Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Світлана Парфенюк. Людина, яка знає та любить свою справу

Займайся своєю улюбленою справою. 

Знайди своє справжнє захоплення і змінюй 

світ на краще. 

Єдиний спосіб робити роботу добре – це 

любити її й віддаватися їй повністю. 

Стів Джобс

Народилася Світлана в тихому мальовничому селищі міського типу Солоне на Дніпропетровщині. В юності вона мріяла бути педагогом. Дуже любила читати – книги були для неї справжнім захопленням, засобом саморозвитку, невичерпним джерелом наснаги. І хоча її прихід до бібліотеки, на перший погляд, здається закономірним, у дійсності стався він не так вже й скоро. Закінчивши в 1975 році Криворізький педагогічний інститут, викладала дітям математику. Потім кілька років працювала економістом. І тільки в серпні 1996 року доля привела її працювати до Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів слов`янських Кирила й Мефодія. Втіленням цієї “долі” виявилась чудова жінка, на той час завідувачка відділу основного книгосховища бібліотеки, Валентина Романівна Романець, яка запропонувала путящому математикові спробувати себе на посаді бібліотекаря. Опинившись у справжньому “царстві книг”, у привітному й доброзичливому колективі, Світлана всією душею полюбила своїх колег і цю роботу, яка стала для неї другою домівкою. Робота в бібліотеці поєднала юнацькі мрії з її захопленнями. Почавши з посади бібліотекаря ІІ категорії, в 2000 році була переведена на посаду бібліотекаря І категорії, а з 2002 року вона – провідна бібліотекарка відділу зберігання основного фонду. 

Специфіка роботи ВЗОФ обумовлюється тим, що відділ розташований відокремлено від основного приміщення бібліотеки. Якість обслуговування користувачів залежить від чіткості та злагодженості роботи всього колективу книгосховища. Невелика, але добре згуртована команда організовує збереження та використання книжкового фонду бібліотеки, проводить планові звірки основного фонду та фондів структурних підрозділів з топографічними каталогами, організовує списання застарілих і зношених видань, створює довідково-пошуковий апарат. Маючи чудову пам`ять, Світлана Парфенюк легко орієнтується в семизначних номерах майже мільйонного книжкового фонду. Кропітка робота, яка потребує уваги та зосередженості, вимагає ще й досвіду, відповідального ставлення, уваги. Тут велике значення мають не тільки професійні, але й особисті якості кожного учасника колективу: ретельність, сумлінність, комунікативні здібності, ініціативність, акуратність, вміння працювати в команді. Цими рисами в повній мірі володіє Світлана Володимирівна. Вона відповідає за стан індикаторів книжкового фонду книгосховища та інших відділів бібліотеки, разом із іншими співробітницями забезпечує щоденну видачу літератури за вимогами користувачів бібліотеки, веде систематичну роботу з довідково-пошуковим апаратом. Багато років вона відповідала за отримання нових надходжень із відділу наукового опрацювання документів і організації каталогів і розміщення їх у бібліотечному фонді. Тепер цей обсяг робіт виконує її учениця Світлана Чорноус, для якої вона стала чуйною і доброю наставницею, підготувала в її особі висококласного спеціаліста, справжнього майстра своєї справи.

 «Кажуть, геній – це невичерпна працездатність», – зауважує головний персонаж творів Конан Дойля. Цей вислів стосується і творчої працьовитої Світлани Парфенюк, завжди готової рішуче взятися за найкропітливіше завдання.  Математичні навички та досвід роботи економістом дозволяють Світлані Володимирівні легко орієнтуватися в багатозначних числах, а добре розвинуті аналітичні якості, дедукція, кмітливість, спостережливість, вміння вибудовувати логічну послідовність, не упускаючи жодної деталі, здатність швидко знаходити рішення, допомагає їй майстерно відшукувати заставлені книжки, що випадково потрапили не на своє місце, тим самим викликаючи щире захоплення колег. «Наш Шерлок Холмс» – любовно називають Світлану співробітники, коли вона вчергове відшукує «зниклу» книгу. Своєю здатністю мислити точно та послідовно, досконалим умінням зіставляти факти, враховуючи найменші подробиці, мистецтвом спілкування вона доводить, що немає межі досконалості, що талант, наснага, самовідданість, творчі навички, ініціативність – невід`ємні складові образу сучасного фахівця.

Світлана Володимирівна Парфенюк – світла, добра, відкрита людина, що любить свою роботу. Отримавши чималий досвід роботи в школі, маючи легку вдачу та привітний характер, вона вміє легко знаходити спільну мову з різними людьми. Тому, коли у відділі організували “Центр художньої літератури”, Світлана Володимирівна не просто брала в цьому активну участь, але стояла біля самих витоків підрозділу, була безпосереднім його творцем, формуючи структуру, організовуючи обслуговування читачів. Її знання, досвід, професіоналізм, а також привітність у спілкуванні з читачами, допитливість, вміння виховувати у людей інтерес до літератури, дбайливе ставлення до книг, допомогли їй стати для відвідувачів добрим другом і порадником, а для колег – помічником, взірцем працьовитості та завзятості. Відвідувачі бібліотеки та колеги по роботі щиро поважають і цінують Світлану Володимирівну за професійні й особисті якості: знання, майстерність, уміння працювати в колективі, відповідальність, ввічливе ставлення до оточуючих. За підсумками роботи її неодноразово нагороджували подяками адміністрації бібліотеки. Має посвідчення № 56 ветерана бібліотеки.

В особистому житті для Світлани Володимирівни головне – її родина. Дружна сім`я, діти, внучка – сенс її існування. Вся родина Світлани дуже любить книги. Теплі емоції викликають її спогади про дитинство, своїх батьків, їхню любов до літератури та велику душевну щедрість. Ліричні рядки, сповнені ніжності й любові, які присвятив Світлані батько на її повноліття, були опубліковані в Солонянській районній газеті «Вперед».

Вісімнадцятирічній

Росла малою, ми й не помічали,

Як крильця оперилися твої,

Між дітьми іншими – була звичайна,

Хіба що очі – мов вуглинки дві.

Пішла до школи, Радістю всміхнулась

Тобі пора щасливих юних літ,

Мов пташеня те, крильцями махнуло

І полетіло в перший свій політ.

Літа минали швидко й без турботи.

Твоє попереду – все в майбутті,

Не знавши змалку горя й клопоту,

Будь же щасливою в своїм житті!

Ми з матір`ю вслід глянемо з порога,

Одне одного торкнемося чолом,

Серця замруть від радості й тривоги…

Нам вісімнадцять теж колись було.

Щастю дітей повинні ми радіти,

Що діти виростають – не біда!

Ми всі для того, щоб  навчитись жити,

Теж вилітали з рідного гнізда.

Володимир Дідик

«Дім життя», «притулок мудрості», «аптека для душі» – називав Василь Сухомлинський  бібліотеку. Так і Світлана вважає її сховищем духовної культури, місцем для розумового та естетичного розвитку, притулком, де кожен може отримати моральну й психологічну підтримку, інформаційним простором, в якому все взаємопов'язане. Вона пишається своєю бібліотекою і дуже щаслива відчувати себе її часткою.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут