Олександр Бернардацці. Промені прекрасного (завершення)
Олександр Йосипович
Бернардацці народився в П'ятигорську
в 1831 році, де його батько проєктував найзнаменитіші курорти Мінеральних вод.
Дитячі роки минали в спостереженнях за роботою родичів, тому обрану
спеціальність випадковістю назвати важко. У сім'ї говорили російською, в
хвилини емоційних піднесень – переходили на рідну італійську, як вимагав
південний темперамент. Часто батько брав сина на прогулянку в гори. Олександр
був заворожений сніговими сріблястими вершинами, блакитним небом, прозорими
озерами.
У 1843 році Бернардацці
вступає до Будівельного училища Петербургу, яке закінчує з відзнакою. Отримує
призначення на посаду помічника архітектора до Бессарабської обласної
будівельної контори. За кілька років 25-річний майстер стає городовим
(головним) архітектором Кишинева, на посаді лишається кілька десятків років, з 1875
є почесним громадянином міста.
У 1878 талановитий
зодчий перебирається до Одеси. Спочатку обіймає посаду архітектора при
Новоросійському університеті, а потім і головного міського архітектора. Проєктує
безліч прибуткових будинків і особняків в самобутній витонченій стилістиці.
Творче обдарування і високий професіоналізм Олександра Йосиповича неодноразово відзначали
і міська влада, і колеги-архітектори, і прості городяни. Серед створених ним
прекрасних споруд – старий залізничний вокзал (побудований в 1879–1883,
зруйнований в 1944 році під час Другої світової), клініка медичного інституту
на Пастера, будівля реформатської церкви.
П'ятиповерховий будинок
готелю «Брістоль» теж побудовано за проєктом Бернардацці (1898–1899 рр.), Назву
запозичили в однойменного віденського готелю, де так любили відпочивати видатзаможні
одесити. У різні часи у «Брістолі» зупинялися Віра Холодна, Ісаак Бабель,
Теодор Драйзер. Після революції «Брістоль» перейменували на «Червоний», але
згодом історичну назву повернули.
Красою та незвичністю
фантазії вражає і будівля Одеської філармонії напроти вищезгаданого готелю. Спочатку
цей архітектурний шедевр створював Олександр Бернардацці як Нову Біржу. Після
відкриття в 1899 році не було меж захопленням і порівнянням. У 1900 році, на
честь 50-річчя творчої діяльності Бернардацці, в лоджії було встановлено
мармуровий бюст архітектора.
Майстер помер у
відрядженні в Фастові під Києвом. Згідно з його заповітом, похований поруч із
матір'ю в Кишиневі. Як писав сучасник: «І
немов той казковий золотий птах, посланник серця, що губив усюди свої крила,
так і А.І. Бернардацці всюди розкидав золоті променисті пір'їни прекрасного по
обличчю тієї землі, куди закидала його доля, і в душах тих людей, з якими він
зустрічався».
Фото:
https://odessa-memory.info/ru/index.php?id=30
Джерела:
Гольдзамт, Эдмунд.
Уильям Моррис и социально-эстетические истоки современной архитектуры / Э.
Гольдзамт; пер. Г.А. Гурьянова.– М.: Стройиздат, 1973.– 175 с.– Пер. с польск.
Постернак, К.
Вторая родина братьев Бернардацци / К. Постернак // Юный художник.– 2011.– № 11.–
С. 16–18: ил.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар