Кіз, Деніел. Квіти для Елджернона / Д. Кіз. – Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 304 с.
«Я дізнався багато різних речей а раніше я ніколи навіть не знав що вони є на світі і я дякую за те що я хоч на хвилинку це побачив».
Твір «Квіти для Елджернона» виданий у 1960 році, не такий великий час минув від того дня, але сьогодні цей роман уже правомірно вважається класикою. І це не дивно – адже тема, яку підіймає автор, не втрачає актуальності ні на мить, а стиль викладення сюжету заслуговує найвищої оцінки.
Це історія про 37-річного прибиральника Чарлі, який погоджується взяти участь в експерименті з підвищення розумових здібностей оперативним шляхом. Раптово IQ Чарлі істотно зростає, він вчиться читати і писати і починає все більш складно та витончено викладати свої думки. Однак, із інтелектом до нього приходить і усвідомлення всієї складності світу, печаль і незнищенна туга. Елджернон – це ім'я лабораторної миші, яка однією з перших взяла участь у тому ж експерименті, що і Чарлі.
Окрім того, що роман присвячений темі прийняття суспільством людей з особливостями розвитку, він підіймає безліч філософських питань, на які кожен має дати відповідь сам для себе. Наприклад, чи можливе (дозволене) щастя для людей з олігофренією в звичному розумінні цього слова – створення сім'ї, народження дітей; чи можна вважати розумово відсталу людину особистістю чи тільки наявність стандартних знань робить людину – людиною. Цей твір входить до шкільної програми США, і дуже важливо, щоб із юнацтва такі теми обговорювались. Адже знання проблеми – це вже 50% до її вирішення.
Сам роман написаний у вигляді щоденника, який заповнює головний герой. Тож дуже добре можна прослідкувати його поетапний розвиток – зменшення граматичних помилок, вживання професійної термінології, ускладнені речення. Всі персонажі дуже живі, їхні образи гарно «промальовані», тож не виникає проблем із їхньою ідентифікацією та розумінням вчинків.
Авторська пунктуація збережена: «…Я ладен побитися об заклад шо я єдиний дебіл у світі який зробив шось корисне для науки. Я таки шось зробив шось корисне для всіх недорозвинених людей таких як я і ті шо перебувають у притулку Воррена та в усьому світі…»
Незважаючи на всі негаразди, що траплялися в житті Чарлі, він не втрачав оптимізму. Якщо ж у нього були причини для радості, чи ми не можемо їх знайти в своєму житті?..
Олександра Залогіна,
завідувачка сектору художньої літератури відділу читальних залів
Немає коментарів:
Дописати коментар