Симон Петлюра. Нескорений
(продовження)
Національна армія
та
«маленький» журналіст»
Перша світова. За рік Петлюра мобілізований і
потрапляє санітаром на Західний фронт, брати-масони рекомендують його на посаду
вповноваженого земгору – посередницької структури з розподілу державних
оборонних замовлень. У комітеті громадської організації він відповідає за збір пожертв
для армії. Зрештою Симон Васильович оселяється в Мінську, куди викликає дружину.
18 січня 1915 року вони вінчаються в Преображенській церкві селища Люберці.
Симону 35 – Ользі 30, свідомий вибір закоханих людей.
Після зречення трону Миколою II у березні 1917-го
Центральна Рада заявляє права на керування Україною, як автономною частиною росії.
Головою новоствореного органу обрано Михайла Грушевського. В травні Петлюра
приїздить до Києва на Перший український військовий з`їзд, який москва всіляко намагається
заборонити, але марно. Під час заходу Петлюра зустрічається з Винниченком. Стосунки
їх виявляться майже «з першого погляду» складними. Можливо, різні ментальності,
напевно, – конкуренція. Але інакше, як «маленький журналіст» Володимир
Кирилович Симона Васильовича не називає, вкладаючи в це словосполучення не лише
принизливе відношення до професійної творчої діяльності Петлюри, а й до його
особистого значення та цінності. До того ж, наш герой і справді був невисокий
на зріст – метр шістдесят шість.
Тим часом формується українська влада формально
підпорядкована Тимчасовому уряду росії. Починати власний політичний шлях, на
думку Петлюри, потрібно з сильної незалежної армії. На першому, а потім і на
другому військовому з`їздах він наголошує на необхідності переведення всіх
солдатів-українців, які складали майже третину від російської армії та флоту, на
Південно-західний фронт. Резолюцію військового з`їзду, тим більше розпорядження
Петлюри, Тимчасовий уряд, не визнає. Особистий спротив це викликає в Олександра
Керенського, який на той час уряд очолює. Він приїздить до Києва та заявляє про неможливість
формування війська за національною ознакою. Петлюра не підкорюється та
продовжує готувати документи для українізації армії. В них, знову-таки, дуже
простими словами читаємо про головні речі: дисципліну та честь берегти козацьку
славу, бути її гідними нащадками: «Будьте
організовані та з'єдинені – всі за одного і один за всіх. Наше військо молоде,
воно тільки становиться на ноги, і ви своєю дисциплінованістю доведете, що
являєтесь славними потомками великих предків».
Наприкінці травня 1917-го Центральна Рада
офіційно звертається до Тимчасового уряду з пропозицією визнати українську
автономію. За три дні отримано категоричне «ні».
У червні 1917-го Петлюра включений до Центральної
Ради як представник військового комітету. Генеральний секретаріат ЦР фактично
стає кабінетом міністрів, який очолив Винниченко, а Центральну Раду – Грушевський.
Діяти потрібно було швидко. Були побоювання, що війна може поширитися від
західних кордонів на всю територію України.
Наприкінці жовтня Петлюру обрано Генеральним
військовим секретарем. Війна на Західному фронті, українізація армії,
принципові та жорсткі перемовини в Петрограді, внутрішня політична боротьба, заколоти
у Києві. Конфлікт із Винниченком загострювався щодня. Для Петлюри толерантності
у питаннях з москвою не існувало, Винниченко ж постійно висловлював
невдоволення діями військового міністра.
25 жовтня в Петрограді відбувся більшовицький
заколот. До влади прийшов Ленін. Більш виважений у деяких питаннях і стосунках із
Центральною Радою уряд Керенського змінився на цілковито тоталітарний кривавий
уряд «будівельників нового світу», в якому, на їх думку, хто був ніким на довгі роки ставав
– всім.
Фото: https://armyinform.com.ua/2021/05/22/czikavi-fakty-pro-symona-petlyuru/
Джерела:
Авдєєнко С.І. Тисяча й
одна смерть: український рахунок / С.І. Авдєєнко. – Запоріжжя: Дике поле, 2006.
– 631 с.
Альманах Українського
Народного Союзу на рік 1979 = Almanac of the Ukrainian National Association for
the year 1979: річник 69-ий / Укр. нар. союз; ред. А. Драган. – Джерсі Сіті;
Нью Йорк: Свобода, 1979. – 255 с.
Assassines par Moscou: Рetlura-Konovaletz-Bandera.
– Germany: Editions Ukrainiennes a Munich, 1962. – 77 p. – франц. мовою.
Він з когорти вождів:
(Кращі конкурсні праці про дореволюційну діяльність Симона Петлюри). – Київ:
Дніпро, 1994.
Винниченко, Володимир.
Заповіт борцям за визволення / В. Винниченко. – Київ: Криниця, 1991. – 128 с.
Грановський, О. На
шляху до державности: у честь впавших героїв Симона Петлюри і Євгена Коновальця
/ Ол. Грановський. – Вінніпег: [б. в.], 1965. – 17 с.
Зародження органiв
безпеки України: перiод Центральної Ради // Сiдак В.С. Нацiональнi спецслужби в
перiод Української революцiї 1917–1921 рр.
(невiдомi сторiнки). – Київ, 1998. – с. 41.
Збірник пам'яті Симона
Петлюри, 1879–1926. – Репр. вид. – Київ: Центр учбової
літератури, 2020. – 258 с.
Іванис В. Симон Петлюра
– Президент України / В. Іванис. – 2-ге вид.
– Київ: Наук. думка, 1993. – 270 с.
Культурна дипломатія
Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця
(1919–1924) / Нац. Акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М.С. Грушевського, Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України;
авт. концепції, тексту, упоряд. Т. Пересунько, відп. ред. І.Б. Гирич. – Київ:
АртЕк, 2019. – 312 с. – (100 років культурної дипломатії України).
Лотоцький О. Симон
Петлюра як політик і державний муж / О. Лотоцький. – Париж; Лондон: [б. в.],
1951. – 77 с.
Савченко В.А. Симон
Петлюра / В.А. Савченко. – Харків: Фолио, 2004. – 415 с. – (Время и судьбы).
Сагайдачний П. В його
тіні. Симон Петлюра в історії українського народу / П. Сагайдачний. – Репр.
вид. – Київ: Центр учбової літератури, 2020. – 64 с.
Савченко В.А. Симон
Петлюра / В.А. Савченко. – Харків: Фоліо, 2015. – 126 с . – (Знамениті
українці).
Симон Петлюра: статті,
листи, документи. – Нью-Йорк: Вид. Укр. Вільної академії наук у США, 1956. –
480 с.
Степаненко М. У
100-ліття народження Симона Петлюри –
президента Української Народної Республіки / М. Степаненко. – Вашингтон;
Філадельфія: Україна, 1979. – 74 с.
Удовиченко О.І. Україна
у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних
Сил, 1917–1921 / О.І. Удовиченко. – Київ: Україна,
1995. – 206 с.
Hunczak, T.
SymonPetlіura and the Jews: F Reappraіsal / Т. Hunczak. – Munіch: Ukraіnіan
Hіstorіcal Assocіatіon, 1985.
Шелухин С. Варшавський
договір між поляками й С. Петлюрою 21 квітня 1920 року / С. Шелухин. – Прага:
Нова Україна, 1926. – 40 с.
В Річницю Смерти св.
пам. Симона Петлюри. – Вінніпег: [б. в.], 1972. – 8 с.
https://uahistory.com/topics/famous_people/12588
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар