Ще трохи статистики. З кустарів і ремісників Катеринослава та губернії у виставці взяло участь близько 90 чоловік, з інших місць виставкової області (на початку ми назвали губернії, які належали до цієї області) – трохи понад 30 чоловік і з позаобласних – понад 90 експонентів. Найбільше було з Тульської губернії – 24 чоловіка, з Петербургу – 7 чоловік, з Нижегородської та Київської губерній – по 6, а решта 25 губерній дали по 3 і менше. Закордонних експонентів нараховувалося шестеро. Останні були посередні. Кращими виявилися філігранні та мозаїчні вироби Е. Гюмпфнера з Відня. А японець Іокай не експонував своїх виробів, а відкрив торгівлю ними в окремому павільйоні. Величезний вибір всіляких японських дрібничок приваблював до себе масу публіки і попри високі ціни торгівля ними відбувалася досить жваво впродовж усієї виставки. Це було зайвим свідченням того, який «неслабнучий інтерес і водночас великий збут мають кустарні вироби, якщо вони оригінальні і мають самобутній і різко виражений відбиток національної творчості, а за своїм обробленням витончені і мистецькі». [Отчет-альбом Южно-русской областной сельськохозяйственной, промышленной и кустарной выставки в г. Екатеринославе, с 1-го июля по 10-е октября 1911 года (помилка: треба 1910-го).– Издание Екатеринославского губернского земства.– Екатеринослав, 1912.– С. 490].
Кустарний відділ катеринославської виставки 1910 року дав достатньо матеріалу для вивчення кустарних промислів, але він багато програвав від того, що не було системи та бракувало наукової частини і саме тих губерній, про які найменше було кустарно-статистичних та інших даних у літературі.
Наприкінці роботи виставки, 1 жовтня 1910 року, в Катеринославі побачило світ перше число українського часопису «Дніпрові хвилі». У ньому видрукувано статтю «Як представлено Україну на виставці у Катеринославі». Автор заховався під ініціалами М.С. Скоріш за все, це був 25-річний Микола Стасюк (1885–1943) – у майбутньому член першого уряду незалежної України. На його думку, «український елемент на ній (виставці – М. Ч.) представлений не дуже рясно». (М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 5). І попри байдужість організаторів та інертність українського громадянства уважний відвідувач міг здобути на ній певні відомості про Україну, передусім через вітрини «Української преси», «Товариства «Просвіта» та вітрини колишньої «Київської старовини». Найбільші слова захоплення у автора викликала колекція ткацьких і керамічних виробів з Полтавщини: «Чудова колекція цих виробів бере на себе очі красою і ніжністю малюнка, видержаністю українського стилю... Дивлячись на відділ полтавського земства, українець з гордістю бачить, що вже й зараз можна прибрати покої найзаможнішої господи в українському стилі» [(М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 7]
Микола Стасюк висловив і низку критичних зауважень: «На виставці є подвір’я, яке мусило показувати українську селянську культуру, але впорядковано його якось випадково, без певного плану, і через те у влаштуванні його помітно багацько дефектів щодо додержання українського характеру. Впорядчики виставки не подбали обставити хату, і через те мусило на себе взяти цю справу полтавське земство. Не дивлячись на всі свої дефекти, хата чи, як її звуть, «хутір» приваблює до себе публіку, – це саме улюблене місце і, тим більш, що там співає по празникам кобзар Степан Пасюга» [(М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 8].
Висновок автора: «Якщо, окрім всього переліченого, згадаємо вироби полтавських і катеринославських кустарів, то це буде все, що має на собі хоч трохи українського характеру». [(М.С. Як представлено Україну на виставці у Катеринославі // Дніпрові хвилі.– 1910.– 1 октября (жовтня).– № 1.– С. 8].
Підсумовуючи сказане, робимо висновок: українці Полтави та Катеринослава прагнули спільними зусиллями створити на виставці 1910 року в Катеринославі український хутір, якнайкраще представити народні промисли Східної України. Певною мірою це їм вдалося. Оцінки зробленому дано різні – від захоплених (Євген Чикаленко) до позитивних із критичними зауваженнями (Микола Стасюк). Найбільша виставка ХХ століття в Катеринославі відіграла свою позитивну роль у пропаганді народного мистецтва українців.
Микола Чабан
Література:
Путеводитель-каталог Южно-русской областной выставки, устроенной Екатеринославским Губернским Земством в г. Екатеринославе с 1-го июля по 25-е сентября 1910 года / Сост. А. Авчинников.– Екатеринослав, 1910.– 140 с.
Фоменко А. Міський сад – Парк ім. Глоби // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 243–248: фото
Южнорусская областная сельскохозяйственная промышленная и кустарная выставка // Стародубов А.Ф., Самодрыга В.В., Иванов С.С. Память истории. г. Екатеринослав (г. Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям.– Дніпропетровськ, 2001.– С. 178–184.
Южно-русская сельскохозяйственная, промышленная и кустарная выставка 1910 года в Екатеринославе.– Екатеринослав, 1912.– 666 с., ил.
* * *
Екатеринославские ярмарки // Дніпров. кур’єр.– 2001.– № 6.– С. 30.
Невский В. «Выставка удалась на славу» // Вісті Придніпров’я.– 2000.– 27 черв.– С. 13.
Рекуненко Н. Провинциальные истории: Екатеринославская выставка // Недвижимость в движении.– 2004.– 28 июня.– С. 10–11
Рекуненко Н. Провинциальные истории: Чем бы публика не тешилась... // Недвижимость в движении.– 2004.– № 29 (36).– 4 авг.– С. 10–11.
Симонова Е. Небольшое путешествие по Екатеринославской сельскохозяйственной выставке 1910 года // Дніпров. кур’єр.– 2003.– № 4.– С. 44–47
Немає коментарів:
Дописати коментар