Бібліотечна універсалка: Досліджуємо історію

пʼятниця, 23 червня 2023 р.

Досліджуємо історію

Дніпропетровськ – Половиця – Кодак: фольклорна та історична пам’ять
(продовження)

Мало кому відомо, що мешканці сусідніх губерній м. Катеринослав називали Невінчаною губернією (тоді слово «губернія» часто вживалося замість «губернське місто»).
Така традиція – давати образливі прізвиська мешканцям «чужих» міст і сіл та й самим містам – характерна не тільки для пограничних територій, але й для всіх регіонів України та інших слов’янських земель. В архіві Я. Новицького зберігається запис під назвою «Народные клички по губерниям». Тут у коротких висловах подано влучні характеристики сусідів, схоплено найбільш притаманні їм риси: пихатість, брехливість, злодійкуватість, корисливість («Москвичи – рака с звоном встречали; береги карманы; Рязанцы – мешком солнышко ловили; Орловские – 25 верст с дубиной за громом гнались; Нижегородцы – перепел корову съел; Ярославские – корову на хату тащили траву есть; Курские – оборотники (конокрады): идет в церковь и оборотьку несет; Полтавцы – галушники»).
«Невінчаними» обзивали катеринославців і херсонців. Таке прізвисько було надзвичайно образливим, хоча мало реальне історичне підґрунтя. Це засвідчує Мартин Власович Кравець, згадуючи випадок, який стався з ним на базарі в Херсоні. Купуючи груші в перекупки, він розрахувався паперовими грішми, за що був ображений такими словами:
– З якої ти губерні?
– З Катеринославської, – кажу.
– А, це з Невінчаної, тим-то ви і щоту не знаєте [Тут яскраво виражена опозиція «свій – чужий». – Л. І.].
– А ви, – кажу, – розумні? У нас в губернії тіко одна балка Невінчана, а у вас скрізь продають тютюн під церквами. Взяв – і вернув їй груші».
Зі слів М. Кравця переконуємося, що назва ця була досить поширена в народі («Катеринослав спрежду звали Половицею, бо так звали слободу, де тепер город, а інчі звали його Невінчаною губернією»).
Проте, маємо зазначити, що ця назва була й історично зумовлена: «А за що ж, діду, балку прозвали Невінчаною?» – «Та все ж за те, що колись там люди жили невінчані. Попервах город був зовсім малий, то сюди, було, і находять салдати, салдатки, бродяги всякі, кацапня... Інчий жінку, дітей кине, інча – чоловіка; їх ніхто тут не питав, відкіль і хто. В норах, було, і калатають вік. Народ був все голий та розпутній... Покойний запорожець Берлим розказував, що у їх не було оцього поганого звичаю лаяться так, як тепер: тепер мала дитина – і та гне по матерщині; все зайшло до нас від кацапів з тієї Невінчаної балки. У запорожців – “єретичний син”, “єретична душа”, “скурвий син”, “копанка або сто копанок чортів” – це найбільша лайка. Вони [запорожці. – Л. І.] більше через цю лайку та розпутство і перебралися із Половиці в Михайлівку та Краснополь».
Версію діда М. Кравця доповнює І. Манжура в замітці «Невенчанная балка», зауваживши, що Катеринослав спіткала доля всіх окраїнних міст імперії, куди стікалися втікачі-бурлаки, ховаючись від кріпацтва.