Іспанець із Севільї, спритний пройдисвіт і шахрай, слуга графа Альмавіви. Мабуть, усі ви чули про нього. Хлопець, який з легкістю сплітає інтриги і завжди досягає своєї мети. Чи існував він насправді? Які витівки влаштовував? Про це і більше – в рубриці «На долоні історії».
Фігаро. Хтось знає його з серії комедій П'єра-Оґюстена Карона де Бомарше, дехто – з опери-буфф Вольфганга Амадея Моцарта, можливо – з сучасного новорічного мюзиклу.
Так чи інакше, не знайдеться людини, яка не чула про нього. Тож, з чого все почалося?
Вже згаданий нами французький драматург і публіцист Бомарше став «відкривачем» цього персонажа – розумного і кмітливого брехуна, нерозбірливого у засобах. Завжди в доброму гуморі, хороброго, хоча часом його слова гіркі та цинічні. Автор зізнається, що наділив юнака деякими власними рисами характеру. Ім’я також вигадав сам. У рукописі першої п'єси, «Севільського цирульника» він використовував замість Figaro інший варіант написання – Fiquaro. Але пізніше змінив і зробив не тільки аудиально, але й візуально схожим на іспанське «picaro», що означало «хитрий, лукавий».
Звісно, такий чоловік мав бути неймовірно талановитим. У передмові до «Севільського цирульника» автор перераховує його якості: балакун, поет, співак і гітарист, з однаковим успіхом володів і ланцетом хірурга, і аптекарським товкачем, був грозою чоловіків і улюбленцем жінок».
Перед тим, як стати камердинером у графа Альмавіви, Фігаро друкував власні твори в періодиці, через що був звільнений з державної служби. Працював у театрі. У складний період життя – обійшов пішки всю Іспанію та сидів у в'язниці.
(Далі буде)
https://24smi.org/person/1264-figaro.html
Бомарше, П'єр Огюстен Карон, де. Севільський цирульник [Текст]: комедії / П. О. К. де Бомарше; пер. з фр. – Харків: Факт, 2013. – 291 с.
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар