Піонер українського кіно Данило Сахненко (продовження)
1906 року (у спогадах Арнольда Кордюма помилково зазначено 1908 рік) до Катеринослава прибув кінобізнесмен Е. Зайлер. З таким ініціалом його згадує А. Кордюм, а в оголошеннях 1911 року фігурує «електро-оригінал-біоскоп» Г. К. Зайлера. (А втім, це могло бути одне ім’я: Єгор, Георгій, Георг).
Як би його не звали, кінобізнесмен відразу ж заходився бу-дувати «біоскоп», тобто кінотеатр. Бо кінотеатр у той час називали і «біографом», і «кінематографом», і «сінематографом», і «біоскопом». Серед робітників-будівельників його увагу привернув фізично дужий хлопець, якого всі дружно називали Даньком — скорочена форма імені Данило, згадував ветеран українського кіно Арнольд Кордюм.
І ось біограф побудовано на розі Фабричної і Проспекта, тобто на розі сучасної вулиці Столярова і пр. К. Маркса, навпроти нинішнього кінотеатру «Родина» («Вітчизна»). Почалися сеанси. Зайлер, ясна річ, зберігав таємницю роботи паризького «чу-до-апарата» і працював на ньому сам. Однак крутити сеанс за сеансом ручку апарата було йому не під силу, і він, згадавши про кмітливого працівника на ім’я Данько, взяв його в кінобудку бодай частково виконувати замість себе цю непросту роботу.
Дуже швидко навчившись рівномірно крутити ручку загад-кового апарата, Данило Сахненко робив це по два сеанси підряд і лише під час третього сеансу, щоб парубок трохи очумався, хазяїн ставав до апарата сам. Але той частенько забував міняти парубка й хлопцеві доводилося часом без відпочинку працювати й до п’яти-шести сеансів. А через півроку він перевів Сахненка кіноме-ханіком, бо той навчився перезаряджати апарат удвічі швидше, ніж це виходило в хазяїна. До того ж Данько завжди тримав апарат у чистоті й зразковому порядку. Данько не тільки працював, але й придивлявся до роботи апарата, вивчаючи роботу кожної його деталі.
Одного разу сталася неприємність: під час роботи Зайлера апарат зіпсувався й перестав працювати. Конфуз був неймовірний — із залу понеслися лементи й тупіт ніг: «Вертай гроші! Гроші вертай!» Це скоїлося перед самісіньким кінцем сеансу, ну, як тут повертати гроші?.. Зайлер помчав до дружини в касу, і поки він допомагав їй у неприємній процедурі — поверненні грошей — Данько зважився на сміливий крок — спробував полагодити апа-рат.
Вернувшись у кінобудку, засмучений Зайлер не повірив своїм очам — хлопець розібрав апарат до останнього гвинтика й, не звертаючи уваги на хазяїна, старанно випилював терпугом нову деталь замість зламаної... Зайлер зацепенів від гніву й страху, але, поки він приходив до тями, Сахненко вставив на місце нову деталь, виготовлену ним, склав всі разом і пригвинтив усе на своє місце. І диво-дивне: апарат запрацював і, мабуть, навіть краще, ніж до цієї прикрої події. Звичайно, це була сенсація. Чудо-апарат, який надійшов з Парижа, поламався, а мандриківський парубок, колишній чорнороб, полагодив його...
Про неймовірну подію незабаром заговорило все місто, особливо ті, хто побував у «біографі», згадував А. Кордюм. Тепер уже глядачі хотіли хоча б здалеку подивитися на парубка, який розгадав таємницю «живої фотографії». А коли в місцевій газеті з’явилася замітка про кмітливість і вправність досі нікому невідомого Данька Сахненка, популярність «біографа», де він працював, ще більше зросла. Оцінив його заслуги й Зайлер — він перевів хлопця у вищий ранг — старшого механіка. Відтепер Сахненко вже не крутив ручку до нестями, а доглядав апарат і лагодив у випадку якихось неполадок.
На той час у місті було вже біля десятка кінотеатрів — тільки називалися вони в ту пору «ілюзіонами» і «сінематографами». Хазяї цих культурних закладів потяглися до прославленого механіка спершу за порадами, а потім і зі своїми апаратами, які виходили з ладу. Данько за браком часу відмовлявся, а це загрожувало хазяям великими збитками, тому вони благали Зайлера вплинути на свого механіка. Тепер уже й сам Зайлер ставав героєм дня. До нього, говорять, ходили у справах ремонту апаратів навіть на квартиру, і то не з порожніми руками, а з подарунками, аби тільки можна було доступитися до Данька Сахненка. А парубок, підбадьорений успіхом, робив і далі чудеса: складні деталі, які, здавалося, можна було виготовити тільки на спеціальних верстатах, виточував у лещатах терпугом.
Далі буде.
Микола Чабан
Чабан М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст]/ Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар