У пошуках найпершої Січі Козацької
Сьогодні відомо про Хортицьку (1552–1560 роки), Томаківську (80-ті роки XVI ст. – 1593 р.), Базавлуцьку (1593–1638 рр.), Микитинську (1639–1652 рр.), Чортомлицьку (1652–1709 рр.), Кам'янську (1709–1711 рр., 1730–1734 рр.), Олешківську (1711–1728 рр.), Нову (1734–1775 рр.) і Задунайську (1775–1828 рр., зараз – на території Румунії) Січі. Проте багатьох дослідників цікавило, як і де були влаштовані поселення українців до того, як утворилися ці Січі.
Завідувач відділу збереження і популяризації культурної спадщини південно-східного регіону Українського державного інституту культурної спадщини (Київ), доцент Придніпровської державної академії будівництва та архітектури (Дніпро) і член бюро Українського національного комітету ICOMOS Олександр Харлан познайомився з однодумцем і популяризатором результатів пошукових ідей Олександром Домбровським (сайт «Шукач»), захопившись ідеєю віднайти таке старе поселення, стару козацьку Січ.
Спершу була проведена величезна робота з інформаційними та архівними матеріалами, картографічними документами. До пошуків підключалися місцеві історики та краєзнавці.
– У межах міста Кам’янське (Дніпропетровська область) розташовується селище Романкове. Працюючи з інформаційним матеріалом, ми часто стикалися з назвами «Романова гора», «Романів курган», і стали дошукуватися, про які ж топонімічні об’єкти йдеться, – розповідає Олександр Харлан.
За його словами, багато істориків ще раніше припускали, що саме в цьому місці було найстаріше поселення дніпровського козацтва, відоме під умовною назвою Стара Січ. У XVII сторіччі французький картограф Гійом Боплан першим вказував на традицію запорозького козацтва збирати військові ради в місцевості Романів курган, або Романова гора.
– Якщо подивитись на місцевість на правому березі Дніпра між селищами Дніпровське й Аули з висоти пташиного польоту, побачимо дійсно величезну гору, відрізану від материка двома балками – Щуровською та Бакуліна. Крім того, сама гора розрізана ще однією балкою, яка на картах XVIII ст. називалася Богин яр, а від нього відходили менші ярки, таким чином ніби утворюючи плато, захищене по колу трохи меншими пагорбами. Отож ми пропонуємо саме цю місцевість називати Романовою горою, – розповідає вчений.
Він зауважив, що й дослідник козацтва Дмитро Яворницький вказував, що на Романовому кургані був не один, а дванадцять курганів чи пагорбів.
– Наразі їх можна налічити дев’ять, але якщо врахувати, що на поверхні кількох пагорбів існував не один курган, а кілька, то на цифру 12 також можна вийти. І карта Шуберта (військово-топографічна мапа середини XIX ст.) вказує, що там було ціле поле курганів, поховань. Тому Романів пагорб, Романова гора існує, – переконаний Олександр Харлан.
Та найбільше дослідників цікавило саме місце, де збиралися козаки на свої ради. Відкриття, зроблене з опорою лише на архівні джерела, слід було локалізувати, прив’язати до місцевості. Олександр Харлан припускає, що місцем зборів міг бути Богин яр.
У джерелах 1620–1650-х років згадуються козацькі укріплення, які від Черкас спускалися все нижче по руслу Дніпра до порогів. На мапі італійця Річчі Заноні в місці Щуровського урочища на березі Дніпра вони позначені написом «St. Kozac. Sicza» (Стара Козацька Січ).
– Навіть коли зводилася Чортомлицька Січ, козаки все одно зустрічалися на Романовому кургані. Тут вони, зокрема, вирішували питання щодо будівництва на Чортомлицькій Січі Свято-Покровської церкви. Тобто мова йде про свого роду сакральне місце. Чому козаки приходили саме сюди і тут проводили свої ради, це ще треба досліджувати в майбутньому, – зазначає Харлан. І продовжує: – Визначившись із місцем, ми вкажемо потенційні місця археологічних досліджень. Зараз нашу увагу привертають два миси, Аульський і Сашинівський, – та центральна частина Романового пагорбу, де, можливо, й проводилися ради козаків. Після оприлюднення нашого відкриття декотрі з відомих істориків почали підтягувати свою інформацію, головним чином, топоніми. На даному етапі усіх цікавлять назви Щуровська балка, Щуровка – це історичні назви місцевості, про які ми говоримо, які пропонуємо згадувати.
Пошуковці насамперед пропонують дослідити топоніміку на рівні мовного походження тих чи інших назв. Села Красне, Новопокровка, Сошинівка нині перебувають в адміністративному управлінні селища Дніпровське. Селище Аули – колишній присілок Романкова. Дуже важливо, впевнений Харлан, визначити, на якому етапі ці населені пункти співіснували, які з частин селищ найдавніші. Досліджень чимало, однак їх варто перевірити.
Ще одним підтвердженням здогадок, де саме була Стара Січ, є те, що у цій місцевості існувала мережа укріплень на лівому березі Дніпра. Отже, їхні оборонці контролювали певні об’єкти на протилежному боці. Що саме вони контролювали за часів козацтва, ми не знаємо. Однак стратегічне значення цього місця підтвердилося під час Другої світової війни: саме тут був влаштований Аульський плацдарм. Тобто стару козацьку переправу використовували навіть через 200 років, аби заволодіти протилежним берегом.
– Це унікальний випадок, і ми відкрили, що стратегічні об’єкти використовуються протягом тривалого часу, – підкреслює дослідник.
Наразі головне завдання для пошуковців – знайти якомога більше джерел 1920–60 років. Як не дивно, це «біла пляма», оскільки дуже багато стратегічних об’єктів були засекречені при будівництві водосховища. Після війни працювати з темою Аульського плацдарму стало дуже складно: немає ні архівних, ні опублікованих матеріалів. Інформацію доводиться збирати по крихтах.
Це важливо, бо коли потрапляєш в селища Аули чи Дніпровське, слідів особливо віддаленої історії там годі шукати. Всі вважають ці селища сучасними населеними пунктами, утвореними за радянських часів. І це ще раз доводить, що історична пам’ять, якщо про неї вчасно не подбати, стирається…
Людмила Блик
Повністю статтю можна прочитати тут: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2620555-u-posukah-najpersoi-sici-kozackoi.html
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар