На долоні історії

Історію для «Графа Монте-Крісто», як ви пам’ятаєте з попередньої частини, Дюма взяв із архівів паризької поліції за подіями, що відбулись 1807 року. Що ж тоді сталося і чим правдива хроніка подій відрізняється від творчого слова митця? Читайте далі у рубриці «На долоні історії».

(Продовження)

На початку ХІХ століття у Франції сталася подія, що вразила усіх, а згодом лягла в основу сюжету історичного роману Олександра Дюма.

Усе почалося з того, що молодий чоботар Франсуа Піко, родом із Німа, закохався в дівчину із заможної родини Маргариту Вігору. Незадовго до їхнього весілля хлопець пішов провідати свого друга шинкаря Лупіана, де зустрів іще трьох земляків. Не міг не поділитися з ними власним щастям! Та це стало прикрою помилкою. Коли Піко пішов, шинкар запропонував хлопцям парі, що той зуміє затримати весілля. Для цього він передав донос, у якому назвав чоботаря британським шпигуном. Юнак сподівався, що після допиту його приятеля випустять, при цьому весілля буде відкладене. Та обставини склалися інакше – Франсуа потрапив до в’язниці на сім років.

Після падіння імператорської влади в 1814-му році хлопець вийшов на волю і став слугою міланського священика, з яким познайомився під час ув'язнення. Піко стає його спадкоємцем. Окрім заповіданих речей, йому у спадок дістається секрет скарбів, схованих в Італії, Нідерландах і Великій Британії. Отримавши незчисленні багатства, він повертається до Парижа з жагою відплати. Там і довідується, що наречена через два роки з початку його заточення вийшла заміж за Лупіана.

Помста спалює душу і, дізнавшись, яка доля спіткала усіх учасників фатальної зустрічі, чоботар їде до Німа. Там він зустрівся з одним із них – Антуаном Аллю, який за дорогий діамант повідує історію зради. З усією, як кажуть, інформацією на руках, Піко готує план розплати.

Першим помер Шобану, якого знайшли заколотим на мосту Мистецтв, на його похороні був отруєний другий – Соларі. Третім стає Лупіан, якого Франсуа вбиває після того, як організовує підпал його шинку, одруження дочки з каторжником-утікачем і арешт сина. Останнім стає все той же Аллю, якого Піко викрадає, мордує голодом, вимінюючи їжу на багатства хлопця і, врешті-решт, убиває.

Проте роман, все ж таки, відрізняється від правдивої історії та позбавлений похмурого кримінального колориту. Головний герой спочатку відчував себе знаряддям вищої відплати, але, наприкінці твору, зрозумів, що його «меч правосуддя» винний у загибелі й невинних, тому відмовляється від помсти на користь милосердя.

Роман був завершений у 1844 році. Митцеві вдалося створити чарівний, романтично-таємничий образ, який привертає читачів будь-якого віку в усі часи. Успіх «Графа Монте-Крісто» перевершив всі попередні твори письменника. Численні екранізації тому свідчать. Та й нині інтерес до цього твору не вщухає.

Дюма, Александр. Граф Монте-Крісто [Текст] : роман / А. Дюма ; пер. з фр. Л. Кононович. – К. : Книголав, 2018. – 908 с. – (Золота полиця).

Кальницький, М. Вексель Монте-Крісто: Векселі за всіх часів гуляк, збагачували лихварів і надихали письменників / М. Кальницький // Контракти. – 2007. – №7. – С. 74–77.

Мосенкіс, Ю. Маски мстивого графа: Весвітньо відомий роман Дюма містить не лише роздуми про мораль і право / Ю. Мосенкіс // Український юрист. – 2007. – №1. – С. 72–73.

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут