«Степові розбишаки», лицарі віри, святі праведники, або Про
релігію в житті козаків (продовження)
Епістолярно-дипломатична риторика козацьких провідників була
сповнена есхатологічних настроїв, які відбивали гнітючу атмосферу часу. Світ
очікував завершення історії, приходу Антихриста і Другого Пришестя Христового –
релігійні війни в Європі, громадянська війна у Речі Посполитій, наближення
«апокаліптичної дати» 1666 року − все це змушувало пильніше вчитуватися в
апокалітичні глави Євангелія, відшукуючи в них знамення «останніх днів». З
розпачем і безнадією архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький писав: «Лишається
тільки, щоб з’явилася людина гріха, син загибелі, біс не лише денний, а й
полуденний, який <…> звеличив би себе над усіма, назвався би Богом.
Дійшло до того, що слуги Христові служать антихристові…». «Антихристом» у
православній полемічній літературі того часу часто називали Папу Римського
(мотив запозичений із протестантської публіцистики). Цікаво, що невдовзі сам
Смотрицький перейшов в унію, підтвердивши справедливість своїх же слів про
«невірних слуг».
Хмельницький і його соратники, для обґрунтування «священної
війни» з Польщею і залучення Москви як свого союзника, використовували образи
Армагедону − останньої битви добра і зла – народів Гога і Магога з «вірними
Христа» з прозорими алюзіями на Одкровення Іоанна Богослова, Ісход, книги
пророків Ієзекіїля та Даниїла. Усі листи й універсали Хмельницького просякнуті
есхатологічною риторикою і біблійними топосами. «Народ руський» під Польщею
порівнювався із народом Ізраїльським в єгипетському рабстві, образ Мойсея –
визволителя приписувався то гетьману, то царю Олексію Михайловичу, залежно від
ситуації. Противники козаків асоціювалися то з фараоном єгипетським, ворогом
Ізраїлю, то з Навуходоносором, царем вавілонським, що поневолив «народ Божий» і
зруйнував Храм Соломона, то з царем Іродом, що побив віфлеємських немовлят.
«Король і вся Річ Посполита вирішили <...> всіх білорусців до останьої
людини винищити і церкви Божі і монастирі всі знищити <...>, всю
православну християнську віру до кінця викорінити». Впроваджувалися до
політичного дискурсу ідеї визволення Гробу Господнього від невірних, створення
всесвітнього православного царства зі столицею у Києві – «Другому Єрусалимі»,
звідки почнеться вознесіння всіх вірних до Небесного Граду під час зустрічі з
Христом «во облацех».
Важко сказати, наскільки щиро ці ідеї висловлювали козацькі
діячі (Хмельницький, Виговський, Мужиловський та інші). Оцінюючи особисту
релігійність лідера Хмельниччини, варто погодитися з думкою Т. Кемпи, що «попри
багато виданих ним привілеїв православним монастирям і церквам, не можна
сказати, щоб козацький гетьман був особливо релігійною людиною, хоча повністю
це ніколи не зможемо до кінця зʼясувати». Тож, ймовірно, йшлося про барокову
гру словами, символами, метафорами та алюзіями, однак умовно-риторичний момент
теж не варто перебільшувати. Ніхто тоді не був вільний від релігійної картини
світу, яку поділяло ранньомодерне суспільство: масових стереотипів, забобонів,
колективних фобій, апокаліптичних істерик. У різних варіантах вони циркулювали
упродовж кількох століть у монастирських і «прихрамових» середовищах усього
православного світу.
Таким чином, релігійна тематика стала неодмінним складником
ідеології «козацької України», що прийшла на зміну «старожитній княжій Русі».
Наприкінці ХVII–ХVIII ст., перебуваючи у складі православної держави, статус
козаків як «захисників віри» перестає бути актуальною реальністю,
перетворюючись на благочестивий історичний спомин. Проте, тривалий органічний
синтез козаччини і православної віри плідно відобразився в культурній і
духовній площині, вільній від побіжної політики. Йдеться не лише про мистецький
вимір (архітектура й іконопис «козацького бароко»), літературу, шкільне
богословʼя, але й, що важить найбільше, християнську святість у буквальному
сенсі цього слова.
(Далі буде)
Джерело: https://indepnethist.wixsite.com/swbb
Сергій Савченко
Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар