Загадкова Олена Блаватська
Олена Петрівна Блаватська, засновниця сучасного теософського руху, народилася у Катеринославі, місті на Дніпрі <...>, 31-го липня 1831 р. по юліанському, або так званому старому стилю, який тоді був прийнятий в Росії. За григоріанським календарем дата її народження доводиться на 12-і серпня. Її батьками були полковник Петро Олексійович фон Ган і Олена Андріївна Ган, уроджена Фадєєва, відома романістка, що померла зовсім молодою. Її бабусею з материнського боку була княгиня Олена Павлівна Долгорука; жінка вкрай обдарована, вона була відома своїми науковими працями. По лінії бабусі родовід Блаватської сходить до князівського роду Рюріковичів, предки її з боку батька належали до Макленбургського графському роду Hahn von Rottenstern – Hahn. Олена, що рано осиротіла, виховується у будинку бабусі і дідуся по матері. Олена була незвичайною дитиною і рано стала відчувати, що відрізняється від оточення. Своїми неабиякими психічними здібностями вона вражала домашніх і друзів.
Украй свавільна, Олена не визнавала ніяких авторитетів, проте була наділена дуже чуйною натурою і найрізноманітнішими даруваннями. У неї були блискучі здібності до мов, вона чудово грала на фортепіано і малювала, крім того була відважною наїзницею, що безстрашно здійснювала верхові прогулянки на конях, – вона взагалі надзвичайно тонко відчувала природу. Ще в дитинстві вона почала усвідомлювати, що її життя стане якимось високим служінням, що нею керують, її оберігають. Олені було всього вісімнадцять, коли вона вийшла заміж за немолодого вже Никифора Васильовича Блаватського, призначеного незадовго до весілля віце-губернатором Єревану; вчинок цей насправді був продиктований бажанням набути повної незалежності. Вона ніколи не сприймала своє заміжжя серйозно, цей шлюб так і залишився фіктивним. Через декілька місяців вона біжить з дому і подорожує по Туреччині, Єгипту і Греції, живучі на гроші, які їй висилає батько. У 1851 р., коли їй виповнюється двадцять років, в Лондоні вона зустрічає того, кого знає по своїх дитячих видіннях – посвяченого зі сходу, з раджпутів, Учителя Морью, або М. – під цим ім'ям він став згодом відомий серед теософів. Він повідав Олені про те, що їй належить вчинити, і з цієї миті вона беззастережно підкоряється його керівництву – і на шляху внутрішнього окультного вдосконалення, і в зовнішній діяльності.
Незабаром після цієї зустрічі вона сідає на пароплав, який відпливає в Канаду, щоб вчинити повну пригод подорож по США, Мексиці, Південній Америці і островах Вест-Індія, а в наступному, 1852 року, вже поспішає в Індію, – повз мис Доброї Надії і через Цейлон. Її перша спроба проникнути в Тібет кінчається провалом. У 1853 р. вона повертається в Англію, встигнувши побувати ще і на Яві. Наступного літа вона знову їде в Америку і з караваном переселенців здійснює перехід через Скелясті Гори. У кінці 1855 р. вона знову вирушає в Індію, відвідавши по дорозі Японію і британську колонію Стрейтс-Сетлментс. І ось тепер їй нарешті вдається проникнути в Тібет через Кашмір і Ладакх, де під керівництвом Учителя вона проходить певні етапи своєї окультної підготовки. У 1858 р. вона повертається в Європу, відвідує Францію і Німеччину, далі їде на батьківщину, в Росію, несподівано з'явившись у своєму сімействі на Різдво, а потім деякий час гостює у сестри в Пскові. З 1860 по 1863 рр. вона мандрує по Кавказу, переживаючи дуже тяжку духовну і фізичну кризу, і набуває у результаті повного контролю над своїми окультними здібностями. Осінню 1863 р. вона знову покидає Росію і багато подорожує по Балканах, Єгипті, Сирії і Італії. Не виключено, що тоді ж вона ще раз проникає в Тібет, але для іншого світу усі її пересування цього періоду приховані завісою таємниці. У 1870 р. вона повертається в Грецію, звідти пливе в Єгипет і терпить корабельну аварію біля острова Спецові, але її рятують; потім вона добирається до Каїра, де засновує Societe Spirite, яке, проте, незабаром розпадається. Далі вона мандрує по Близькому Сходу і в 1872 р. на короткий час повертається до своїх рідних в Одесу. Весною 1873 р. за вказівкою Учителя вона їде в Париж, а потім і в Нью-Йорк; 7 липня 1873 р. вона сходить на американський берег. Приблизно до цього ж часу відноситься початок її громадської діяльності. У ту пору Блаватській виповнюється сорок два роки, вона наділена багатьма найнеймовірнішими психічними і окультними здібностями, які цілком підкоряються її контролю. Як пізніше відмічають ті, хто займався її навчанням, вона була кращим доступним інструментом для здійснення задуманої ними роботи – представити світу в новій формі, хоча і у загальних рисах, древню Теософію, «Знання, яке накопичувалося віками, яке уточнювалося і вивірялося багатьма поколіннями мудреців», це батьківське дерево істини, що мало численні гілки і розгалуження у вигляді релігій, великих і малих. У завдання Блаватської входило, з одного боку, кинути виклик укоріненим представленням і догмам теології, що ско-мпрометувала себе, і, з іншого, – оспорити не менш догматичні переконання науки свого часу. Правда, до того моменту в цьому подвійному ряду фортифікацій вже був пробитий пролом, і сталося це завдяки спіритуалізму, який захлеснув тоді усю Америку. Як говорила сама О.П. Блаватська: «Я була послана довести реальність існування феноменів і виявити помилковість спіритуалістичної теорії відносно духів».
Борис Цирков
Загадкова Олена Блаватська. До 185-річчя від дня народження: Біобібліографічний покажчик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2016.– 38 с.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар