Землі міста Новомосковська на зламі XVIII–XIX ст.
Реконструкція процесу формування земельної власності «нового міста із старого поселення» Новомосковська дозволяє не лише розширити наші уявлення про це місто, але й унаочнити проведення принципів державною міської політики місцевою владою.
Слобода Самарчик (Новоселиця) стабілізувалась як паланочний центр Самарської паланки Війська Запорозького низового у 1740-х рр. Перебіг початкового формування підпорядкованої безпосередньо слободі сільськогосподарської округи фактично не задокументовано, але, безумовно, що її було встановлено в межах самарчицького посполитого отаманства. Кордони отаманства не піддаються точному опису. Згідно зі справою щодо розмежування між Орільською і Самарською паланками у 1773–1774 рр. можна стверджувати, що річки Кільчень і Кільченка обмежували посполите отаманство із заходу та півночі. Вірогідно також, що р. Кільчень слугувала кордоном отаманства безпосередньо до впадіння в р. Самару. Відносно східних і південних кордонів отаманства нам не вдалося виявити жодних свідчень.
Головним чинником, за яким ми можемо означити посполите отаманство як ближню округу Самарчика (Новоселиці) є лише його значення адміністративно-територіальної одиниці найнижчого рангу, серед тих, керівництво яких здійснювалось зі слободи. Схема розселення в межах отаманства не піддається детальній реконструкції. Найбільш щільно заселеними були долини рр. Самари та Кільчені, вздовж яких зафіксовано кілька дрібних слобід. Також згадуються численні козачі, священницькі та «обивательські» зимівники. В межах отаманства зафіксовано і громадські земельні угіддя. У 1759 р. згадується існування самарчицького вигону. А у 1760 р. згадується, що луки в урочищі Кут на Самарі належать посполитій громаді. Причому козакам суворо заборонено користуватись ними.
Процес юридичного оформлення земель, належних слободі, розпочався вже у 1775 р. Первісно у власності жителів Новоселиці було залишено усі землі в межах колишнього отаманства, за які вони повністю сплачували податки. Але вже з 1776 р. з території новоселицьких земель починається виділення рангових дач і Катеринославської міської округи. Незважаючи на поважні втрати земель на початок 1782 р. округа державної слободи Новоселиці мала загальну площу у 50 000 дес. і включала до свого складу нові села: Губиниху, Кільчень та Знаменівську. Але саме в першій половині цього року було нарешті проведено розмежування земель Новоселиці та державних слобід, які розташовувались у межах її округи. За результатами цього розмежування площа земель міста Новоселиця скоротилася до 38 416 дес. За матеріалами «Атласу» 1787 р. землі містечка складались із двох окремих земельних ділянок: на правому березі р. Самари площею у 27 021 дес. та на лівому березі при пустоші Широкій – 11 395 дес.
Перетворення міста Новоселиці на повітове місто Новомосковськ призвело до нового розмежування приналежних йому земель. За прийнятими для намісництва нормами для потреб повітового міста мало бути виділено (якщо можливо) вигін площею у 6 000 дес. Згідно «Межової інструкції» від 30.01.1783 р. міський вигін визначався як земля з особливим статусом, призначена для господарського забезпечення міста. Вигін мав відділятись межею не лише від земель повіту, але й від земель зайнятих чи виділених під міську забудову; будівництво в його межах було можливе лише з дозволу Сенату; вигін мав перебувати лише в загальному користування громади. Інші землі, які належали Новоселиці мали перейти у володіння проживаючих у ньому казенних поселян, які не виявили би бажання записатись до міськіх станів.
Валентин Старостін
Повністю дослідження історика Валентина Старостіна читайте тут: http://www.historians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/2287-valentin-starostin-zemli-mista-novomoskovska-na-zlami-xviii-xix-ct?fbclid=iwar3_wwppltx5lfq1bweim0zr11fo0ihvje4gfcoqfxywrxknj-2b2pzezw8
Історію міст і сіл Дніпропетровщини читайте тут: https://www.dnipro.libr.dp.ua/istorija-mist-i-sil
Немає коментарів:
Дописати коментар