сторіччя  саме Бельгія, третя за потужністю в Європі індустріальна країна та важливий фінансовий центр,  є головним інвестором України. За відомостями французької торгової палати в Шарлеруа, за десять років (1890-1900 р.р.) емігрувало  майже півтори тисячі  інженерів, які привезли с собою близько чотирнадцяти  тисяч технічно навчених робітників і конторників. Станом  на 1913 рік третина всіх іноземних товариств була бельгійського походження (831 млн. золотих франків), а  їх акціонерні капітали займали перше місце серед інших протягом 1900-1911 років.  З 1890-1917 роки в Україні свою діяльність відкрили понад  дев'яносто  бельгійських компаній у сфері  металургії, вугільної, скляної та хімічної промисловості і принесли із собою хвилі інвестицій. 

Багато матеріалів публікується вперше. Книга видана українською та французькою мовами. 

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах:Facebook  Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

Продовжуємо мандрувати сторінками архівних рукописів і вивчати історію бібліотек середньовіччя.

 Марк Теренцій Варрон - римський вчений-енциклопедист і письменник I ст. до н. е. Авторитет Варрона як вченого та оригінального письменника вже за його життя був незаперечний.  Саме про нього згадує у своїх записах Тетяна Шекшуєва (колишній головний бібліотекар з науково-дослідної роботи). Тетяна Григорівна зазначає, що Варрон в одному зі своїх трактатів присвятив главу бібліотекам.Теренцій Варрон - унікальний письменник, він написав близько 74 творів у 620 книгах (на жаль, майже всі вони загинули).  Один з найголовніших творів Варрона - «Человеческие и божественные древности» («Antiquitates rerum humanarum et divinarum»). Його перу належать численні граматичні та історико-літературні твори ("О латинском языке", "О латинской речи", "О грамматике", "О комедиях Плавта"), "Портреты" - біографії найбільш видатних постатей, філософські твори ("Логисторики" («Logistorici») - збірник філософських трактатів на різні теми, наприклад про історію, про щастя, про божевілля та ін.). 

Варрон написав трактат "О сельском хозяйстве", де питання землеробства викладені у гарній літературній формі. Нарешті, Варрону належать знамениті "Менипповы сатиры" у 150 книгах - веселий і дотепний поетичний твір. Велика роль Варрона у становленні граматики та лінгвістики. Збереглися фрагменти праць Варрона «История алфавита» («Historia litterarum»; 2 книги), «О происхождении латинского языка» («De origine linguae Latinae»; 3 книги) і деякі ін. фрагменти.

Пише у своїх нотатках  Шекшуєва і про римського державного діяча, полководця, оратора та історика Азінія Полліона.

Ще більше цікавого про історію бібліотек держав древньої цивілізації на сайті ДОУНБ у рубриці "Неймовірно, але правда"

 https://www.libr.dp.ua/history/Neymovirno.htm

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Twitter  Facebook

Світ знань нових видань

Гончарова, Марианна. Дракон из Перкалаба: повесть о Владке / М. Гончарова // Радуга: литературно-художественный и общественно-политический журнал. – 2012. - №2

«Скажу вам все сразу и честно, чтобы не интриговать и не запутывать… Эта книга — не детектив и не фантастика. Тем более — не фэнтези и не мистический триллер… Это, видите ли,  правда. Все здесь написанное, дорогой мой читатель, абсолютная правда…»

Дракон з Перкалаба" - повість української письменниці, майстра короткої ліричної прози Маріанни Гончарової. Дракони зустрічаються різні - не завжди вони з казки. Часом в образі Дракона ми бачимо власні страхи і біль. І щоб перемогти Дракона - потрібно спочатку в нього повірити ...

Маріанна Гончарова - Лауреат Російської премії 2012 року в номінації «Мала проза» за повість «Дракон з Перкалаба».

Бувають люди, які з дитинства привертають до себе увагу: всі хочуть одягатися як вони, говорити як вони, жити як вони. Дар це чи прокляття, зло чи благо? Гончарова не дає однозначних відповідей, просто розповідає дивовижну історію про таку людину.

Перебираючи нитки своїх спогадів про любов і біль, автор неспішно плете з них розповідь про життя і смерть своєї подруги Влади, яка була наділена рідкісним даром - її неможливо було не любити. До неї ластилися бродячі, величезні й страшні пси, дворові хлопчаки з дитинства визнавали її своїм ватажком, діти і люди похилого віку слухали її затамувавши подих. Дівчина ця мала справжній скарб - жіночність, в самому істинному значенні цього слова.

Бувають такі друзі, які назавжди. І ні час, ні простір, ні вічність - ніщо не владне над такою дружбою ...

Стиль Гончарової відрізняється красою і співучістю, чому значною мірою сприяє вміле використання ємних і соковитих українських слів. Дракони і відьми, знахарі та забуті казки - часом дуже непросто вловити грань між правдою і авторським вимислом. Неспішне оповідання, життєві історії, що переплітаються зі стародавніми, загадковими і містичними гуцульськими легендами, чарівна атмосфера Карпатських гір - гірські вершини і холодні річки, аромат гірких трав і мольфари, дракони і відьми, таємничий дракон з Перкалаба і жар гуцульського багаття. У все це вплетені соковиті українські слова красивої співучої мови.

