Ірина Браславська. Амбітний лідер із щирим серцем
Є люди, які запам’ятовуються з першого погляду. Яскрава зовнішність Ірини Михайлівни Браславської приваблює багатьох. Якщо вдається поспілкуватися з нею, то перше враження не розчаровує, а тільки підтверджує думку, що це – лідер. Її бурхливі, насичені емоціями виступи, нікого не залишать байдужим. Це може бути виступ у Харківській державній бібліотеці ім. В. Короленка під час міжнародної науково-практичної конференції, а може й просто розмова в холі бібліотеки про буденні справи. Вона й тут «виступає»!
Така впевненість, гарячність йде від серця, від закоханості в бібліотечну справу, від віри в те, що все, чим вона займається, – най-най-най… Найнеобхідніше, найкраще, найефективніше!
Вона керує відділом періодики. За кількістю працівників це дійсно найбільший відділ бібліотеки. А за обсягом документів – найбільший фонд періодики регіону. Тільки журналів тут зберігається близько трьох тисяч назв! 850 назв газет. Ретроспектива – з 1944 року і до сьогодні, майже 300 тисяч примірників.
Кажуть, нічого випадкового не буває. Ірина Михайлівна приїхала до Дніпра за «розподілом», після закінчення Харківського інституту культури. Молодий спеціаліст працювала у відділі читальних залів та відповідала за роботу зали періодики. Пройшов час, і в 1993 році їй доручили створення окремого структурного підрозділу – відділу періодики.
Потрібно було вирішувати не тільки питання створення окремого самостійного структурного підрозділу бібліотеки, а й його розташування в окремому приміщенні за новою адресою. Та мало того! Переїжджали у приміщення бібліотеки колишнього «Будинку політпросвіти», фонд якого також треба було прийняти і частину залишити за відділом періодики.
Не кожному доручать таку відповідальну, важку ділянку роботи. Звірка фонду, створення довідкового апарату, упорядкування, розташування, оформлення, популяризація, залучення користувачів, пошук партнерів …
Зібраність, цілеспрямованість, працездатність, амбіційність – головні особисті помічники Ірини Михайлівни. Саме вони й допомогли створити команду співробітників відділу.
Багато чого доводилося створювати вперше, як виняток – розташування відділу в окремому приміщенні: був розірваний технологічний ланцюжок, залишилися без відділу комплектування та бібліографів. Систематична картотека статей залишалася на Ю. Савченка, у бібліографів, реєстраційна – у відділі комплектування. Шукали вихід, і з хвилюванням взялися самостійно здійснювати бібліографічний розпис статей з періодики. Так відділ обслуговування перетворився на комплексний відділ з обслуговування документами та інформаційного забезпечення користувачів.
Своєчасно настала ера комп’ютеризації бібліотеки! Бібліотечне життя піднялося ще на одну сходинку. Разом із своїм колективом Ірина Михайлівна засвоїла ази комп’ютерної грамоти, розібралася в програмах, знайшла стежки, що привели до сучасного обслуговування читачів. А який же студент, скажімо, не мріяв про таке обслуговування, як у відділі періодики: пошук тем за лічені хвилини, тексти в електронному вигляді – тільки встигай використовувати! Немає в нашому фонді потрібного документа – є електронна доставка. Колеги з інших бібліотек України та зарубіжжя допоможуть – відділ працює в партнерських проектах з колегами на паритетних умовах.
До речі, про проекти. Ірина Михайлівна із своїм колективом є учасником міжнародного проекту розпису статей з періодичних видань. За 11 років роботи в проекті наші спеціалісти набули цінного професійного досвіду. Вона й сама стала ініціатором міжрегіонального проекту зі створення електронної бібліографічної бази статей вітчизняної періодики. Ці два проекти – фундаментальний інформаційний ресурс для наших користувачів. Саме завдяки використанню комплексу ресурсів відділу вдається виконувати складні довідки, такі як козацька педагогіка; міграція населення України у 1932-1933 роках; діти з особливими потребами в дошкільних закладах; соціалізація воїнів АТО …
Авторитет спеціалістів відділу виріс настільки, що з ними укладають окремі договори на розпис спеціальної періодики: редакції журналів «Бібліотечна планета: історія, теорія та практика»; «Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин» (Український інститут експертизи сортів рослин).
Ірина Михайлівна заглиблюється в усі процеси, пов’язані з напрямками діяльності відділу. Якось презентувалася книга – підручник з правознавства місцевого автора, викладача вишу. Колеги отримали насолоду від коментарів Ірини Михайлівни та її запитань до автора, вона на рівні розмовляла з науковцем. А чому б і ні? Адже вона сама здійснює бібліографічний розпис журналів з правознавства.
З 2016 року її відділ став учасником проекту «Історичне Придніпров’я. Електронна повнотекстова бібліотека ретро-періодики Дніпровського регіону». Проект реалізується в партнерстві з працівниками краєзнавчого відділу. Спеціалісти періодики сканують, обробляють та конвертують зображення журналу «Вестник Екатеринославской железной дороги» за 1924-1925 роки.
З гордістю Ірина Михайлівна стежить за переглядами цього ресурсу користувачами. А їх уже близько 20 тисяч! І хто ж знав про ці журнали, поки вони були лише в паперовому вигляді?
Взяла вона на себе й відповідальність за наповнення шістьох сторінок сайту бібліотеки: Корисно знати; Літературні обрії; Дніпропетровщина на сторінках центральних періодичних видань; Світ захоплень; Калейдоскоп періодики; Студенту на замітку.
Завідуюча відділом періодики тримає руку на пульсі й у відносно новому середовищі: в соціальних мережах створена група «Родзинки періодики», яка просуває найбільш цікаві, яскраві та пізнавальні матеріали з періодичних видань, що передплачує відділ періодики.
Не залишилася вона осторонь і від проекту «Дніпрокультура», особисто відбулась тут як автор декількох публікацій.
Який ще напрямок роботи тут не було згадано? Та який не візьми, скрізь була задіяна наша амбітна, Ірина Михайлівна. Недарма ж вона – Заслужений працівник культури України.
Про особисте вона не любить говорити. Але куди ж заховаєш сучасну успішну леді, розумницю і красуню дочку, яку виховала вона на очах у своїх колег? І як залишити поза увагою вишиті серцем чудові картини, що прикрашають її кабінет? А яка вона дочка, в бібліотеці знають усі! За багато років не було жодної відпуски, якої б вона не провела у своїх батьків. І зараз, коли залишилася тільки пам’ять про них, не забуває відвідувати батьківщину, де народилася …
З оптимізмом діліться Ірина Михайлівна цікавими планами. Впевнені, її невичерпна енергія та щире серце допоможуть їй успішно їх реалізувати.
Більше про бібліотеку тут
