Василь Стефаник. «Митець із врожденим талантом» (продовження)
У 1890 році через участь у «Покутській трійці» – таємному творчому об'єднанні духовно близьких митців-земляків, до складу якої входили також Лесь Мартόвич і Марко Черемшина, Стефаника виключили з Коломийської гімназії. Освіту продовжив у Дрогобицькій імені Франца Йозефа, де свого часу навчався Іван Франко. Майбутній письменник знову поринає у громадсько-культурну роботу – вже як член селянської «Українсько-руської радикальної партії». На формування його світогляду значний вплив мали ідеї Михайла Драгоманова та Івана Франка. Наступна гімназія теж не залишила в нього приємних вражень: польські професори утискували українську молодь і багато хто з них любив заглядати до чарки.
Стефаник-студент розширює творчі контакти з українськими періодичними виданнями, активізує діяльність як публіцист. У 1890 році виходить його перша стаття – «Жолудки наших робітних людей і читальні». А у 1893–1899 роках він пише і друкує в органах радикальної партії та «Літературно-науковому віснику» низку статей, де йшлося про вболівання за народну долю.
Після закінчення Дрогобицької гімназії в 1892 році Стефаник стає студентом лікарського факультету Краківського університету. Університет цей був одним із найдавніших у Польші. Серед викладачів Стефаника було багато знаних лікарів.
Його товарищами були діти заможних батьків, які належали до товариства «Академічна громада»: «В нашій …громаді ми сходилися щовечора читали часописи, слухали читачів…».
За визнанням письменника, з тією медициною «вийшло діло без пуття». Замість студіювання медицини він поринає у літературне та громадське життя Кракова. Значний вплив на нього мала плеяда письменників «Молода Польща».
Краків на той час був центром польського модернізму, що позначилося на формуванні Стефаника як митця: він розпочав свій шлях саме із модерністського жанру. Тоді він написав новели «Камінний хрест», «Вечірня година», «Дорога», «Палій», інші твори.
Як член Радикальної Партії він багато виступав на селянських мітингах, викривав антинародний характер державних інституцій, став свідком жорстоких репресій над непокірними селянами, сам зазнав переслідувань. 3 серпня 1895 року Стефаник був заарештований і відправлений до в`язниці. Арештували його на основі доносу священника, але арешт мав профілактичний характер. Після цього батько відмовився фінансувати його навчання, його кредиторами на довгі роки стали друзі. Нема пояснень і того, чому Стефаник не користувався стипендією та не підробляв репетиторством.
З цим періодом пов’язана одна з перших історій кохання письменника. Його музою стає Софія Окуневська, теж член радікальної партії, дивовижна красуня. В неї закохувалися, вона відмовляла, погрожували вбити її та себе, та до цього не доходило. Їй пророкували блискучу кар’єру піаністки. Вона чарувала Стефаника своєю європейськістю. Яким він тоді був? Молодий, гарної будови, з буйною чорною чуприною, приємний на обличчі, добре вихований.
До цього ж періоду належить його знайомство з Ольгою Кобилянською, письменницю полонив його літературний стиль: «Мабуть самі не знаєте, як гарно пишете, я рада, що пізнала вас». Ольга стала його довіреною особою та подбала про вихід «Синьої книжечки».
У 1896–1897 рр. він пише ряд поезій у прозі та пробує видати їх окремою книжкою під заголовком «З осені». Праця не зацікавила видавців, письменник знищив рукопис. Це – час особливо напружених літературних шукань Стефаника, намагання відійти від застарілої описово-оповідної манери попередників.
Далі буде.
Горак, Роман Дмитрович. Кров на чорній ріллі: есе-біографія Василя Стефаника / Р. Д. Горак. – К.: Академія, 2010. – 608 с.
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Немає коментарів:
Дописати коментар