Книга анонсується видавцями як «надзвичайно лірична і пронизлива до сліз» історія. Книга з тих, що запам’ятовуються та залишають після себе тонкий присмак.

Ольга Міхутова , бібліотекар І категорії відділу періодики



 Більше про бібліотеку тут
 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут

Винахідники, віват!

Маг науки

«Наука- це магія яка працює».

Курт Воннегут

 

 Анатолій Федорович  Булат народився 17 грудня 1947 року  у Дніпропетровську. Здобув вищу освіту у Дніпропетровському гірничому інституті (нині Дніпровський державний технічний університет). 
З 1965 року працює в Інституті геотехнічної механіки НАН України. Пройшов шлях від лаборанта до директора інституту.  У 1978 році  Анатолій Федорович захистив кандидатську, а в 1989 - докторську дисертації. Анатолій Федорович - вчений, академік НАН України (07.04.2000) в області механіки гірських порід і механіки руйнування масивів гірських порід, як середовищ з активним запасом внутрішньої енергії,   голова Придніпровського наукового центру, академік-секретар відділення механіки, член Президії НАН України, директор Інституту геотехнічної механіки ім. М. С. Полякова, заслужений діяч науки і техніки України (1997-й рік), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996-й рік), премії ім. А. М. Динника (1992-й рік).

Він  встановив раніше невідому закономірність руйнування вкрай напружених порід за умови малоенергоємних впливів. Впровадив у виробництво нові ефективні способи і технології відпрацювання вугільних пластів, а також засоби управління гірським тиском. Під його керівництвом розроблений і схвалений Міністерством вугільної промисловості і Міністерством енергетики України новий концептуальний підхід до проблеми реструктуризації вугільної галузі в частині закриття нерентабельних вугільних шахт.

За більш ніж 40-річну історію Придніпровський науковий центр НАН і МОН України записав на свій рахунок чимало корисних справ. Центр під. керівництвом Булата сприяє організації фундаментальних та прикладних досліджень в різних сферах життя, інтеграції науки і освіти, підвищенню інтелектуального потеціалу області, підготовці наукових кадрів, бере активну участь в забезпеченні інноваційного розвитку господарського комплексу, в тому числі в рамках технологічних кластерів, пропонує високоефективні розробки вчених, висвітлює просвітницьку діяльність. В останні роки, спираючись на європейський досвід, Центр, під керівництвом Анатолія Федоровича щорічно проводить фестивалі науки в нашому місті.

Протягом багатьох років Інститут геотехнічної механіки НАН України є діловим партнером КЗК «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов`янських Кирила і Мефодія». Інститут користується інформаційними послугами фонду патентно-технічного відділу.

Анатолій Федорович Булат автор понад 500 наукових праць, в тому числі 22 монографій і понад 100 винаходів. Почесний читач нашої бібліотеки.

Тетяна Мищенко, завідуюча патентно-технічним відділом

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter

Світ знань нових видань

Чорномаз, В'ячеслав. Українці  в Шанхаю (перша половина XX ст.) : монографія / В. Чорномаз. – Київ : Знання України, 2017. – 135 с. : іл.: фото

 Це невеличке, але змістовне видання  поєднує  стилістику  есе та  наукового дослідження. Історія міста Шанхаю дійсно заслуговує на увагу, не тільки тому, що це є  найбільшим містом Китаю, найбільшим у світі морським портом, важливим фінансовим, промисловим  та культурним центром. На початку минулого сторіччя  Шанхай став центром еміграції, в якому були присутні й українці. Але ж не тільки присутні,   вони виявляли свій  національний характер і в тому, що незважаючи на малочисельність (до п'яти тисяч осіб), змогли створити свої осередки громадського життя та розвивати їх. 

Книга містить фотографії тих часів та ілюстрації видань, вищезазначених організацій. Цікавим є  розділ «Персоналії», де лаконічна подана інформацію про видатних українських  громадських діячів Шанхаю. 

Отже, якщо є бажання ствердитися у думці, що наші співвітчизники у любій частині світу  наслідують  та ретранслюють свій неповторний код нації, це видання саме для вас.  

До фондів ДОУНБ  книга потрапила у дарунок від Української Асоціації Шанхаю. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

У 1893 році послугами Бібліотеки скористалось 10960 осіб, які запитали 17077 документів. Найбільшим попитом продовжувала користувалась белетристика - біля 60% загальної кількості запитів, далі журнали – більш ніж 33% та книги дитячого відділу - близько 8,7%. Цікаво, що якщо книг белетристичного змісту на кожного передплатника приходиться біля 18, журналів приблизно 9, дитячого розділу – 3, то відношення кількості книг інших розділів до кількості передплатників можна виразити наступним чином: Історичний розділ – 1:3, Богословський – 1:12, Філософія та Географія – 1:8, Педагогіка – 1:15, Правознавство – 1:29, Природознавство – 1:6, Технології та Сільське господарство – 1:106, Математика – 1:21, Література – 1:5 та Новоросійський край – 1:40. Отже, робимо висновок, що література спеціальних відділів майже не користується попитом.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1893 год и 1894 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1894. – 58 с. – Текст. дан. – Режим доступу: http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=14 (дата звернення: 19.02.18). – Загл. с экрана.

 Більше про бібліотеку тут

 Ми в соціальних мережах: Facebook  Twitter