У католицького святкування свої особливості. Вже втретє 25 грудня українці будуть відпочивати адже в цей день - Католицьке Різдво - особливе релігійне свято, що наповнює людські серця теплом і милосердям. Воно припадає на найдовшу в році ніч, коли, за віруваннями християн західного обряду, і народився Ісус Христос у Віфлеємі. Проте Різдво не просте свято, воно овіяне загадками та цікавими традиціями. Давайте дізнаємося про деякі з них у «Ракурсі»
Однією з головних традицій для католиків є Адвент – період покаяння, який триває чотири тижні до свята. Віруючі в цей час сповідаються, щоб з чистим серцем брати участь в Різдвяних богослужіннях і прийняти Причастя. У храмах біля вівтарів встановлюється вінок з чотирма свічками. В кожну неділю Адвенту запалюється по одній свічці. Кругла форма вінка символізує вічність, а його зелений колір – надію.
На Святвечір, або Вігілій прийнято прикрашати ялинки і встановлювати ясла, а хто не встиг посповідатися, йде до церкви.
У більшості з нас ялинка асоціюється з Новим Роком, але насправді це символ саме Різдва. Вічнозелена рослина з давніх часів уособлювала вічне життя та відродження. У християнській релігії її ще називають «деревом Ісуса» і це не обов’язково сосна чи ялина. Віруючі люди часто прикрашали в своїй хаті й смереку. Змішання новорічних та різдвяних традицій сталося у 30-ті роки ХХ ст. А зірка, якою завжди прикрашають верхівку дерева – це не що інше, як символ Віфлеємської зірки.
Цікаво, що багато астрономів намагалися дізнатися, чим насправді була Віфлеємська зірка. Нині є декілька гіпотез, що пояснюють біблійське небесне явище. Одна з них припускає, що це була комета, інакше, як вона могла йти небом й вести за собою волхвів. Інша говорить, що в день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому (якщо їх з’єднати лініями, вийде два накладених один на одного трикутника – зірка Давида), – і Меркурій «засяяв» яскравіше.
Однак, що б це не було, явище дійсно привело до Ісуса трьох східних царів (волхвів) Валтасар, Гаспар і Мельхіор. Відомі й ті цінні подарунки, що вони принесли малому Месії: золото, ладан і смирну. Золото підносили царям. Ладан – в знак благоговіння. Смирною ж змащували померлих. Тож ці подарунки одночасно - як Царю, Богу і Людині. До речі, вони збереглися й до сьогодні і знаходяться на святій горі Афон в монастирі святого Павла.
Ялинкові кульки, якими прийнято прикрашати різдвяне дерево – насправді стилізовані яблука, по аналогії з райським деревом. Але потім додалися пряники та печиво, через що гілки не витримували такої ваги. Так вигадали скляні прикраси, вперше які з’явилася в Саксонії у XVI сторіччі.
На святкову вечерю католики та протестанти подають пісні страви. У центрі столу ставлять освячений прісний хліб. Перед початком вечері глава сім’ї читає уривок з Євангелія від Луки про народження Ісуса Христа, а потім всі присутні беруть зі столу хліб і діляться ним один з одним, бажаючи миру і добра. Після цього починається святкова вечеря. Що стосується страв, то у кожної народності вони різні: в Америці наприклад, індичка з журавлинним соусом — головна і обов'язкова страва. У Литві готують напередодні свята кутю, страви з риби та іншу нежирну їжу. В Данії смажать гусака або качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці. В Австрії та Угорщині — навпаки, не готують птицю, вважаючи, що так може відлетіти удача і щастя. У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м'ясні копченості та варять солодовий напій.
Але за столом в усіх країнах є одне незмінне правило – залишати вільне місце як знак пам’яті про близьких і дорогих людей, які не можуть в цей день зустріти свято разом з сім’єю.
Після молодь йде колядувати. Що цікаво, Різдвяне колядування – це суто український звичай. До речі, не в усіх місцевостях України починають колядувати одночасно. На Покутті (східна частина Івано-Франківської області), наприклад, діти колядують вже у Святвечір, на Гетьманщині (Київська, Черкаська, Сумська області), Слобожанщині (Харківська, Донецька та Луганська області) та Гуцульщині (Закарпатська область) йдуть колядувати після богослужіння, на саме Різдво. А от на Західному Поділлі (Хмельницька та Тернопільська області) колядують на другий день після свята.
На Західній Україні, крім колядування, поширеною обрядодією став вертеп – дійство, що показує народження Христа. Ідея вертепу тісно пов’язана зі звичаєм встановлення в церквах на Різдво бутафорських ясел. Пізніше, після заборони церковною владою використання театру маріонеток в храмах, вертеп став важливим атрибутом під час колядування в селах та містах Волині, Галичини та Закарпаття. І на останок. У Західній Україні Католицьке Різдво часто називають «польським», так як в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначалося в основному поляками.
Ми вітаємо усіх із прийдешнім святом! Нехай щиросердна молитва зблизить рідних, допоможе подолати усі конфлікти, пробачити образи. Добра Вам, радості та миру!
Іванов, В. Різдво Христове в сучасному світі / В. Іванов // Українська культура = Украинская культура : Культурно-просветительный и литературно-художественный иллюстрированный журнал. 1921 - 1990 Социалистическая культура. - 2009. - № 2. - С. 39-41.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар