Про козацько-старшинський рід Сахновських з Чернігівщини
Про рід Сахновських я дізнався, коли мені показали герб роду з «Малоросійського гербовника» В. К. Лукомського і В. Л. Модзалевського та запитали - чи маю я до цього якесь відношення.
Дід мій, Олександр Іванович Сахновський, який народився в 1879 році в с. Корільске Кролевецького повіту Чернігівської губ., закінчив Чернігівське духовне училище, Чернігівську духовну семінарію і в 1904 році з відзнакою Ярославський Демидівський ліцей, з присвоєнням ступеня кандидата юридичних наук. Брат мого діда, Іван Іванович, закінчив Чернігівську духовну семінарію і юридичний факультет Казанського університету.
Дід, після закінчення ліцею, потрапив служити в м. Паневежис (Литва), де і народився у 1913 році мій батько, Костянтин Олександрович Сахновський. Згідно випису з метричної книги про народження мого батька, мій дід був повітовим Членом Ковенського окружного суду, почесним Світовим суддею, асесором, а у 1917 році вже надвірним радником. Згідно «Табелю про ранги», надвірний радник в цивільній службі відповідав підполковнику у військовій службі.
Після революції, опинившись без роботи, маючи сім'ю з 5 дітей, після смерті в 1920 р. свого батька (мого прадіда), дід прийняв сан священика в тому ж с. Ладинка і був ним до 1925 року.
Після активізації гонінь на церкву залишив сан, був ремісником - одинаком-ломовим візником, службовцем і т.д. Як з'ясував пізніше, при вивченні документів покійного батька, з 1929 р. дід був 3 роки в адміністративному засланні в Архангельській обл.
Рід Сахновських веде стародавнє своє походження від родоначальника Чернігівського полку Менської сотні Гната Васильовича Сахновського, кому за вірність і службу у 1709 році подаровані від Государя Царя і Великого Князя Петра I два села, на які і видана Грамота. За визначенням Слобідсько-Українського Дворянського Депутатського Зібрання 15 жовтня 1810 року показане сімейство, внесено в 6-у частину книги Дворянського Родоводу. Всього в РДК Харківської губернії записано Сахновських: чоловіків - 10, жінок - 7, разом 17 чол.
Найбільш ємна інформація, яку я знайшов за цей час, це опис роду Сахновських. Вивів я з опису таку статистику: всього відображено в записах – чоловіків 277, жінок - 265, разом - 542 чол.
У списках священнослужителів Чернігівської єпархії за 1876 р. знайшов 7 священнослужителів Сахновських, у тому числі свого передбачуваного прапрадіда Костянтина, прадіда, Іоанна Сахновського. У Катеринославській єпархії знайшлося 8 чол. Священнослужителів Сахновських, в Харківській єпархії - 7 чол, в Полтавській - 4.
Мені вдалося знайти і переговорити по телефону з онуком відомого генерала Костянтина Вікторовича Сахновського, Володимиром Володимировичем. К.В. Сахновський (1879-1971) закінчив Полтавський кадетський корпус, Миколаївське військово-інженерне училище, потім Миколаївську академію, в якій пізніше викладав. Брав участь у російсько-японській війні, займався фортифікацією в Першу Світову війну. Після революції служив у Червоній армії разом з генералом Карбишевим, був автором проекту першого доту, його випробовувачем, а також учасником багатьох інших проектів за радянських часів.
У Дніпропетровському інституті інженерів транспорту (ДІІТ), в даний час, зберігається особиста справа Сахновського Михайла Михайловича, з 1961 по 1988 рр. завідувача кафедри будівельних конструкцій. Він народився 27.01.1915 р. в Чернігові, в родині вчителя гімназії. У 1932 році закінчив Харківський будівельний технікум, у 1939 р. екстерном закінчив Харківський будівельний інститут і вступив до аспірантури. У 1971 році захистив докторську дисертацію, професор, лауреат Сталінської премії СРСР, був експертом Ради міністрів і ДЕРЖБУДУ СРСР з розслідування аварій металоконструкцій. У воєнний і повоєнний час працював по відновленню мостів і металоконструкцій. Нагороджений багатьма почесними званнями та відзнаками, в т.ч. Медаллю «За відновлення чорної металургії Центру і Півдня» (1949 р.). Один із засновників вітчизняної наукової школи з попередження аварій будівельних конструкцій. Представлявся ДІІТом в список 100 кращих вчених України. Помер 16.05.1994 р., похований у Дніпрі.
У 2007 році, у Львові мені вдалося знайти Ніну Миколаївну Сахновську, племінницю Георгія Леонідовича Сахновского, відомого в Україні фінансиста і керівника, про якого багато чув, як про видатну людину. У 1948 Рада Міністрів СРСР присвоїла Г.Л. Сахновському персональне звання «Державний радник фінансової служби I рангу».
Брат Георгія Леонідовича, Микола Леонідович Сахновський, (1909-1979), батько М.М. Сахновської, закінчив Харківський електротехнічний інститут, в 1938 р головний інженер, а потім директор Кемеровської ГРЕС, в 1946-1970 рр. директор Львівських електромереж, доцент Львівського політехнічного інституту, з 1972 р. - завідуючий кафедри Вінницького політехнічного інституту. Кандидат технічних наук, заслужений винахідник СРСР.
Багато що відкрив мені і рукописний Родовід Івана Ілліча Сахновского, складений його сином, Олексієм Івановичем Сахновським. Родовід цей починається з однієї лінії, з Великого Князя Рюрика (879 р.) і його нащадків, князів Єлецьких. За іншою лінією, з Лешко I, князя Польського.
У «Материалах историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы минулого XVIII столетия» Феодосія Макаревського є відомості про те, що в оточенні села Петрівське Катеринославського повіту на річці Мокра Сура були слободи, в тому числі і капітана, а пізніше підпоручика Сахновского. Слобода Сахновского Агафьєвка, в околицях сучасного села Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської обл., в 1780-90 роках була розташована між Іванівкою Сімперовічевою (9 км.) і селом Петровським (12км.). Місцевість знаходиться в 60-70 км. від мого місця проживання. Дружина підпоручика Сахновського Агафея Андріївна Турчина, була донькою майора. Село Сурсько-Михайлівка Солонянського району Дніпропетровської області - одне з великих сіл, розташоване на річці Суха Сура, що впадає в Мокру Суру, в 5км. від села Петровського і приблизно в 14км. від колишньої слободи Агафьєвки. У селі Сурсько-Михайлівці виявлені Сахновські у кількості 31 чоловік, це з урахуванням живих і померлих в 20-м столітті та загиблих у Другій Світовій війні. Однак, на жаль, ніхто з живих Сахновських не знає своїх предків на глибину двох століть. Весь матеріал про рід, а ця його частина особливо, публікується з надією на те, що відгукнуться численні Сахновський і ті, хто з ними породнився. В цьому дослідженні створюється враження нерозривності історичної години і простору, незважаючи на історичні негаразди, що відбулися на нашій Батьківщині за останні 100 років.
Ігор Сахновський
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Vkontakte Facebook Twitter
Немає коментарів:
Дописати коментар